Він має сидіти, переконані доньки потерпілої – 77-річної жительки Коломийського району, котру торік 28 лютого жорстоко побив, пограбував та намагався зґвалтувати більш як втроє молодший односелець. Принаймні в цьому його звинувачують.
– Було вже доволі пізно, як мені зателефонувала сестра і сказала, що на маму напали, – розповідає старша донька потерпілої Тетяна Л. – Коли ми приїхали до неї, то не впізнали. Подивіться-но світлину.
На фото літня жінка з розпухлим, вкритим синцями обличчям, очей не видно. «Це вже в лікарні, коли ми її помили, зачесали, тож можете уявити, в якому стані застали маму, – продовжує Тетяна. – Той покидьок бив її руками й ногами, у неї діагностували струс головного мозку, пошкоджено ребра, переламано ногу». За висновками експертизи, жінці завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження. «Мабуть, він би мене вбив», – каже потерпіла. До речі, це єдина фраза, котру почув від неї, поки спілкувався з її родиною. Про події того страшного вечора продовжує розповідати Тетяна.
– Як уже казала, була пізня година. Мама збиралася лягати спати, коли хтось постукав у двері. Нічого поганого не запідозрила. По-перше, вона на ніч випустила з вольєра собаку, котрий загавкав би, якби на подвір’я зайшов хтось чужий. По-друге, поряд мешкає брат її покійного чоловіка, мій дядько, тож мама подумала, що це він. Ще запитала: «Василю, це ти?», але водночас відчинила двері…
…Та то був не дівер. У дверях стояв п’яний молодик. Жінка його добре знала, адже не раз допомагав їй по господарству, за що йому платила. Тому пес і не гавкав. Для господині цей пізній «гість» був явно небажаним, тож спробувала зачинити двері, та чоловік підставив ногу й, увірвавшись до хати, став вимагати гроші.
Річ у тім, що напередодні жінка отримала пенсію. Якихось 1800 гривень. Чи знав про це зловмисник, чи просто був переконаний, що в хаті мають бути гроші, наразі сказати не можемо. Господиня сказала, щоб забирався геть, а у відповідь – шквал ударів. Вже коли лежала, наступив їй на ногу, переламавши ступню. Попри все жінка знайшла в собі сили протистояти нападникові, котрий, увійшовши в раж, забажав ще й сексуальних утіх. «Та поки він роздягався, мама якось вибралася надвір, – каже Тетяна. – Кликала на допомогу, але було дуже пізно, крім того, сусідів поряд немає. Покидьок знайшов її на вулиці й поволік до будинку. Але жінці вдалося вирватися і заховатися в стайні. Врешті-решт нападник пішов і мама змогла зателефонувати сестрі. Я дивуюся стійкості мами, котра, сильно побита, зі зламаними ребрами і ногою, не втратила волі й зуміла все ж захиститися».
Слід зазначити, що обидві доньки потерпілої живуть в іншому райцентрі, кілометрів за 80 від села, де мешкає мати. Тож насамперед викликали «швидку» і зателефонували до поліції. Коли приїхали правоохоронці, зловмисник вже встиг попрати одяг, в якому був під час нападу, та в будинку потерпілої залишилося чимало слідів його взуття. «Врешті-решт, навіщо мамі на когось наговорювати? – радше риторично запитує співрозмовниця. –Їй провели дві операції, чимало часу і грошей витратили ми на реабілітацію. Маю на увазі фізичну, бо психологічну травму не знаю чи подолає. Єдиний позитив, якщо можна його знайти в цій ситуації, – мама нарешті погодилася переїхати до мене. Я давно її кликала. Але вона звикла до своєї хати, господарства. Та тепер боїться там залишатися, все навіває спогади про жах, який довелося пережити. Тому й вимагаємо, щоб кривдника суворо покарали. І не маємо наміру приставати на мирову угоду, яку пропонує його адвокат».
Та виявляється, не так легко домогтися правди. Незабаром мине рік з часу злочину, а відповідне кримінальне провадження майже не рухається в суді. Зловмисникові свого часу обрали міру запобіжного заходу – тримання під вартою, та наприкінці минулого року змінили на домашній арешт. Сторона потерпілої вважає, що судовий процес навмисне затягує захисник підсудного. То заявляє відвід судді, то подає різні клопотання, і засідання відкладають. Слід зауважити, що Коломийський міжрайонний суд – один з найбільш завантажених в області. У суддів наперед розписано графік засідань, тож, зрозуміло, якщо доводиться відкласти одне з них, то призначити його, скажімо, на наступний день фактично неможливо.
– Ми вже вчетверте їдемо зі Снятина до Коломиї, витрачаємо гроші, час, – каже Тетяна. – Та, найгірше, мабуть, що мама знову і знову переживає ті страшні моменти, про які воліла б забути, і вкотре має зустрічатися віч-на-віч зі своїм катом.
Справді, навіть доньки потерпілої не можуть бути присутні на засіданні –воно проходить у закритому режимі, враховуючи, що в провадженні фігурує стаття Кримінального кодексу України про зґвалтування, хоча, як вже зазначали, фактично його не було, але з незалежних від зловмисника обставин. Останнє засідання відбулося 11 січня цього року. За словами адвоката потерпілої, нарешті було оголошено обвинувальний акт. Та захисник підсудного заявив два чергові клопотання, але йому було відмовлено. Тоді підсудному раптом стало «зле», довелося викликати «швидку», відповідно, й відкласти засідання.
Автор цих рядків відбув кілька каденцій народним засідателем в обласному суді. І рідко коли траплявся «здоровий» підсудний... Дивувався цьому парадоксу. Як скоювати злочин, то здоров’я вистачало, а як відповідати за свій вчинок, одразу з’являлася купа хвороб.
Щоправда, адвокат цього «героя» стверджує, що його підзахисний справді хворий. Більше того, він заявляє, що на досудовому слідстві чоловіка піддавали катуванню. І бачить у провадженні чимало прогалин, допущених прокуратурою. Та це все розглядатиме суд. А потерпілі тим часом чекають на справедливий вирок.
– Цей негідник має сидіти в тюрмі, – заявляють доньки потерпілої. – Не лише тому, що жорстоко позбиткувався над нашою мамою. Повірте, спочатку хотіли просто з ним «розібратися». Розумієте, про що кажу. Але має бути закон, і особа, котра його порушила, мусить відповідати. Бо безкарність породжує свавілля. Тоді постраждала наша мама, а завтра жертвою може стати ще хтось.
