6 липня, напередодні 130-річчя від дня народження нескореного воїна Христового блаженного єпископа Симеона Лукача – уродженця села Старуні на Богородчанщині і владики підпільної Церкви, якого у червні 2001 року Іван Павло ІІ Папа Римський проголосив блаженним, – відбулися душпастирські відвідини єпископа-помічника Івано-Франківської архієпархії УГКЦ преосвященного владики Миколи Семенишина парохії Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів івано-франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ Івано-Франківська.
Під час відвідин церковної парохії на вулиці Степана Ленкавського новоінтронізований єпископ Микола Семенишин у співслужінні з деканом Івано-Франківським центрального деканату УГКЦ о. Юрієм Новицьким, парохіяльними священниками – парохом о. Ігорем Пелехатим і отцями-сотрудниками Василем Слободою та Петром Козаком – звершив чин Святої Архієрейської Літургії, відправив молебень до священномученика Симеона Лукача і освятив створений при церкві музей-каплицю Нескореної Церкви.
– Музейну експозицію, розташовану в підвальному приміщенні церкви, ми готували не один рік, – розповідає парох церкви Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів івано-франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ. – Прагнули цим увічнити пам’ять про мучеників за віру, які жили поряд з нами упродовж десятиліть, нас духовно укріплювали і оберігали, у часи переслідувань радянським режимом Української греко-католицької церкви не втекли, не скорилися, а залишилися зі своїми людьми, не зрадили, а віддали життя за віру Христову.
Таким чином, об’єднавши у форматі єпископської візитації Святу Архієрейську Літургію, молебень до блаженного єпископа-священномученика Симеона Лукача і чин освячення музею, ми віддали шану великим людям віри, чия духовна спадщина для нас безцінна. У музеї зібрано чимало дуже цінних і унікальних експонатів. Зокрема, «Літургікон» – книга з текстами літургій – унівського друку отців-василіян 1729 року, благословлена до друку єпископом Атанасієм Шептицьким, є також і «Літургікон» 1840-го з дуже цінними гравюрами священника Івана Вендзиловича, є у музейній експозиції і Псалтир київського видання майже двохсотлітньої давності та рідкісна книга катихизмів, видана отцями-василіянами у Кремінці біля Почаєва триста років тому, і багато інших книжкових раритетів.
Зберігся і експонується у нашому музеї священичий фелон владики Симеона Лукача, у якому наш блаженний єпископ відправляв Святі Літургії у нашому Івано-Франківському катедральному соборі Святого Воскресіння УГКЦ, поки храм не віддали московській церкві. Родина зберегла також і передала нам повний комплект священичих риз блаженного Симеона. Нещодавно до нашого музею потрапила і ціла скарбничка раритетів з колишнього монастиря отців-редемптористів на теперішній вулиці В’ячеслава Чорновола: похідна процесійна двобічна ікона із зображенням святої Терези – з одного боку і святого Альфонса – з іншого, а також точна копія образу Матері Божої Неустанної Помочі з монастиря редемптористів і фрагмент старовинного образу «Тайна вечеря».
Є у музеї унікальна рідкісна мапа Української греко-католицької церкви 30-х років минулого століття, видана нашим відомим картографом і географом Володимиром Кубійовичем, на якій позначені всі тогочасні парафії Греко-Католицької Церкви Львівської, Станиславівської і Перемиської єпархій. Надіємося, що цей церковний музей сприятиме духовному і культурному вихованню нашої української молоді. Частково нам фінансово допомогли в облаштуванні експозицій і завершенні роботи над музеєм нескореної Української греко-католицької церкви і представники доброчинної організації «Українська освітня платформа».
– Чи не символічно, отче Ігорю, що владика Микола – уродженець села Глибокого на Богородчанщині, своїм візитом вшанував пам’ять свого земляка зі Старуні – блаженного єпископа Симеона Лукача, який також провадив свого часу богослужіння і в Саджаві – поряд з родинним гніздом владики Миколи?
– Так, у тому є певний символізм чи радше Божий промисел. Готуючи музейну експозицію, я у своєму архіві натрапив на фотографію 20-річної давності, коли переносили мощі блаженного Симеона Лукача зі Старуні до Івано-Франківського катедрального собору. На світлині – одна із зупинок у церкві Різдва Христового УГКЦ на вулиці Мазепи, де світлої пам’яті владиці Софрону Мудрому перед мощами блаженного єпископа Симеона прислуговує тоді ще семінарист Микола Семенишин, який тепер уже сам став єпископом Івано-Франківської греко-католицької архієпархії. Знаменно і не випадково...
У своїй проповіді владика Микола наголосив, що «сьогодні через війну суспільство кричить від болю й гіркоти – людям бракує тиші, щоб слухати і почути слова життя від нашого Спасителя, які дадуть відповіді на всі наші турботи і виклики». І у цьому контексті він відзначив велику роль позитивних справ, як от відкриття музею у церкві Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських Грнигорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ на вулиці Ленкавського: «Напередодні 130-річчя від дня народження великого сина прикарпатського краю блаженного єпископа Симеона Лукача подумаймо, звідки він черпав сили у часи переслідування і мук, чому не зрікся і не зрадив? Тому що він був батьком, сином і братом нашого Спасителя Усуса Христа».
У церковних урочистостях, окрім прихожан церковної громади та її духовних спільнот і вихованців МХЦ імені Святого Дона Боска УГКЦ, також взяли участь народна депутатка Оксана Савчук, секретар Івано-Франківської міської ради Віктор Синишин та інші офіційні особи.
