Нинішнього року управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Івано-Франківської ОДА за партнерської участі двох десятків територіальних громад Прикарпаття й волонтерів розпочало реалізацію експериментального проєкту «Бойківські Карпати». За відповідними планами, його буде реалізовано впродовж 2023-го в межах східної частини етнорегіону Бойківщина, території громад якої обрано як пілотну зону проєкту. Про ці туристичні плани, сподівання й доцільність здійснення такого проєкту в умовах війни, в чому бере участь і газета «Галичина» як інформаційний партнер, розповідає начальник відділу туризму Івано-Франківської ОДА Віталій ПЕРЕДЕРКО.
– Віталію Петровичу, чому саме бойківські Карпати стали об`єктом дослідження в рамках цього туристичного проєкту?
– Задум виник давно, але назви «Бойківські Карпати» тоді ще не мав. У нашій області живуть представники чотирьох самобутніх етнічних груп, які надзвичайно цінні. Проте, аналізуючи туристичні потоки, ми зробили висновок, що 80 – 90 відсотків туристів зазвичай їдуть у південні гірські райони Прикарпаття – на Яремчанщину, Верховинщину чи Косівщину. Віддавна існує кліше, що туризм на Прикарпатті – це тільки Гуцульщина. Як управлінець я маю завдання стратегічно працювати над розосередженням туристичних потоків, щоб відкрити як для жителів області, так і загалом для України та іноземних держав, що наш етнокультурний потенціал для туризму набагато більший, ніж тільки Гуцульщина, бо це також і Бойківщина, й Опілля, й Покуття.
З цих міркувань ще у травні 2020-го я ініціював ідею присвятити 2021 рік Рожнятівщині, щоб показати туристичні можливості цього регіону. На жаль, в умовах коронавірусу зробити заплановане було неможливо – різні обмеження призупинили роботу, але від ідеї не відмовився. Тож 7 листопада 2022 р. у фейсбуці повідомив про початок нового інформаційного проєкту «Бойківські Карпати». Назва задуму – маркетингова, тобто ми дивимося на розвиток території з погляду туризму. Так цікавіше для промоції Бойківщини, інформації про низинні чи гірські райони якої майже немає в медіапросторі.
Колишня Рожнятівщина (після реформування належить до Калуського району. – Авт.) залишається ніби забутою для туристів. І те, що там немає впорядкованих доріг, – то тільки одна з проблем, бо насправді дороги – це ще не панацея для розвитку туризму. У цьому регіоні немає туристичного продукту. Люди не готові розуміти, що їхню спадщину можна використовувати для розвитку туризму. Тож головна мета «Бойківських Карпат» – стратегічна, на 20- чи й 30-річну перспективу. Проєкт великий. Ми почали працювати з бойківськими громадами, а якщо будуть добрі результати, то наступного року чи через рік візьмемося до роботи з ТГ інших етнорегіонів – Опілля чи Покуття.
– Які головні напрями цього масштабного задуму?
– Перший – облік та аналіз потенціалу, тобто глибинний аудит. Спільно з громадами й волонтерами вичерпно вивчаємо всю інфраструктуру регіону – від природних ресурсів і до громадських організацій, туристичних інформаційних центрів, готелів, ресторанів, кав`ярень тощо, аби зрозуміти можливість створення надалі туристичного продукту. Другий напрям – навчання управлінців, працівників освіти й культури, малого й мікробізнесу сфери туризму та креативних індустрій. Адже значна частина не лише пересічних людей, а й адміністраторів у бойківських громадах не розуміє, що таке туризм, і не бачить у цій галузі жодної економічної перспективи. Та наспіє час, коли стане неможливо жити тільки за рахунок лісів. І що тоді робити? У низинних регіонах займатися сільським господарством, а у гірських – тільки туризмом, рекреацією, тобто наданням послуг.
Запити на автентику, ековідпочинок і першину вражень сьогодні дуже великі. Люди часто обирають для відпочинку не перевантажені туристами регіони. І Бойківщина – це ті терени, де можна розвивати такий туризм, будуючи невеличкі котеджні комплекси на кілька осіб. І вони вже з`являються та мають попит. Як у селі Брошневі, наприклад. Це добрий сигнал, що попит буде на такого роду відпочинок. Такі невеличкі котеджі з’являються і в Перегінській територіальній громаді. Ми зібрали групу з управлінців, відповідальних у бойківських громадах – учасниках проєкту – за розвиток туризму, культури і освіти, які хочуть навчатися, як правильно розвивати туризм. Йдеться про колишню Рожнятівщину, про Долинщину, Болехівщину і частково – Солотвинську територіальну громаду. Це навчання – щотижневе, безплатне, тематичне, відбувається по кілька годин онлайн і годиться не лише для управлінців, а й для всіх охочих жителів цих регіонів. Послуги надають понад три десятки досвідчених експертів з усієї України. Робота триватиме до жовтня. До проєкту ми долучаємо волонтерів, адже він не ґрантовий, а спрямований на виконання стратегії регіонального розвитку області й програми розвитку туризму.
– Чи залучено до реалізації проєкту бюджетні кошти?
– Так, але їх досить мало з огляду на масштаби проєкту, і саме його третього напряму – маркетингово-інформаційного. Щоб розвивати територію, потрібно працювати системно. Хочемо, щоб більшало згадок про Бойківщину і бойків та про нематеріальний спадок цього регіону. І власне проєкт «Бойківські Карпати. Імена» має на меті розповідати про людей, які живуть на цій території. А ініціатива «Бойківські Карпати. Віртуальні тури» пропонує віртуальні туристичні маршрути Бойківщиною.
Загалом ми вже зробили понад сто таких віртуальних турів у межах області. І фотограф Дмитро Малишев погодився безоплатно виготовити матеріали про п’ять віртуальних подорожей Бойківщиною. А краєзнавець Андрій Тимків зголосився написати п’ять туристичних репортажів про ті чи інші маршрути відпочинку у вихідні серед природних див Бойківщини. Паралельно відеофільм про ці маршрути знімає Михайло Будейчук. Ми розробили й логотип нашого проєкту, на якому зображено ліси, вузькоколійку, топки солі і давню церкву Зішестя Святого Духа у Перегінську 1896 року. А також маємо слоган «Мандруй, відчуй, цінуй». Створюємо фотобанк «Бойківських Карпат». Провадимо для всіх охочих в рамках проєкту безоплатні екскурсії в місті Долині – центрі однієї із найактивніших громад Бойківщини.
Щоб розвивати туризм на Бойківщині, потрібно створювати туристичні «магніти» – локації, які приваблюватимуть туристів і спонукатимуть перебувати у регіоні довший час. А попит на створення готельно-ресторанної інфраструктури – це зародження малого бізнесу. Ми домовилися з кількома архітекторами про створення проєктів 3D – візуалізації таких «магнітів», а відтак рекомендуватимемо громадам формувати відповідні різнотематичні зони відпочинку. Громади мають завдання до кінця року виготовити документацію для підтвердження кількох елементів бойківської нематеріальної спадщини. Це буде підготовка до створення туристичних продуктів надалі.
– Я – бойко. Але за багато років своєї журналістської праці не можу отак відразу й пригадати тих управлінців у громадах Бойківщини, які назагал свого часу могли б гонорово сказати «Я – бойко!», як, наприклад, чув і чую «Я – гуцул!» від керівників гуцульських громад...
– Так, бойки дуже скромні й закриті. Я намагаюся донести їм, що туризм – це напрям економічного розвитку і на ньому можна заробляти. Правда, треба це вміти. Але не потрібно щось вигадувати – Бойківщина унікальна в іменах, у побуті, традиціях, гастрономії, образотворчому мистецтві, ремеслах, сакральному спадку і т. ін. Потрібно це показувати і розповідати людям.
Під час реалізації проєкту ми запросили безплатно попрацювати над цим модельєрів і дизайнерів Оксану Сокол зі Львова і Любов Чернікову з Івано-Франківська, щоб на основі давніх бойківських вишиванок і за мотивами етноелементів створити сучасні колекції одягу та аксесуарів. Зацікавилася нашим проєктом і взяла участь в одній з етноекспедицій і прикарпатська художниця Марта Пітчук. На наше прохання, одне з її художніх полотен буде присвячено Бойківщині.
– Задумів багато і вони дуже цікаві, а яких результатів очікуєте від проєкту «Бойківські Карпати»?
– Хочемо заохотити бойківські громади працювати спільно, а не закриватися в межах своїх адміністративних кордонів, щоб вони сприймали Бойківщину як етнотуристичний регіон, який згодом можна буде розглядати як потенційну туристичну дестинацію «Бойківські Карпати». Така назва – ідеальний варіант для популяризації Бойківщини. Плануємо на кінець року, щоб бойківські громади підписали договір міжмуніципального співробітництва. А відтак продовжили самостійно розпочате – розвивати територію через туризм. Роботи буде дуже багато. Якщо у нас вийде, то працюватимемо з Опіллям, а не вийде – аналізуватимемо помилки. Проблем багато, але увагу всієї України до проєкту ми вже привернули.
– А чи до відпочинку й туризму українцям у часі війни? Та й волонтерство, на яке спираєтеся на активному етапі реалізації проєкту, відчутно просіло...
– Наш проєкт уже не лише «на папері» – ми створили потужний контент, який вже є і вже буде. Розуміємо, що свідоме долучення волонтерів до задуму – це їхній час, тож не можемо ставити якісь свої непосильні вимоги перед ними. Цього року ми не плануємо збільшити кількість туристів на Бойківщині, бо розуміємо, що через війну зменшиться їхнє число в області загалом. У людей немає коштів на відпочинок.
Після повномасштабного вторгнення російських загарбників Прикарпаття стало територією порятунку для людей. З`явилося, образно кажучи, багато вимушених «туристів», завдяки яким і зросли відповідні надходження торік. Нині ж ціни зросли на все. І тимчасово переміщені особи передусім думають, як прогодувати свої сім`ї, тобто відпочинок у них не на першому місці. Чи відвідуватимуть нашу область туристи нинішнього року? Так, але це триватиме частково в іншому форматі. Відбувається своєрідне перезавантаження.
– Як Ви думаєте, чи можна говорити тепер про туризм як про емоційне очищення чи перезавантаження від негативу воєнних реалій?
– Людина – жива істота і їй потрібно відволікатися від негативу тієї інформації, яку вона нині споживає. Війна, на жаль, триває і триватиме. І щоб волонтерити, сплачувати податки, за рахунок чого наша армія матиме змогу протистояти ворогові й перемагати його, людям потрібно не лише працювати, а й відпочивати. Під час такого відпочинку люди зможуть знайти для себе способи психологічного розвантаження. Тож нинішнього року наше управління туризму працює у двох напрямах: по-перше, пропонує всім охочим як прикарпатцям, так і приїжджим місця відпочинку, де можна у вихідні дні пізнати щось нове, а по-друге, голова ОДА Світлана Онищук запропонувала представникам туристичного бізнесу безплатно приймати на відпочинок дітей і родини загиблих героїв-прикарпатців. Таким чином вже оздоровилося понад дві сотні осіб.
Започатковуємо ми й екскурсії для родин загиблих героїв, щоб хоч так висловити їм свою велику вдячність. Проєкт «Бойківські Карпати» – це шанс для бойківських громад у сфері розвитку туризму, для розуміння, що вони повинні бути творцями змін на краще. Одна справа – владу критикувати, а інша – працювати разом з нею. Цього року ми завдяки реалізації проєкту «Бойківські Карпати», образно кажучи, даємо управлінцям вудки, а вчитися ловити рибу вони вже будуть самотужки. А ще «Бойківські Карпати» – шанс показати Бойківщину всій Україні, як одну із чотирьох етногруп Прикарпаття.
– Нехай Господь допоможе всім нам.
