Ім’я керівника фермерського господарства «Беррі Прикарпаття» Богдана ЛУТЧИНА, котрий уже не один рік провадить свою господарську діяльність у селі Чукалівці поблизу обласного центру, добре знане не лише на Івано-Франківщині. Торік підприємець уперше в Західній Україні започаткував промоційний фестиваль «Полуниці на відкритому полі», а 14–15 серпня цього року разом з галузевою асоціацією «Ягідництво України» організовує в Івано-Франківську перший український фестиваль «Захід Беррі Фест». Він єдний з-поміж усіх ягідників України став володарем премії UBA AWARDS-2021 у номінації «Персона року». А його «Беррі…» ввійшло до 50-ти найкращих українських ФГ з вирощування полуниць.

Червень – початок полуничного сезону. Кожен свій робочий день Б. Лутчин починає зранечку – на світанку, як радять мудрі люди, бо ранок – панок. Тож і ягоди пишної полуниці, які вирощує його фірма, зустрічають свого господаря та інших працівників підприємства, образно кажучи, виграючи своїми привабливими боками, й багряніють, як вранішні зірниці.

Господарство з вирощування полуниці в Чукалівці невелике – розташоване на земельній ділянці площею до одного гектара, яку фермер орендує у місцевих пайовиків. 64 сотки – під накриттям, і ще обладнують одну теплицю на 22 сотках. Напрям незмінний – вирощують ягоди лише в теплицях так званого тунельного типу. Тож коли прибуваєш на поле «Беррі…», відразу впадають в око акуратні «тунельні» парники на місці, де ще кілька років тому росли бур’яни та різнотрав’я.

У кожному такому парнику-лабіринті рясніють рівнесенькі ряди як достиглих, так і ще недозрілих полуниць. Сезон їх збирання тут триває до листопада. Полив кущів автоматичний, не потрібно жодного сапання чи прополювання, а рівень сонячного освітлення, тобто ультрафіолету, регулюється підйомними боками парників-лабіринтів та спеціальною плівкою, якою вони покриті. Міжряддя сухі, достатньо широкі – зручні для догляду за полуничними кущами та збору і складування урожаю ягід.

До речі, в Чукалівці є ще не менше 20 га землі, які, за інформацією Ярослава Дем’янця, радника голови Івано-Франківської міської ради територіальної громади, керівництво ТГ готове запропонувати інвесторам, охочим до провадження господарської діяльності.

...Сьома ранку, а жінки-ягідниці вже працюють, наповнюючи ягодами спеціальні півкілограмові лоточки, які відтак у ящиках відправляють на продаж. Вимоги до збору традиційні: щоб кожна трудівниця збирала полуниці обов’язково в рукавичках, а в лоточку всі ягоди були якісні – свіжі, спілі і приблизно одних параметрів тощо, тому що урожай з поля відразу надходить на прилавки торгових мереж Івано-Франківська.

Працювати у фермерському господарстві «Беррі Прикарпаття» вигідно – не треба і польськими заробітками лакомитися. І це підтвердив не тільки власник фірми, а й ті жінки, з якими нам довелося поспілкуватися під час збору ягід. Оплата така, що охочим вигідно навіть по чотири години працювати, – все оплатиться належно. На мій погляд, така інформація – добрий знак. А ще пан Богдан переконаний, що й усміхнені обличчя жінок-працівниць засвідчують, що все добре.

Богдан Лутчин вже близько десяти років працює в сфері агробізнесу, з яких три останні – професійно в ягідництві. А почав цю справу понад п’ять років тому, коли познайомився із провадженням ягідного бізнесу в Польщі.

– Чому полуниця, запитаєте? Все дуже просто – її люди весною активно купують, тобто цей продукт добре продається, – розповідає він про секрети свого успіху. – Бо ж фермеру важливо не тільки виростити свою продукцію, а й реалізувати її. Перші ж мої спроби, зізнаюся, були гіркі. Вирощував так, як і більшість виробників, – брав сорти з Інтернету і навіть не розумів, що кожен з них у різних регіонах України «поводиться» інакше. Але методом проб і помилок ми вийшли на ті ягідні сорти, які ефективно плодоносять саме на Прикарпатті, тобто за характерних для нашої області природно-кліматичних умов. Зокрема, ми вибрали італійські гірські сорти полуниць так званого «нейтрального дня», адаптовані до перепадів температури, тобто нечутливі до кліматичних змін.

– А на які технології вирощування орієнтуєтеся?

– Ми взяли курс на вирощування ягід високого класу, щоб нашу продукцію впізнавали покупці і знали, що вона з Прикарпаття. Тож і технології запроваджуємо новітні. Нашу полуницю, яка зростає в тунелях іспанського типу, ніхто не сапає, ягоди не торкаються землі, коли під час вегетації рослини нахиляються під їхньою вагою, бо ростуть на підвищенні, знизу ж до них підведено крапельний полив. Тунелі за потреби провітрюємо з боків і притінюємо. Плівка на них особлива – вона забирає двадцять п’ять відсотків ультрафіолету.

Як відомо, основні хвороби приходять до полуниць зазвичай із землі чи з дощами. У нас цієї проблеми немає. Ягоди дозрівають у комфортних умовах. Це означає, що такі полуниці ми можемо дорожче реалізовувати, а відтак і більше платити працівникам. До речі, і працювати в таких умовах доволі комфортно – чи в дощ, чи в спеку. До того ж не доводиться видобувати ягоди з бур’янів – полуничні «стежки» й міжряддя чисті. Тож люди можуть більше ягід зібрати і відповідно більше заробити.

Орієнтуємося головно на місцевого споживача і працюємо без посередників. Збираємо ягоди до дев’ятої години ранку, а відтак розвозимо їх по торгових мережах Івано-Франківська. Зокрема, у торгову мережу «Тростянецький» та невеличкі магазинчики крафтових виробників. Спілкуємося безпосередньо з продавцями і чуємо відгуки про свій товар. Тішимося, що нас починають впізнавати. Приємно, якщо зранку ми ягоди привезли, а вже після обіду нам телефонують і просять ще. На базар не возимо. Наші ягоди всі сертифіковані на нітрати і фасовані по пів кілограма. За весь час нашої роботи, слава Богу, ще ніхто не скаржився на їхню якість.

Усе починається з любові

Зазвичай ягідний бізнес починає окуповуватися не швидше, ніж через два роки. Все залежить від багатьох чинників.

– Вартість обладнання для сучасних теплиць-тунелів доволі висока,– пояснює Богдан Лутчин, – а ціна на полуниці – помірна. За кордоном витрати компенсує держава. А ми мусимо відбиватися своїми коштами. Іншого виходу нема. Бо бачите, яка ситуація в Україні. Та й природа не тішить – то дощі, то приморозки... Але ж ми не можемо і за таких обставин підводити своїх покупців. Щоб серйозно і професійно займатися ягідництвом, потрібно вкладати кошти. Але якщо ви через рік чи два вже думаєте, як повернути собі витрачені фінанси, то краще такий бізнес взагалі не починати.

До того ж потрібно все робити з любов’ю. А добрі відгуки людей додають натхнення, їхня позитивна енергетика передається й мені. Наш колектив невеликий – до 12 осіб працюють упродовж пів року. Якщо вони садять саджанці полуниці, то розуміють, що наступного року з них самі ж збиратимуть урожай. Чим якісніше зроблять, тим рясніше ті кущі вродять. Якщо мої дівчата-працівниці всміхаються, то я знаю, що полуниці зродять рясно. Вони заробляють приблизно стільки ж, як у Польщі. Але ж умови праці тут і там різні. До речі, вже й поляки переходять на систему вирощування полуниць у тунелях, де урожайність на 20 відсотків вища, ніж на плантаціях у відкритому ґрунті. Дуже важливу роль сьогодні відіграє робоча сила. Потрібно людям створювати такі умови, щоб вони могли більше зібрати ягід і відповідно краще заробляти. Бо який би симпатичний і добрий директор не був, усе впирається в заробіток. Адже в кожного сім’я і потрібно додому приносити якусь копійку. Тож ми все робимо, щоб мати добрих працівників. І наші зусилля окуповуються.

– З якого капіталовкладення Ви починали?

– Свій бізнес я починав із двохсот доларів. Згодом для старту продав автомобіль. Були й такі роки, що всі окопи засипали гнилими ягодами. Адже ми починали з ягідництва у відкритому ґрунті. Але дійшли висновку, що потрібні тунелі. Це себе виправдало. Якби ж то ще держава давала кредити, то було б значно легше працювати. Бо взяти участь у якихось програмах сьогодні дуже важко. Через це багато фермерів-початківців розчаровуються.

Нас зацікавило, чому Б. Лутчин вкладає чимало своїх зусиль та й фінансових ресурсів в організацію і проведення розмаїтих фестивалів, майстер-класів, інших своєрідних рекламних акцій, покликаних передусім заохочувати прикарпатців до ведення власного бізнесу на ягідництві?

– Я себе вважаю фермером нового покоління, який не тільки сидить у полі чи офісі, а й стукає у владні кабінети, розповідає про свою працю й т. д. Бо якщо так не робити, то там, «у верхах», державні чиновники гадатимуть, що у полі у нас все класно і немає жодних проблем. Тішить, що наша місцева влада йде нам назустріч…

Людина купує полуницю найперше, образно кажучи, очима. Тож ми намагаємося дібрати такі сорти ягід, які були б передусім смачними, зручними для транспортування і привабливими для ока. Люди нас знають, тож ми повинні виправдати їхню довіру до нашої продукції. Ось чому ми запрошуємо охочих до себе, щоб розвіяти міти, ніби парникові ягоди тому такі гарні, що кроплені «хімією». Для цього і провели торік ягідний фест, про який «Галичина» писала. З тією ж метою й цього року організовуємо таке саме дійство 14 – 15 серпня. Хочемо вперше в Україні зібрати в Чукалівці всіх професійних ягідників і на стадіоні провести фестиваль.

Маємо намір зорганізувати і всіх виробників ягідної продукції в області для промоції, щоб вони мали змогу прорекламувати себе, а також – заохотити інших до заняття фермерством. Звісно, готуємо різні майстер-класи, конкурси, туристичні атракції Прикарпаттям для гостей і учасників форуму.

А друга мета заходу – створити неповторне свято для основних експертів нашої продукції – дітей. Тож запросимо й вихованців спеціалізованої школи з Рогатина. Організуємо благодійний аукціон для збору коштів на будівництво спортивної зали в їхньому закладі. А ще спечемо найбільший в Україні ягідний пиріг і зафіксуємо цей факт у Книзі рекордів України та створимо полуничну карту нашої держави… Словом, буде багато цікавого. Приїдуть гості з різних регіонів України, а також з Польщі, Нідерландів, інших країн.

– І насамкінець, будь ласка, переконайте мене, чому я маю купувати саме «чукалівську» полуницю?

– Ще кілька років тому, коли ми свої полуниці возили на базар, то люди, почувши, що ягоди з Чукалівки, відверталися і йшли геть. Бо пов’язували нашу продукцію з онкодиспансером, міським кладовищем, розташованими на території села... Але після торішнього фестивалю ситуація дуже змінилася. Більше того – деякі спритні продавці вже навіть на базарах почали свою продукцію видавати за «чукалівську». Хоч ми взагалі не реалізуємо свої полуниці на ринках.

З одного боку, така «конкуренція» нам шкодить, але з другого – це ще один добрий знак, що наші ягоди якісні. Люди починають розуміти, що великі ягоди – не обов’язково добрі. Якість нашої продукції починається з італійських сортів саджанців, які ми закуповуємо безпосередньо у відомому розсаднику «Мацоні». Бо якщо посадиш що-небудь, то й зійде будь-яке...

Без сумніву, «Беррі Прикарпаття» відчутно мінімізує контроверсійні асоціації про Чукалівку і стає її перспективною візитівкою. Незабаром завдяки старанням керівника ФГ в Чукалівці закладуть лавандове поле, а також збудують так зване «полуничне містечко вихідного дня», де в суботу – неділю можна буде всією родиною посмакувати різноманітними виробами з полуниці, побачити, як вирощують ягоди, й т. д.

Завдяки роботі фермерського господарства «Беррі Прикарпаття» до Чукалівки почали значно активніше приїжджати гості з інших куточків краю. Тішить, що кілька людей із нашого села мають роботу й можливість забезпечити свої родини. Фірма бере належну участь у соціально-економічному житті громади. Та найголовніше – фермерське господарство змінює обличчя села на краще і розвінчує давні міти, які пов’язували Чукалівку суто з міським кладовищем. А ми зі свого боку всіляко сприяємо «Беррі Прикарпаття».

Ярослав ДЕМ’ЯНЕЦЬ, радник голови Івано-Франківської міської ради територіальної громади села Чукалівки.