Про село Озерце колишнього Галицького району почули торік, коли тут уперше відбувся фестиваль усної оповіді з однойменною назвою  «Озерце. Про свОє». Тоді вдалося хоч на короткий час зробити це село живим, сповненим людських голосів та трибу щоденного життя. Бо зазвичай його наповнюють тільки рідкісні співи птахів та шелест лісу, який зусібіч підступає до цього закинутого і покинутого села. Нині тут проживає тільки троє осіб у двох хатах. Ще хтось приїжджає сюди вряди-годи, щоби підтримати домівку, в якій народився й виріс, та відвідати родинні могили.

Але зерна ідеї фестивалю в такій живописній місцині впали в життєдайний грунт: після адміністративної реформи Озерце ввійшло до складу Дубовецької територіальної громади і вже новоутворена спільнота вирішила підтримати цей оригінальний формат. Отже, недавно тут провели другий такий фестиваль, який зібрав шанувальників усного слова та просто жителів навколишніх сіл.

– До новоствореної громади увійшло 15 сіл, і ми хочемо, щоб на таких фестивалях оповідь лунала про кожне з них, прагнемо здружити людей і надихнути їх на спільні цілі. І, звичайно, найголовніша наша мета – це оживити Озерце, зробити його місцем, яке сприяє творчості і дарує внутрішню гармонію, – сказав на відкритті культурного заходу голова Дубовецької сільської ради ТГ Павло Андрусяк.

Дійство почалось із вручення відзнак переможцям торішнього фестивалю та виступу львівської музичної майстерні «Гурба». Оповідачів та оповідачок було майже десяток з історіями на найрізноманітнішу тематику: від містично-символістських – «Марічка та її намисто» і трагічних – «Легенда Чорного лісу» до оповідей, заснованих на реальних подіях, та філософських роздумів про життя. Тут важило все – і голос, і паузи між словами, і жестикуляція, які підсилювали кожне слово, і вміння оповідачів зануритися у свою історію, щоб не лише розповісти її за декілька хвилин, а й прожити. Адже повернення усній оповіді її первісної цінності як важливої частини людського співіснування у суспільстві – ще одна мета фестивалю.

– Бо усне оповідання – випробуваний часом інструмент передачі всіх можливих сенсів, кодів, емоцій і явних чи таємних знань, – переконаний автор ідеї фестивалю «Озерце. Про свОє» поет Левко Довган.

Журі у складі письменника Юрія Андруховича, голови обласної організації НСПУ Світлани Бреславської та письменника Івана Ципердюка довелося робити складний вибір, щоб обрати переможців. У підсумку перемогу здобула Оксана Озарко за оповідь «Кохання і боротьба» – учасниця народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Дубівчанка», який, до речі, тішив гостей свята запальними виступами.

Найбільшу ж кількість балів від глядачів отримала Уляна Сторощук за оповідь «Полум’я віри» – студентка Українського католицького університету. Спеціальний приз виборола Галина Костишак із села Медухи цієї ж ТГ за оповідь «Мова має значення».

Поки тривали усні читання, поруч варили повидло з яблук, зібраних в Озерці, і його пахощі линули над деревами, а відомі фотографи Прикарпаття робили мальовничі світлини села та гостей у рамках пленеру «За лаштунками». Саме світлини стали ще однією окрасою фестивалю і його маркером: численні фотографії колишніх жителів Озерця мали нагадувати про минулі часи, коли тут буяло життя, про незнищенну родинну пам’ять і священний оберіг – батьківську землю...

А фотографії Ростислава Кондрата, Ігоря Панчишина й Олекси Бутчака та яблучне озерянське повидло стануть новим етапом цьогорічного фестивалю – його дійство вийде за межі Озерця і триватиме в обласному центрі. Зокрема світлини стануть основою майбутньої фотовиставки, відвідувачі якої зможуть їх придбати та отримати в подарунок слоїк з варенням. На отримані кошти сформують перший внесок у створення мистецької резиденції, яку організатори фестивалю планують згодом створити в Озерці. Бо місця тут справді чудові та затишні, первісно природні, без жодних натяків на сучасні цивілізаційні атрибути. Скажімо, певної особливості цій місцевості надає унікальне карстове озеро «Бірюзове око Опілля». Жителі називають цю водойму «вікниною». Вода в ній прозора і справді має насичений бірюзовий відтінок. Саме озеро майже кругле, діаметром 12 метрів, а завглибшки п’ять метрів. Воно ніколи не замерзає і дає початок жвавому потічку...

Дубовецька територіальна громада підготувала проєкт фестивалю, який подали на конкурс Українського культурного фонду «Культура. Туризм. Регіони». «Участь у конкурсі передбачає 40-відсоткове співфінансування з місцевого бюджету. Ми готові залучити власні кошти, щоби продовжувати популяризувати наші села», – сказав П. Андрусяк.