Ікона, яку парох церкви Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів івано-франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ о. Ігор Пелехатий назвав «Богородицею з війни», зайняла достойне місце на церковному тетраподі в особливий час вшанування християнами Матері Божої. А унікальність церковного образу, на якому зображено Богородицю з Ісусом-підлітком, – не у старовинності, давній іконописній техніці чи особливій дерев’яній кивотоподібній рамі, а передовсім в його незвичайній історії нашого воєнного часу і глибокій символіці для молільників. Появу ікони у парохіяльній церкві Івано-Франківська я б назвав знаком часу.

– Історія ікони, яка нещодавно прибула до нашого храму, дивовижна, – розповідає о. Ігор Пелехатий. – Цей незвичайний образ Матері Божої передали до церкви родичі українського офіцера. Ікона перебувала в одному із сіл Оріхівського району Запоріжжя – у будинку, який слугував командним пунктом для фронтового підрозділу ЗСУ. Коли село було вщент знищене російськими агресорами і наші воїни змушені були його покинути, то бійці забрали з будинку, на їхню думку, найцінніше – ікону Богородиці.

За стилем іконописного письма образ створено орієнтовно на межі ХІХ – ХХ ст. Тобто він старовинний. Знаменно, що ікона пережила роки Першої світової війни, вистояла у часи безбожного комунізму і Другої світової, витримала також сталінізм і брєжнєвізм та дійшла до наших днів, не зламавшись і перед московською навалою. А українські воїни, ризикуючи своїми життями, винесли образ з-під обстрілів – фактично з поля бою, тож ми і назвали його «Богородиця з війни».

Нам дуже приємно, що ікона замешкала у нашому храмі. Вона – в дуже доброму стані, і ми помістили образ на тетраподі як своєрідний духовний оберіг і водночас нагадування, що Україна була, є і завжди буде під опікою Матері Божої. Якщо ворожа московська сила не змогла у буревіях війни знищити образ за сто років і він дійшов до нас, то ми молимося і віримо, що заступництво Матері Божої і Її найсвятішого Сина Ісуса Христа буде завжди над українським народом. «Богородиця з війни» є своєрідним символом живучості і незламності України. Наші парохіяни мають до цієї ікони велику повагу і особливе замилування та моляться до неї, адже старовинний образ Матері Божої ніби випромінює невидиму потужну силу Духа і Божого Світла…

Як атрибут для домашніх молінь ікона, написаній невідомим автором олійними фарбами на «дерев’яному» полотні розмірами 20 на 25 сантиметрів, характерна більше для східних та південних регіонів України. Матір Божу на ній зображено в червоних ризах, а її Сина – в синьому облаченні. Образ по його периметру обрамлено темним дерев’яним дощатим захистом. А його рама, за параметрами вдвоє більша за саме полотно, по всіх кутах і посередині оздоблена квітковим об’ємним декором з яскраво-жовтої і золотисто-білої фольги. Завдяки цьому Мати Божа та її Син ніби проступають крізь полум’я вогню, залишаючись неопалимими.

У часі великого християнського празника Святої Трійці під час Божественної Літургії я мав ласку долучитися до важливого для себе служіння – перед тетраподом тримати у церкві патерицю із зображенням лика Богородиці – невід’ємний атрибут кожного церковного літургійного дійства. Тож перебуваючи майже дві години у молитві, відчував на собі погляд очей «Богородиці з війни» і розумів, що Мати Божа прибула до храму не випадково, а з Божим умислом – повідати кожному з Його дітей щось надзвичайно важливе. І для себе я почув: «Вони – там, а ти тут – не маєш права ні на байдужість, ні на втому...»