До 1959-го селище Букачівці на Рогатинщині було районним центром і лише через 60 років вдруге почало перебирати на себе частину ознак районного статусу, ставши центром першої у районі об’єднаної територіальної громади – Букачівської й об’єднавши села Журавеньки, Вишнів, Зруб, Чернів, Посвірж, Букачівська Слобода і Витань. Отже, краєзнавчі студії члена НСЖУ Михайла Мазура і члена НСАУ Романа Коритка «Букачівці – опільське містечко на берегах Свіржа» хоч і оповідають найповніше про історію селища з давніх часів і донині, але невичерпні – сучасні Букачівці з утворенням ОТГ 2018 року розпочали нову сторінку свого життєпису. Кращу чи гіршу? Пропонуємо читачам з цього приводу міркування Богдана ГАЛУНЬКА – заступника голови Букачівської селищної ради і керівниці виконавчих органів ради ОТГ та проєктного менеджера ОТГ Тамари ГАРГАТ.

23 грудня 2018 року відбулися вибори в Букачівській ОТГ – її очолив Тарас Воробець, а його заступник Богдан Галунька розпочав виконання своїх обов’язків 21 січня 2019-го.

– Богдане Мирославовичу, чого Ви і ті, хто був разом з Вами ініціаторами і рушіями створення Букачівської ОТГ, очікували від реформування?

– До об’єднання я працював стоматологом і не мав жодного уявлення, що таке децентралізація. Букачівська ОТГ була першою і досі залишається єдиною на Рогатинщині. Всі селищні і сільські ради до об’єднання працювали осібно, і так їм було добре. А кожен із керівників органів місцевого самоврядування, на мій погляд, розумів, що завдяки змінам хтось набуде, а хтось і втратить. Деякі села, які ввійшли до Букачівської ОТГ, і до об’єднання були самодостатні. Проте там розуміли, що Рогатин – досить далеко, з Букачівців – 25 кілометрів, а з Журавеньків – ще 12. Розумієте, як людям було незручно добиратися до райцентру, щоб одержати необхідні адмінпослуги. Та й інфраструктура у Букачівцях більш-менш розвинена, бо ж селище було колись райцентром. Є лікарня, ліцей, відділення Ощадбанку, Народний дім, торговельні заклади, пожежна частина і т. ін. Було б добре, якби була одна опорна школа. Та бракує учнів. Довозимо з інших сіл. За перспективним планом, до нашої ОТГ можуть ще ввійти села Чагрів, Колоколин, Журів, Підмихайлівці, Григорів та Луковець Вишнівський. Тоді, очевидно, і з освітою ситуація зміниться. Ідея децентралізації – добра справа. Жаль, що так довго триває реформування. Але на те є багато причин. Люди бояться змін, і треба бути добрим фахівцем, щоб їм належно змалювати сильні чи слабкі сторони децентралізації.

– Рік минув. Що змінилося?

– Тішимося, що ми самодостатні, даємо собі раду і самотужки можемо вирішувати ті проблеми, які для наших громад актуальні. З районних органів влади були насмішки, що ми після об’єднання через місяць чи два загнемося і будемо проситися назад та жебрати гроші. Та все навпаки. Бо не у нас, а в районі ситуація гірка. Звісно, нас це не тішить. Але районні адміністративні інституції вже себе віджили і просто дублюють функції адміністрацій ОТГ. То навіщо утримувати такий великий штат чиновників? За цей рік бюджет наш становив 19,5 млн грн. Ми очікували 6,5 млн власних надходжень, а фактично маємо переконання – понад 7 млн. Зростання після створення ОТГ відчутне. Люди почали навіть інакше думати. А ще підібралася добра команда фахівців в адміністрації на чолі з головою Петром Воробцем. У штаті – не більше 30 осіб. Намагаємося мислити ефективно. Бо добрих спеціалістів, образно кажучи, на дорогах не знайдеш. Дуже багато людей виїхало за кордон, тож і ми відчуваємо кадровий голод.

– Може, причина інша – мізерні зарплати?

– Середня зарплата в адміністрації ОТГ – до 8 тис. грн.

– За рахунок чого наповнюєте бюджет об’єднаної громади?

– Ми аграрний край, тож передусім маємо податки з оренди землі. Налагодили належну співпрацю з фермерами. Вони розуміють, що громади мають розвиватися. Цього року ми підвищили коефіцієнт плати за оренду землі. Звісно, і податок з доходів фізичних осіб – вагома частка у надходженнях до бюджету. Проте наразі маємо деякі господарські непорозуміння зі структурами екстреної медичної допомоги та пошти. Одні не хочуть платити податки в бюджет ОТГ, інші, орендуючи за безцінь приміщення, також нас не чують. Тим часом підприємці роблять належні відрахування до бюджету.

– Розуміємо, що рік для ОТГ як мить промайнув. Та все ж окресліть зроблене…

– За інфраструктурну субвенцію – 1 млн 17 тис. грн – ми в селах реалізували сім проєктів. У Козарах реконструювали шкільну котельню, у Вишневі збудували дитячий майданчик, у Журавеньках утеплили адмінбудинок, в Черневі, у Букачівській Слободі та Посвіржі у будівлях встановили нові вікна, двері й т. ін. У Букачівцях завдяки співпраці з фермерами відновили і впорядкували Сквер Пам’яті. Біля школи за бюджетні кошти облаштували територію для підвезення дітей автотранспортом. Зробили вуличне освітлення у Букачівцях, Посвіржі і Вишневі. Закупили оргтехніку. Наступного року плануємо у селах перекривати верхи будівель соціальної інфраструктури і т. ін. Уздовж центральних доріг у селах облаштовуємо водовідвідні канави, щоб уберегтися від можливого підтоплення. За кошти, які виділила облдержадміністрація після паводку навесні цього року, нам попідсипали дороги і у деяких місцях їх заасфальтували. А самотужки з громадою ми зробили ямковий ремонт на майже двох кілометрах автошляхів. Так, дороги наші не ідеальні. Але вони є. Маємо добрі надходження в бюджет від встановлення сонячних батарей, від залізниці, аукціону земель сільгосппризначення і т. ін. Реформуємо медицину, застарілу мережу освітніх закладів тощо. На мою думку, держава на плечі ОТГ скинула чимало тих освітянських проблем, які законодавчо мала вирішувати сама. Не маємо жодних заборгованостей. Зрозуміло, що є частина людей, яка байдужа або не дуже задоволена змінами, бо хотіла б усе й одразу. А зроблене не завжди бачать.

– Що для Вас означає децентралізація – рух, поступ, зміни, розвиток…чи «колгосп»?

– Реформування – це дуже добре. Ми маємо представників з кожного села серед депутатів ОТГ. Вони знають проблеми своїх громад і свідомо голосують, а не просто переймаються скеруванням коштів. Децентралізація – це і плюси, і мінуси, а щонайперше – рух уперед. А ще я дуже жалкую, що наша Букачівська об’єднана територальна громада не створилася швидше. Потенціал був би потужніший.

– Що, на Вашу думку, може бути букачівською маркою, тобто візиткою ОТГ?

– Щонайперше – добрі господарі на землі, аграрії, а також – чудові майстри ковбасних виробів. Ми ними гордимося. А марку «Букачівські ковбаси» добре знають і гідно шанують не лише на Прикарпатті. Плануємо, до речі, навіть проведення фестивалю «Ковбаса-фест». Букачівці, Чернів, Вишнів… Майже у кожному селі є відомі майстри. Я не раз бачив, як вони люблять, розвивають і пропагують своє, причому навіть за кордоном. Словом, творять свято і тим приваблюють туристів.

– Цього року ми означили стратегію розвитку громади на 2020–2027 рр. І в рамках її розробки відвідали всі населені пункти ОТГ. Зустрічалися з представниками різних соціальних верств населення, зокрема і з молоддю та учнями. У школах навіть запроваджували твори-роздуми про майбутнє нашої ОТГ. Я просила дорослих, молодь, дітей бути моїми очима у своїх громадах. І дізналися ми багато цікавого, про що не знали. Люди щонайперше хочуть мати належні дороги і сучасну організацію роботи у будинках культури. Це стосується всіх громад і людей всіх вікових категорій. Слобода Букачівська, Посвірж і Журавеньки не мали належно облаштованих клубів – ті були зачинені. Тож ми за інфраструктурні кошти зробили там першочергові ремонти, а наступного року цю роботу продовжимо. Громади хочуть, аби в селах були дитячі майданчики. І цього року ми вже два такі встановили. Намагаємося не обійти увагою кожне село. І написання інфраструктурних проєктів цьому сприяє. Через німецького «донора», який допомагає місцевому самоврядуванню, ми виграли можливість написання інвестиційного плану з пропозиціями на всій території ОТГ. Підготували його разом з їхнім експертом. Цю інформацію буде викладено на одному з міжнародних сайтів, тож сподіваємося на відповідні зацікавлення нашими розробками від потенційних закордонних інвесторів.