Щодня множаться успіхи українських військ чи не на всіх ділянках 1100-кілометрового фронту великої війни в Україні. Приміром, кілька днів тому завдяки західному високоточному озброєнню Сили оборони України (СОУ) знищили на Луганщині водномить цілу батарею (п’ять одиниць) російських самохідних артилерійських установок типу Мста-СМ2. Це найсучасніші 152-міліметрові гаубиці з тих гармат, які використовують московити. Й ліквідація відразу всієї батареї таких САУ – то перше вагоме досягнення ЗСУ в їхній контрбатарейній боротьбі з ворогом після 24 лютого.
На тлі ж регулярних повідомлень про ті чи інші здобутки наших бійців на передовій більшає в національному інформаційному просторі і прогнозів та припущень щодо ймовірного розвитку бойових дій у найближчій перспективі, а то й закінчення їх перемогою української зброї. І чи не найщедрішим на такі одкровення виявився начальник головного управління розвідки Міноборони генерал-майор Кирило Буданов.
Зокрема в інтерв’ю виданням The War Zone й The Drive він розповів, що саме на півдні нашої держави, де вже й так гримлять-киплять запеклі бої, слід очікувати вирішальної наступальної операції СОУ. І спершу – з визволення тимчасово окупованої Херсонщини, де зосереджено найбоєздатніші підрозділи «ерефії» з числа повітряно-десантних військ, сил спеціальних операцій та морської піхоти загальною чисельністю 40 тисяч багнетів. Передусім «українські захисники намагаються оточити сам Херсон, – зазначив очільник української розвідки. – Але окупанти наразі всіляко перешкоджають рухові ЗСУ вперед».
За його словами, операція з визволення єдиного обласного центру в Україні, який вдалося захопити рашистам внаслідок свого масштабного вторгнення на землю суверенної держави, найімовірніше, триватиме до кінця листопада. Та вже наступного року, запевнив він, Україна може розпочати наступ і на окупований Крим, а до завершення 2023-го й навіть цілковито очистити півострів від російських військ.
Озвучив головні цілі дій СОУ на перспективу і головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Правда, не вказав жодних конкретних термінів. Спочатку під час телефонної розмови з керівником Комітету начальників штабів США Марком Міллі він розповів про ситуацію на фронті. «Попри те, що ворог має абсолютну вогневу перевагу, а також збільшив кількість своїх військ, у тому числі за рахунок мобілізованих, війська рф не мають успіху на полі бою, – заявив В. Залужний. – Наші рубежі залишаються незмінними. І це завдяки професіоналізму й мужності наших солдатів і офіцерів. Оборона України триває успішно та згідно з планом».
А відтак виокремив такі чотири пункти пріоритетів СОУ: звільнити окуповані території, не допустити захоплення ворогом нових ділянок, забезпечити прикриття об’єктів критичної інфраструктури нашої держави засобами протиповітряної та протиракетної оборони, далі формувати й готувати резерви для майбутніх бойових дій.
З матеріалів Інституту дослідження війни (США) та зведень британської розвідки також довідуємося про головні козирі, які росія збирається протиставити планам Києва на швидке звільнення загарбаних нею українських територій. Насамперед це глухий захист завойованих позицій, для чого окупанти на тому самому півдні, а також на сході вибудовують так звану другу лінію оборони, щоб затримати наступ ЗСУ, вимотати їхній потенціал і не дати до зими ні звільнити, скажімо, ще стільки ж території, як недавно на Харківщині, ні досягти стратегічної переваги. Відтак же з настанням морозів, коли нинішня маса мобілізованих московитів (тих, звісно, які доти умудряться вижити під ударами СОУ) набуде сякого-такого бойового досвіду, спробують перейти в наступ.
Велику надію покладають у кремлі й на те, що холодної пори року в Європі сягне піку енергетична криза, й тоді партнери України в її боротьбі проти агресорів таки схилять Київ до мирних переговорів, готовність до яких москва, зі свого боку, останнім часом демонструє з маніакальною наполегливістю… Та якщо ці чинники не спрацюють, то аж тоді, тобто з настанням весни, як свідчать ті самі закордонні джерела, «бункерний дідо» зважиться завдати удару тактичною ядерною зброєю по «пунктах ухвалення рішень» в Україні.
Хоч як, а зусібіч маємо вдосталь свідчень, що в найближчій перспективі бойові дії на наших землях не завершаться. Та чи є в України час і ресурси для ведення затяжної війни? Надто ж з огляду на те, що за вісім місяців масштабного протистояння московським зайдам «зелена» влада так і не спромоглася докласти зусиль для зміцнення обороноздатності нашої держави й нарощення її мілітарного потенціалу через розгортання власного виробництва боєприпасів і військової техніки, реалізацію вітчизняних розробок і програм з виготовлення високоточних й далекобійних ракетних систем, чомусь заморожених після 2019-го, а цілковито здалася на допомогу своїх західних партнерів у постачанні зброї для фронту…
