Будинок художника на вулиці Незалежності, 53 в Івано-Франківську вже чимало років є територією напруги, яка то зростає, то спадає. Точніше, існує правий спір за будівлю між обласною радою та обласною організацією Національної спілки художників України, яка ще із 70-х років минулого століття користується цим приміщенням, що перебуває на балансі найвищого представницького органу в регіоні як об’єкт майна спільної власності територіальних громад нашого краю. І цього року та дискусія загострилась, а недавно, у вересні, досягла апогею. Однак про все – за порядком.

Прикметно, що конфліктні перипетії довкола Будинку художника вкотре активізувалися в рік своєрідного ювілею – 2025-го минає 60 років відтоді, як на колишній вулиці Радянській, 53 ще далекого 1965-го запланували будівництво означеної споруди. Зводили будівлю за кошти Художнього фонду УРСР. А згодом її передали в користування обласній організації художників. Вважали, що згідно з відповідною постановою Верховної Ради це приміщення перейде до Фонду держмайна, але на початку 90-х будівля «загадково» потрапила до переліку об’єктів комунального майна області.

Як це сталося? Цього не зміг пояснити навіть Микола Яковина, голова Івано-Франківської облради у 1991–1992 рр., під час своїх недавніх відвідин виставкової зали в Будинку художника. Та в будь-якому разі, коли 1998 року Кабмін постановою №1058 передбачив передачу нерухомого майна творчим спілкам, з’ясувалося, що будівля на Незалежності, 53 в обласному центрі Прикарпаття перебуває у комунальній власності.

Та все ж 2002-го в облраді утворили комісію для передачі Будинку художника обласній організації НСХУ. Вона підготувала відповідний документ про це, який, однак, містив дивний припис – зумисний чи випадковий – «без права відчуження». Тож, зрозуміло, що в ОБТІ відмовили творчій спілці у реєстрації Будинку художника як її майна. Втім, згідно зі згаданою вище урядовою постановою обласна організація художників мала право на ту будівлю й могла розв’язати це питання на свою користь через суд. Вона навіть подавала позов, який, правда, формально відхилили – через пропуск позивачем терміну давності, визначеного законодавством на такі випадки. Тож приміщення й досі перебуває в комунальній власності…

З 2002 року бюджетне фінансування творчої спілки припинили. Принаймні за понад два десятиліття з обласного бюджету на утримання Будинку художника не надійшло жодної копійки. Тож відтоді обласна організація НСХУ самотужки утримує приміщення, в якому функціонує, завдяки тому, що здає частину його площі в оренду. Ми дослідили, що документація про договори оренди у порядку і відповідає всім правовим нормам. Та водночас художники постійно постають перед проблемою – браком майстерень для митців і коштів для утримання будинку. В оренду здають рівно стільки площі, скільки потрібно коштів для експлуатації Будинку художника. Кожен майновий порух правління – на контролі 76 членів обласної організації НСХУ. Та й віддавна у статуті організації прописано, що кошти від оренди можна використовувати суто для виставкової діяльності, соціальної підтримки спілчан та оплати за комунальні послуги. До речі, за останні, а передовсім за енергоносії, творча спілка сплачує за тарифами підприємств…

Загострення ситуації влітку нинішнього року почалося з того, що 1 липня на ім’я голови обласної організації НСХУ Світлани Повшик надійшов лист від управління з питань майна спільної власності територіальних громад області обласної ради, в якому митцям запропонували підписати договір про спільну власність на предмет спору на правах оперативного управління ним.

Інакше кажучи, облрада запропонувала творчій спілці офіційно оформити своє право на користування приміщенням, але вона відмовилася це зробити. Як пояснює С. Повшик, підписання цього договору означало б офіційне прийняття статусу користувача будівлею, а спілка планує боротися за повернення Будинку художника у свою власність. «Ми хочемо досягти справедливості, – каже вона. – Свого часу ми програли суд тільки через пропущений термін, але суддя визнав, що віднесення Будинку художника до комунальної власності є порушенням наших прав. Ми сподіваємося, що депутати нашої обласної ради виявлять добру волю й повернуть будівлю її законним власникам».

Насторожив спілчан і припис, що в разі відмови прийняти пропозицію обласної ради приміщення можуть передати в управління іншій юридичній особі. Тож 11 вересня відбулися відкриті збори колективу обласної організації НСХУ, на яких їхні учасники одноголосно проголосували за заборону підписання договору спільної власності з обласною радою. Оскільки ж спілчани побоюються, що приміщення у них можуть забрати, то й ухвалили проєкт змін до статуту своєї організації, в якому прописано таке: «…забороняється будь-яке відчуження Будинку художника (в цілому або частково) незалежно від форми та правового механізму».

Цікаво, що саме того дня, коли тривали загальні збори спілчан, правоохоронці перевіряли, наскільки законно творча спілка здає в оренду частину площі Будинку художника. І не знайшли жодних фактів ні про переступ закону, ні про зловживання коштами від оренди з боку керівництва обласної організації НСХУ. Тож усі чутки про неправомірне збагачення правління творчої спілки через якісь порушення в орендних відносинах, які блукали містом, не мають під собою жодних підстав і розраховані, на нашу думку, суто для депутатів облради, яким належить надалі розрядити напружену ситуацію…

На тих зборах також обрали ініціативну групу з-поміж спілчан для комунікації з керівництвом обласної ради та всіма фракціями її депутатського корпусу, щоб у ході діалогу з ними таки домогтися ухвалення на сесії рішення про передачу Будинку художника на вулиці Незалежності, 53 у беззастережну власність обласної організації НСХУ. Власне, то з її ініціативи 23 вересня відбувся круглий стіл за участю як представників депутатського корпусу обласної ради, так і самої творчої спілки, на якому всебічно розглянули ситуацію й вирішили покласти край цьому правовому спору.

Принаймні присутні під час такого спілкування очільниця фракції «Слуга народу» Надія Левкунович, голова фракції «Європейська солідарність» Ростислав Кукурудз та представниця фракції «Платформа громад» Мирослава Корнелюк вислухали позицію керівництва і членів обласної організації НСХУ та висловили готовність донести її до інших депутатів обласної ради, щоб спільно виробити правовий механізм завершення передачі Будинку художника у власність спілчан без жодних умов.

А ще точніше їхню позицію я означив би такими словами з короткого виступу Н. Левкунович: «Будинок художника збудували за кошти спілчан, і він мав би бути переданий обласній організації НСХУ. На мою думку, нам, депутатам, було б доцільно розібратися в ситуації, яка свого часу спричинила юридичну колізію. Ми не маємо жодного морального права не почути представників творчої спілки художників. Це майно, яке їм належало ще з часів Радянського Союзу. І якщо навіть колишня влада не забрала у прикарпатських митців будівлю на вулиці Незалежності, 53, то нам у незалежній Україні тим паче не пасує її відбирати. Так, обласна рада має всі юридичні підстави передавати її в оперативне управління чи оренду, але це суперечить, сказати б, моральному аспектові ситуації. Бо якби творча спілка підписала запропоновані обласною радою договори про оренду, то сама собі заперечила б право власності на Будинок художника, яке їй належало ще до розпаду СРСР. Думаю, звернення спілчан до обласної ради з цього приводу (озвучене під час круглого столу Світланою Повшик, – авт.) розгляне профільна комісія облради, щоб відтак донести до всіх депутатів суть проблеми».

У рік відзначення на Прикарпатті 100-річчя від дня народження видатного живописця й відомого дисидента Опанаса Заливахи, який, до речі, був одним із засновників малярської спілки в нашому краї, рішення обласних обранців про передачу Будинку художника тим, хто його будував, було б гідним пошанівком пам’яті його та інших наших великих митців-попередників.