Колись, уже років понад 20 тому, один із відомих тоді на Прикарпатті підприємців розповідав про початки свого сходження до бізнесових вершин. Мовляв, вони з друзями купували футболки, а потім за допомогою трафаретів робили на них написи і продавали удесятеро дорожче. Втім, знаючи, так би мовити, з неофіційних джерел про справжні шляхи до успіху бізнесу в Україні, не раз переконувався, що в основі його завжди лежали або вдале одруження, або зв’язки з комсомольцями, котрі першими у колишньому Союзі відчули смак великих грошей, або доступ до бюджетних коштів, у тому числі й через ті самі вдале одруження та зв’язки з комсомольцями. Тих же людей, які за західним зразком «зробили себе самі», і тоді були одиниці, і нині ситуація з цим не надто поліпшилась.
Утім, чи міг бути іншим шлях до бізнесового успіху у пострадянській країні? Однак минуло вже чимало часу і, як видається, випадкові люди мали би зникнути з когорти успішних. Але і нині залишається актуальним доступ до грошей, бюджету і навіть можливість вплинути на те чи інше формулювання у законах, аби «бізнесмени» могли отримувати кошти фактично з нічого. Ще один приклад – так звані «схеми Яценка», за допомогою яких, як стверджують, «правильні люди» могли отримувати дохід близько мільйона гривень на день.
Ті, хто застав тендерні процедури на використання бюджетних коштів часів існування Тендерної палати (ТП), добре пам’ятають, як за допомогою громадської організації (бо хто ж іще мав би контролювати закупівлі?) із бюджетників викачували чималі кошти. Тоді одним з авторів згаданої схеми також називали нардепа Антона Яценка. Того самого, котрий у червні 2013 року в числі 148 народних депутатів України підписав звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Він тоді мігрував між кількома фракціями, але мав чітке спрямування на отримання прибутків за рахунок бюджету. Тоді ви не могли отримати бюджетні кошти, якщо не публікували оголошення про закупівлі у виданнях, заснованих ТП, та й навіть не могли додзвонитись до них на звичайний телефон. Натомість платні номери, вартість зв’язку з якими становила 10 гривень за хвилину (це коли долар коштував 5 гривень), працювали справно.
Але врешті-решт ТП пішла в минуле, тож потрібні були нові ідеї, як «заробляти», не докладаючи зусиль. Для цього знадобилося рішення парламенту. І відбувалося все під час ухвалення Держбюджету-2018. За версією ЗМІ, саме тоді депутат від БПП Максим Курячий вніс до Податкового кодексу правки, які включили посередників у процес внесення звіту оцінки нерухомості від професійного оцінювача до єдиної центральної бази даних. Отже, з липня 2018-го всі продавці або покупці нерухомості були зобов’язані звіряти ціни на квартири, приміщення, будинки і землю з базою Фонду державного майна. Мета була нібито й шляхетна – унеможливити заниження оціночної вартості об’єктів, а отже, і платежів до бюджету.
Тоді ж з’явилися перші компанії-посередники, які забезпечували доступ до бази. Їх назвали «авторизованими електронними майданчиками». Завдання у них було просте: вони просто пересилали дані й отримували за це з кожної оцінки по кілька сотень гривень, згодом – уже більше тисячі.
За такі послуги начебто мав платити сам оцінювач, але зрозуміло, що насправді викладає додаткові гроші з кишені той, хто цю оцінку замовляє, – продавець нерухомості. Тоді ці платежі навіть назвали своєрідним додатковим податком на продаж майна.
Згодом журналісти програми «Наші гроші» з’ясували, що ці посередники, ймовірно, мають одного бенефіціара і пов’язані з автором «знаменитої» ТП Антоном Яценком. За версією розслідувачів, навіть програмний код доступу до бази даних Фонду держмайна писала одна і та сама компанія, а замовлення на нього у «майданчиків» навіть відбулося за кілька днів до того, як подібне замовлення зробив ФДМУ.
Цікавою для наших краян буде і така інформація. Одну із правок до Податкового кодексу, котра, власне, не лише «забронювала» місце для електронних майданчиків у цій схемі, а й зробила доступ усіх інших, хто хотів би долучитися до справи з передачею даних у базу ФДМУ, проблематичним, був нардеп Юрій Бабій від фракції «Народний фронт». До обрання до парламенту він у 2010-2015 рр. був депутатом Івано-Франківської обласної ради шостого скликання, а протягом кількох років навіть головою її постійної комісії з питань бюджету, фінансів, податків та інвестицій. Саме його правка до Податкового кодексу передбачала, що будь-який новий авторизований електронний майданчик повинен отримати згоду нинішніх авторизованих електронних майданчиків на використання інформації та документів у вигляді підписаного протоколу обміну між усіма майданчиками.
Зауважимо, що таких майданчиків було чотири – одне приватне підприємство та три товариства з обмеженою відповідальністю. І вони за свої послуги наприкінці минулого року вимагали від приватних нотаріусів та оцінювачів від 1150 гривень за кожну передачу даних.
Нагадаємо нашим читачам, що через спробу зламати цю схему народні депутати від провладної фракції «Слуга народу» навіть проходили поліграф, аби довести, що не отримували коштів від зацікавлених у збереженні існуючого порядку. Втім, схему таки вдалося зламати. 12 листопада Верховна Рада голосами 378 депутатів ухвалила в першому читанні законопроєкт, який пропонує ліквідувати діяльність так званих «майданчиків Яценка», які заробляли на посередництві між оцінювачами майна та електронною базою Фонду держмайна. Законопроєкт авторства «слуги народу» Данила Гетьманцева пропонує вже з 1 січня 2020 року запровадити нову модель оцінки об’єктів нерухомості. Передбачається, що вона дасть можливість проводити автоматичну оцінку в максимально короткі терміни та прискорить процедуру укладення правочинів з нерухомістю. Відтак будь-яка особа зможе отримати довідку про автоматичну оцінку об’єкта нерухомого майна і на її підставі укласти угоду щодо цього об’єкта нерухомості. В разі ж незгоди з вартістю об’єкта нерухомого майна, визначеною модулем автоматично, особа матиме право звернутись до суб’єкта оціночної діяльності (оцінювача) і провести оцінку в загальному порядку з реєстрацією звіту в Єдиній базі, як це відбувається сьогодні. За довідку доведеться заплатити 52 гривні, а за реєстрацію звітів про оцінку та інформації з них до Єдиної бази звітів про оцінку – близько 300 гривень. Ці кошти мають поповнити Державний бюджет. Що стосується нотаріусів, то вони отримають право безоплатного доступу до Єдиної бази для перевірки довідок та звітів про оцінку об’єктів нерухомості.
За словами авторів законопроєкту, нині робота електронних майданчиків жодним чином не впливає на роботу модуля автоматичної перевірки інформації зі звітів про оцінку по суті. Роль майданчиків у цьому процесі є паразитарною і непотрібною. Крім того, вони за свої «послуги» стягують з оцінювачів та нотаріусів по 680–1800 гривень за кожну спробу реєстрації та перевірки реєстрації звіту про оцінку. Наразі з населення на користь майданчиків було стягнуто понад 700 млн грн, або більше мільйона гривень на день фактично «з повітря». А будь-який новий майданчик міг з’явитися лише з «благословення» своїх конкурентів.
Що пропонують у новому законі? Найперше – ліквідацію схем у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості та припинення здирництва коштів з оцінювачів та нотаріусів на користь приватних структур за користування належною державі Єдиною базою даних звітів про оцінку. Також пропонують запровадження нової, значно спрощеної моделі оцінки об’єкта нерухомості. Відтак будь-яка особа зможе отримати довідку про автоматичну оцінку об’єкта нерухомого майна та на її підставі укласти необхідну угоду. Нотаріуси взагалі отримають безоплатний доступ до Єдиної бази даних для перевірки довідок та звітів про оцінку об’єкта нерухомості. І, нарешті, гроші за користування базою отримуватиме Державний бюджет, а не посередники.
Безумовно, новий законопроєкт стане полегшенням для тих, хто продає нерухоме майно. Так само, як і для оцінювачів та нотаріусів. Однак чи можемо ми нині вважати, що не з’являться нові схеми, котрі «викачуватимуть» кошти у громадян? Надто вже «наїждженою» видається ця схема, аби її автори забули про можливість отримувати гроші фактично з нічого…
