Верховинський край – унікальний, неповторний, який манить до себе казковою красою карпатських гір та автентикою. Письменник, етнограф, автор 13 книг про Гуцульщину Михайло Ломацький, який 10 років вчителював у с. Головах і збирав скарби фольклору та легенди, так писав про наш край: «У гуцульських горах, як ніде інде, можна почути гомін віків і зачерпнути силу й віру в майбутнє, тут, у зелено-срібних водах озер і рік, можна скупати й очистити не лише тіло, а й душу та карпатським сонцем зігріти її, а вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути Його добротливий і ласкавий голос – голос Творця гуцульських гір».
Землю предків свято бережуть і дбають про її розвиток нащадки. Сьогодні це три територіальні громади. Зокрема Верховинську селищну утворено 12 червня 2020 року шляхом об’єднання Верховинської селищної, Буковецької, Верхньоясенівської, Голівської, Замагорівської, Ільцівської, Красницької, Красноїльської, Кривопільської, Криворівнянської та Перехресненської сільських рад. І одним з пріоритетів розвитку нашої ТГ є туристично-рекреаційна галузь.
Природу Верховинської Гуцульщини, яку сотворив сам Господь, на щастя, не посягнула руйнівна рука цивілізації. Вона – первозданна, недоторкана, як багато століть чи й тисячоліть тому. Наші гори, ліси, екзотичні праліси, високогірні полонини, ріки, джерела – це легені Карпат, карпатське золото. Вони наснажують людей озоном, енергією високих гір і дивовижною красою Господньої благодаті. А ми, горяни, маємо дати можливість людям насолодитися цією благодаттю, провести активний відпочинок у горах, почерпнути сили і здоров’я.
Саме в такому напрямі і працюємо з початку каденції новоствореної селищної ради, розвиваючи туризм і рекреацію, сприяючи в організації активного відпочинку, наданні цілого спектру туристичних послуг та забезпечуючи високу культуру обслуговування. Одночасно дбаємо про сучасний маркетинг та просування туристичного продукту. У виконавчому апараті селищної ради працює відділ, який предметно займається питанням розвитку туризму. Створено базу даних про надавачів туристичних послуг, які функціонують у Верховині та населених пунктах старостинських округів селищної ради. Реалізуємо Програму розвитку туризму селищної ради на 2021–2024 роки. Відділ активно співпрацює з надавачами туристичних послуг, якими є фізичні особи-підприємці та юридичні особи. Протягом усього року відпочивальників запрошують у гори туристичні фірми, заклади розміщення: приватні садиби сільського зеленого туризму, установи екскурсійно-музейного туризму, готелі та мініготелі, ресторани, колиби, надавачі послуг з водного туризму – рафтингу, екстремального гірського – джипінгтури, квадротури.
На сьогодні на території селищної ради надають туристичні послуги понад 200 садиб/готелів, лікувально-оздоровчий комплекс «Верховина», рафттабори та рафтцентри, на берегах річок більше 30 музеїв. Активно розвиваються такі види туризму: піший (літній і зимовий), гірськолижний, агротуризм, музейний, екологічний, сакральний та релігійний, подієвий, екстремальний, гастрономічний, кінний та інші види.
Туристи залюбки відвідують унікальні природні об’єкти та туристичні локації. Серед них – «Писаний Камінь». Це геологічна пам’ятка природи місцевого значення – карби (петрогліфи) сягають часів Київської Русі. Розташована на північ від села Верхній Ясенів і за кілька кілометрів на південний схід від села Буковця та Буковецького перевалу. Вийшовши з лісу і наблизившись до Писаного каменя, ви побачите групу мальовничих скель – величезні брили пісковика заввишки від двох до 20 і завдовжки близько 80 метрів. Зі скель, на яких у давнину було язичницьке капище, відкривається дивовижна панорама гірських хребтів і вершин, яка зачаровує туристів. На скелях видніються написи, залишені рукою Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника та інших письменників.
У тур на «Писаний Камінь» можна вирушити й на джипах-позашляховиках. Джипінгтур розпочинається з самої Верховини. Це чудовий, надзвичайно захопливий вид відпочинку, який приваблює любителів гірського екстріму.
Захопливими, які зачаровують живописними ландшафтами і невимовною красою Карпат, є туристичні маршрути на гірські вершини Біла Кобила, Випчєнка, Погар, Грибкова, Синиці, Магура, Довбушанка, Пушкар, Ігрець, Бенджола, Скупова та інші.
Окремо ж варто розповісти про туристичний маршрут до святилища «Довбушеві комори». Це скельний каньйон у гірському масиві Синиці на горі Довбушанка. Дві величезні скелі стрімко здіймаються в небо. Їх розділяє вузька глибока ущелина, на дні якої – дивовижна кам’яна печера. У дохристиянський період тут розміщувалось язичницьке скельно-печерне святилище, де здійснювали ритуал наші предки. Пізніше ватаг опришків Олекса Довбуш зі своїми опришками влаштували у печері осідок. За народною легендою, тут і заховані скарби Довбуша. «Комори Довбуша», або «Довбушеві церкви» – так гуцули називають цей сакральний дивовижний природний скельний коридор-каньйон. Гіди вам розкажуть ще багато-багато легенд і таємниць, якими овіяне святилище.
Туристичні оператори з усієї України приділяють максимум уваги музейному туризмові Верховинщини. На території селищної ради функціонує понад 30 музеїв, які пропагують унікальну культуру й мистецтво, автентику предків-гуцулів, народні традиції, звичаї та обряди. Низка музеїв розповідає про перебування у нашому краю істориків, громадських та політичних діячів, творчої письменницької еліти, дослідників-етнографів, краєзнавців тощо. У селі Криворівні, яке можна назвати музеєм просто неба, з 2003-го функціонує музей-садиба першого президента України, відомого культурно-політичного діяча, літературознавця, письменника, автора понад двох тисяч наукових праць Михайла Грушевського, де з 1902 р. і до Першої світової війни він відпочивав щороку влітку з сім’єю і працював. У музеї експонуються біографічні документи, старовинні гуцульські речі, предмети побуту, знаряддя праці. Звідси відкриваються мальовничі пейзажі на бистроплинну річку Чорний Черемош та смарагдовий ліс.
У Криворівні перебував і працював з 1901 до 1914 року велет думки і слова, видатний український поет, прозаїк, драматург, громадський і політичний діяч Іван Франко. За сприяння Платоніди Хоткевич – дружини письменника, театрального і громадсько-політичного діяча Гната Хоткевича, який створив у селі Красноїллі Гуцульський театр (тепер там діє Музей Гуцульського театру), було засновано Літературно-меморіальний музей Івана Франка. Його експозиція розташована в п’яти кімнатах. Тут зберігаються меморіальні речі, якими користувався Франко: ліжко, на якому спав письменник, стілець, на якому він сидів, столик, за яким довгими ночами працював, сак для ловлі риби, гуцульська бартка, яку подарував йому тодішній господар хати знаменитий різьбяр Василь Якіб’юк, годинник, який висів на стіні в її світлиці за життя Франка, лавка, на якій сиділи численні Франкові гості: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Ольга Кобилянська, Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, польський письменник Станіслав Вінценз та інші. В одній з кімнат відтворено інтер’єр гуцульської хати кінця ХІХ – початку ХХ ст. Представлено гуцульський одяг, декоративно-ужиткові речі.
Музеї Івана Франка та Михайла Грушевського – це історична пам’ять і музейна гордість гуцулів та всієї України. Туристи, туристичні групи, гості краю, які ступають на гуцульську землю, вважають за обов’язок відвідати їх. А звідси поспішають у музей гуцульської письменниці, художниці, мисткині, народного філософа, фольклориста та етнографа, «Гомера Гуцульщини» Параски Плитки-Горицвіт, яка залишила для нащадків 50 рукописних книг обсягом 500 сторінок кожна, дивовижні картини з життя гуцулів та картини-образи святих.
Побувавши у названих установах, туристи не оминають історико-етнографічний музей «Хата-ґражда» гуцульської господарки Параски Харук – сучасниці Івана Франка, етнографічний музей старожитностей Гуцульщини у цьому славному селі Криворівні та багато інших.
Побувавши в «українських Афінах», – так назвав Криворівню відомий етнограф Володимир Гнатюк, – туристи поспішають до Верховини (до 1962 року село Жаб’є), яке Іван Франко коронував Гуцульською столицею. Тут, по обох берегах бистроплинного Черемоша, – унікальні скарби-музеї. Щороку відчиняють двері все нові і нові музейні осередки Гуцульщини. Їх відвідують туристи та відпочивальники зі всієї України та з-за кордону. Бо, як співається у пісні на слова Миколи Устияновича «Верховино, світку ти наш»: «Ой нема то краю, краю, над ту Верховину…».
Зокрема музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика організував ще за свого життя сам гуцульський музикант-віртуоз, поет-коломийкар, заслужений працівник культури України, керівник гуцульської капели «Черемош» Роман Кумлик. Продовжила батькову справу дочка Наталія, яка проводить екскурсії і розповідає про світ гуцульської музики та гуцульську культуру і мистецтво. Вся Україна і чи не пів світу вже побували в музеї Романа Кумлика. Гості й далі відвідують цю феноменальну мистецьку святиню й мовби пригортають до своїх сердець дивосвіт культури гуцулів.
Учень Р. Кумлика, а нині заслужений працівник культури України Микола Ілюк створив музей гуцульського побуту та мистецтва «У трембітаря». Знаменно, що маршрут до музею починається від пам’ятного знака в центральній частині Верховини з написом: «Ось Жаб’є, Гуцульська столиця…». Тут і линуть розповіді туристичних гідів про Верховинський край: про минуле і сьогодення, про матеріальну і духовну культуру гуцулів. Переступивши поріг музею, ви опинитесь у гуцульській казці. Бо побачите експозицію народних музичних інструментів, яка налічує більше сотні. Поряд – традиційні гуцульські костюми та предмети побуту, які розповідають про життя горян, про їх походження, традиції, звичаї, обряди. Розповідаючи про гуцульський світ, власник музею демонструє і гру на музичних інструментах, проводить для туристів незабутні майстер-класи.
Чи не кожен гість Верховини відчиняє двері й до гуцульської хати Петра і Євдокії Сорюків, у якій в 1963–1964 рр. жив геній кіномистецтва Сергій Параджанов, котрий подарував світові шедевральний фільм «Тіні забутих предків. Так, це будинок-музей кінофільму «Тіні забутих предків», про який треба розповідати в окремій статті, бо фільм світового значення, і хата, якій понад 100 років, унікальна. Вона береже пам’ять про Сергія Параджанова та його творчу групу, про великих гуцульських предків.
А неподалік од неї – музей кінофільму «Анничка». Це єдина хата у Верховині, збережена дотепер, де знімалися основні сцени фільму «Анничка». Тут відомі актори Іван Миколайчук та Іван Гаврилюк танцювали «Аркан» – танець відважних, мужніх, вольових леґінів-опришків, які боролися за вільне життя гуцулів, ішли на вірну смерть, але не корилися завойовникам.
І ще один музей поруч. Його теж відвідують усі туристи – це музей фільму кіностудії імені Олександра Довженка «Олекса Довбуш», який зняв режисер Віктор Іванов у 1959 році українською мовою. Його в радянські часи майже не демонстрували та одразу ж переклали на російську. Але фільм збережено у первинному вигляді – з екрана в музеї звучить українська мова.
А ще у Верховині діє музей «Галєрія гуцульських традицій та обрядів». Він посідає особливе місце у розвитку музейного туризму на Верховинщині. Тут можна не лише довідатися про історію та життя гуцулів, а й посмакувати традиційними стравами гуцульської кухні, почути давні легенди Карпат, про які розповідає її власниця Парасковія Рашковська. Туристи з великим задоволенням приміряють гуцульський одяг та роблять пам’ятне колоритне фото.
З історією, культурою, побутом та мистецтвом Гуцульщини, а також із діяльністю гуцульських товариств та інших культурологічних організацій знайомить відвідувачів історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина» – філіал Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею. Тут діє п’ять виставкових залів.
А ще перед вами гостинно відчинить двері садиба-музей «Вишиванка». А також – музей гуцульської магії. Тут ви почуєте розповіді про карпатських чаклунів, мольфарів та їхні чаклунські дива. Про гуцульського примівника, цілителя та ясновидця Гоя – Андрія Ватаманюка із Шешор, про останнього карпатського мольфара Михайла Нечая з Верхнього Ясенова, про гадєрку-громівницю тощо. Та в Карпатах, як переконує досвідчений екскурсовод музею, досі живуть мольфари, гадєрки та ті, що лікують молитвами і промовами, здійснюють магічні замовляння.
Неодмінно відвідайте й музей «Дідова аптека», де практикують для гостей і дегустацію гуцульських настоянок. А звідти завітайте до музею штопора – це дегустаційний зал, місце для шанувальників вишуканого домашнього молодого вина, де зібрано близько 400 штопорів різних типів. Тут запропонують скуштувати напій й розкажуть про історію та види штопорів.
Є ще і ще чимало унікальних, дивовижних музеїв у Верховині, населених пунктах селищної ради, власники яких уклінно запрошують помилуватися гуцульськими мистецькими чарами і провести незабутній відпочинок у горах. Як улітку, так і взимку…
На очах прискорено розвивається внутрішній сакральний та релігійний туризм. Намолені століттями духовні святині-церкви притягують до свого лона чимраз більше вітчизняних туристів та гостей з-за кордону. А то справжні шедеври дерев’яної архітектури гуцульського регіону України. До них ми зачислюємо в нашій громаді такі церкви: Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні (за всі 300 років вона ні разу не була закрита), Пресвятої Тройці в Ільцях (пам’ятка XVІІІ ст..), Святих Апостолів Петра і Павла в Красноїллі (1840 рік), Святого Духа у Верхньому Ясенові (1882). Одна з найбільших дерев’яних церков серед усіх архітектурних споруд України – Успіння Пресвятої Богородиці у Верховині. Споруджено храм 1993 р. І в релігійні свята, і в будні туристи відвідують наші святині-церкви, ведуть розмові зі слугами Божими – священниками. Моляться, сповідуються й отримують Господню благодать на предковічній землі гуцулів.
На території Верховинської селищної ради, високо в горах, інтенсивно розвивається агротуризм та гастрономічний туризм. Організовано джиптури та квадротури на високогірні полонини – «Кринту», «Скупову», «Бибратківку» «Угорський» та інші. Тут вівчарі випасають маржину – корів, овець, коней. І саме тут виробляють найсмачніші екологічно чисті молочні продукти харчування: сир, вурду, бринзу. Тут ватаги полонин запропонують вам скуштувати саме ці безміру смачні наїдки, щойно виготовлені в колибах, а також скуштувати славнозвісний гуцульський бануш. Довкола полонинської стаї та колиби буяє дивовижна краса карпатських пралісів. Екзотика і рай для туристів. І незабутній дивовижний відпочинок.
У зимовий період в Карпати приїжджає чимало любителів покататися на лижах, помилуватися засніженими Карпатами. До послуг туристів – лижні траси у Верховині, на присілку Пушкар, та в с. Ільцях. Тут працюють бугельні витяги до гірськолижних трас. Облаштовуємо місця для катання на лижах і санах для дітей. Біля гірськолижних трас обладнано дерев’яні будиночки, де можна зігрітися, відпочити, випити горня лікувального карпатського чаю тощо.
Оскільки Верховинська ТГ – новостворена, гостро відчуваємо дефіцит бюджету, однак у цьому році передбачено кошти на реалізацію Програми розвитку туризму на 2021–2024 рр. Згідно з рішенням сесії селищної ради на гірському присілку Бречник у Верховині створено туристично-рекреаційну зону «Оглядова вежа». Проведено капітальний ремонт вежі, встановлено гуцульську гойдалку, лавочки у місцях відпочинку. Здійснено облаштування пішого туристичного маршруту, його промарковано та прознаковано, встановлено туристичні вказівники. Плануємо також встановити освітлення маршруту.
Згадана програма передбачає зокрема на 2022 рік створення туристично-рекреаційних зон на території усієї селищної ради. Для цієї мети залучаємо також приватний бізнес, лісогосподарські підприємства. Налагодивши активну співпрацю з надавачами туристичних послуг із джипінгу, квадротуризму, рафтингу, вдалося провести капітальний ремонт гірського шляху до улюбленого відпочинку туристів – Писаного каменя. Проведено поточний ремонт дороги в селі Бережниці, яка веде на гору Бенджола. Надавачі послуг з джипінгу за власні кошти встановили на гірській вершині, на 150-метровій висоті над рівнем моря, гуцульську гойдалку та облаштували екзотичне місце відпочинку. Облаштовано також туристично-відпочинкову зону на вершині Кривопільського перевалу (тисяча метрів над рівнем моря) – це справа рук ДП «Верховинське лісове господарство». Альтанки, лавочки, зелена зона – тут туристи активно відпочивають, милуються зеленими верховинами, звідси вирушають підкорювати карпатські вершини Чорногірського хребта.
Нині спеціалісти з питань туризму селищної ради спільно зі старостою старостинського округу с. Красника ведуть підготовку до створення туристично-рекреаційної зони біля рафтингцентрів на березі Чорного Черемошу. Крім цього, реалізовано проєкт «Облаштування туристичного маршруту на гору Кринта», й туристи у захопленні від нього. Завдяки проєктній діяльності ми стали переможцями кількох конкурсів ініціатив місцевих карпатських громад, що його проводять Асоціація органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати–Україна» та Український культурний фонд, і реалізували проєкти «Гастромандрівка слідами українських літераторів», «Облаштування експозиції новоствореного музею Параски Плитки-Горицвіт у селі Криворівня» та інші. Працюємо також відкрити наступного року туристично-інформаційний центр Верховинської селищної ради.
Завдяки капітальному ремонту доріг державного значення Р-24 та Р-62 збільшився потік туристів та відпочивальників. Це радує. Проте потребують такого самого ремонту комунальні дороги місцевого значення, які ведуть до цікавих туристичних локацій у населених пунктах ТГ. Ремонтуємо їх власними силами: підсипаємо щебенем, вирівнюємо грейдером. На жаль, усе робимо власними силами й коштом, правда, зі значним дефіцитом бюджету. Проте оптимізм вселяє надію на успіх і подолання труднощів на нашому шляху.
Так, Верховинський край – це потенційний клондайк туризму, природний, Господом дарований. А далі – справа рук нас самих, нашої громади, бізнесу. В підсумку ж – розвиток туристичної галузі у Карпатському регіоні, а це наповнення бюджету ТГ, а головне – перетворення Верховинського краю на туристичну Мекку України і поліпшення життя горян.
