Обласний центр Прикарпаття стає дедалі ближчим для пересічних туристів. Віднедавна на головній туристичній окрасі його середмістя – ратуші – встановлено «Аудіогід». І тепер за допомогою невеличкої електронної скриньки охочі можуть безплатно почути цікаву розповідь про ратушу. Послухати текст можна англійською, німецькою, польською та, звісно, українською мовами. До реалізації проекту активно долучилися вихованці Івано-Франківської гімназії №2. Скриньки «Аудіогід» планують відкрити й на інших історично значущих будівлях – зокрема морфологічного корпусу Національного медичного університету, катедрального собору УГКЦ, парафіяльного костелу (Музей мистецтв Прикарпаття), палацу Потоцьких, обласної філармонії ім. Іри Маланюк, обласного академічного муздрамтеатру, а ще – на приміщеннях Музею Небесної Сотні, залізничного вокзалу, обласної «Просвіти». Та для охоплення такої великої кількості архітектурних споруд учням, напевно, потрібні будуть помічники… Ми зустрілися із учнівським президентом гімназії №2 Станіславом Кубаєм, щоб, як мовлять, з перших вуст ініціаторів проекту почути, як їхня ідея обростала м’язами.

– Стасе, як виникла ідея створити для рідного міста таку оригінальну річ, як скриньки, що говорять?

– Ще торік у вересні, тобто на початку нового навчального року, нашій гімназії запропонували стати учасником всеукраїнського проекту «План дій: через учнівські проекти до громадянської активності». А у жовтні відбулося навчання у Києві, а згодом і в Івано-Франківську, де були не тільки наша гімназійна команда, а й команди з різних областей України та районів Прикарпаття. Керівником проекту стала заступник директора з виховної роботи Альміра Дебрівська. Як обирали тему? Нам хотілося зробити щось максимально корисне для міста. Й оскільки Івано-Франківськ – туристичний центр, то саме тому ми обрали тему, яка є актуальною, на наш погляд. Вирішили допомогти жителям та гостям міста дізнатися більше про архітектурні дивовижі. У процесі сумнівів, дискусій, суперечок та обговорення і народився він – «Аудіогід».

– Знаю, що ви самотужки й фінансували проект. Власними інтелектуальними силами робили переклад текстів на три мови. Як збирали гроші і хто конкретно допоміг?

– Наш проект не є ґрантовим, а отже, кошти на його втілення в життя ми збирали самостійно. Це було нелегко, але водночас дуже цікаво. Ми влаштовували благодійні ярмарки, організовували вертеп, залучали батьків наших гімназистів…

– Які висновки зробила ваша команда з цієї спільної роботи? Позитивні чи негативні…

– Негативних висновків ми не маємо. «Аудіогід» залишив по собі тільки приємні спогади. За допомогою цього проекту ми виробили наше кредо, яке поясню так: команда – це не завжди однодумці. Різні думки тільки допоможуть нам розглянути проблему з різних точок зору. В команді потрібні люди, що виконують різні ролі: лідери, виконавці, скептики, оптимісти тощо. Різні, а не однакові члени команди – запорука її плідної роботи.

– Ви закінчуєте гімназію, обираєте фах. Ким хочете стати в майбутньому?

– Відколи себе пам’ятаю, завжди брав участь в учнівському самоврядуванні. Зокрема з першого класу був старостою, в десятому став прем’єр-міністром гімназії, сьогодні – її президент. Отож у майбутньому хочу стати політиком і докласти зусилля, щоб покращити життя громадян своєї держави. Вважаю, що змінити життя людей на краще можуть тільки ті люди, котрі вірять в її кращу долю. Тільки ми, свідомі українці, попри всі труднощі, не зупиняючись перед проблемами, зможемо змінити долю нашого міста, України загалом.