У неділю, 19 липня, прикарпатці ‒ родичі вояків дивізії "Галичина" та громадські активісти вшанували на Львівщині 76-ті роковини бою під Бродами.
В цей день на військовому кладовищі в с. Червоне Золочівського району перепоховали останки трьох вояків-дивізійників, віднайдених пошуковцями в ході розкопок.
Пам’ятне віче за участі ветерана дивізії “Галичина” Зенона Врублевського розпочалося спільним виконанням Державного Гімну та урочистим покладанням квітів до символічних таблиць біля каплиці. Відтак священники відслужили панахиду за вояками, які полягли на полі бою у Бродівському котлі.
На військовому меморіальному цвинтарі відбулося урочисте перепоховання трьох воїнів-дивізійників, останки яких віднайшли працівники львівського Меморіально-пошукового центру «Доля». Героїв з військовими почестями поховали у братській могилі.
Продовжилися заходи в селі Підгірці, відтак на горі Жбир біля села Ясенів Бродівського району ‒ там, на меморіалі воякам Першої української дивізії “Галичина” УНА, також відбувся поминальний молебень і скорботне віче. Захід завершився спільним виконанням молитви за Україну «Боже, великий, єдиний!» і одвічним проханням долі, волі, єдности…
Цій визначній події в українській історії визвольних змагань Ганна ДАНИЛЮК, керівник Івано-Франківського обласного відділу пошуково-видавничого агентства "Книга Пам’яті України", присвятила вірш "Одвічний дух - дивізія "ГАЛИЧИНА".
Нестиглі яблука садами і городами
Гойдають тишу ранку в сповитку,
А там, в 44-му, під Бродами
Писався день в історію гірку.
Десятки тисяч знаних і нескорених
Свої серця спалили в тім вогні,
Щоб ми сьогодні тішились свободою,
Щоб ми удома не були чужі.
Село Червоне... Білими хрестами
Злітають в небо душі молоді,
Щоб крізь віки дивитися за нами,
Щоб ми не похитнулись у борні.
Аби висоти духу не змаліли,
Стоїть на варті вічна Жбир-гора
Й ангелами витає над Вкраїною
Одвічний дух - дивізія "ГАЛИЧИНА".
Пригадаймо…
Воля до змагу на Східному фронті з одвічним ворогом України – червоною Москвою, потреба у доброму вишколі та сучасній зброї як запоруці сили українського війська у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД) – ось мотивація хлопців, які навесні 1943 року зголосились до лав української дивізії зброї СС “Галичина”. З понад 80 тис. добровольців на вишкіл відібрали лише 18 тис. українських юнаків.
Наприкінці липня 1944 року підрозділ потрапив у горнило кривавих боїв: з 13 по 22 липня під Бродами розгорнулись масштабні воєнні дії між 13-м корпусом 4-ї танкової армії Вермахту, до складу якого входила й 14-та гренадерська дивізія зброї СС “Галичина” та військами радянського 1-го Українського фронту.
Наступальна операція радянських військ з чисельною перевагою у людській силі, танках і авіації мала на меті відновлення контролю над Західною Україною. Внаслідок швидкого просування їм вдалось прорвати німецьку оборону й оточити противника. В пекельний «бродівський котел» потрапила й українська дивізія. Під час жорстокого протистояння «Галичина» втратила понад 70% вояцтва, а це, за приблизними підрахунками, 8 тис. дивізійників…
Більшість вояків потрапила у більшовицький полон, решті підрозділу вдалося вийти з ворожого оточення й пробитися на Закарпаття. Звідти залишки дивізії повернулися до Нойгаммеру. Навесні 1945 року, в останні дні війни, з їх числа було утворено 1-шу Українську Дивізію Української Національної Армії (1 УД УНА) на чолі з генералом Павлом Шандруком…
Значна частина дивізійників, яким вдалося вижити й прорвати «бродівський перстень», продовжила боротьбу за волю України вже у лавах новостворених відділів УПА-Захід та збройного підпілля ОУН.
Хлопці, котрі тоді, в 1944-му, воювали й гинули із золотим «левом» на раменах, подали приклад безмежної героїчної жертовності українських добровольців. Щороку їхній чин вшановує пам’ятними заходами патріотична громадськість не лише Львівщини, а й сусідніх областей.
