Театральну композицію з історії Давнього Галича княжих часів «Вінчання Ярослава Осмомисла на Галицький престол», присвячену 1125-річному ювілею першої писемної згадки про Галич, здійснили на сцені просто неба – на подвір’ї Музею історії Галича у Крилосі. Відтворили історичну реконструкцію тієї події учасники народного аматорського драматичного колективу Будинку культури села Залуква (керівник Іванна Сорочинська). У виставі також зіграли відповідні ролі й учні Крилоського ліцею та Залуквянського ліцею імені Іванни Блажкевич. Ініціатори цього сценічного дійства, либонь, не випадково обрали саму таку тему для історичної реконструкції. Адже Галицьке князівство досягло найбільшої могутності саме за Ярослава Осмомисла, котрий владарював у ньому протягом 35 років (1152 – 1187).
Нагадаємо, що Ярослав Осмомисл був сином Володимира Галицького, відомого також як Володимирко I Володарович – князь звенигородський (1124 – 1128), перемиський (1128 – 1141), галицький (1141 – 1153), буський (1151 – 1153), засновник першої галицької князівської династії, перший князь об’єднаного Галицького князівства, та онуком Волода?ра Ростиславича – князя звенигородського (1085 – 1124) та перемиського (1092 – 1124) з династії Рюриковичів, котрий разом із братами Рюриком та Васильком став одним із засновників незалежного Галицького князівства.
Як і батько, князь Ярослав був змушений боронити незалежність Галичини від київських князів. Названий у «Слові о полку Ігоревім» Осмомислом (таким, що має вісім смислів, себто розумним, мудрим) за його мудре дипломатичне й військове правління, він розширив територію свого князівства, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Князь мав добрі зв’язки з суздальським князем, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. З Польщею та Угорщиною Ярослав Осмомисл утримував мирні відносини, і так само мав добрі взаємини з Візантією та цісарем Фрідріхом І Барбароссою.
За Ярослава Осмомисла було розбудовано й укріплено багато галицьких міст. Мудрою політикою князь утвердив незалежність держави, зробив її могутньою, з якою рахувалися всі його сусіди, сприяв зростанню міжнародного визнання та достатку у князівстві. А натомість після його смерті настали занепад князівської влади й ослаблення впливу Галицького князівства. 1188 – 1189 рр. – це час боротьби сусідніх Угорщини й Волинського князівства за Галичину. Угорські королі 1188-го захопили Галич. Однак через рік проти іноземних зайд спалахнуло Галицьке повстання, яке підтримав спадкоємець престолу – Володимир Ярославович, син князя Осмомисла, котрий відтак правив у Галичі з 1189-го по 1199-й, коли друга спроба Волинського князя Романа Великого об’єднатися з Галичиною видалася вдалою. Так виникло Галицько-Волинське князівство, яке ще називають Руським королівством...
Давню атмосферу вінчання князя на престол саме на Крилоській горі, де колись і відбувалися Богослужіння й коронації наших володарів, відтворили середньовічне вбрання учасників історичної реконструкції, незвичайна музика, смолоскипи, що освітлюють темряву…
Вистава закінчилася загальним – акторів та глядачів – частуванням за княжим столом. А середньовічний танець для князя та його гостей відтворили учасники зразкового ансамблю «Ярославна» (керівник Галина Колодій, хореограф Лілія Сисак).
Організатором цієї сценічної події виступила заступниця генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Ірина Чернега. А долучилися до підготовки театрального дійства працівники заповідника, а також провідниця місцевого Пласту Галина Квасній.
Як зазначив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Олійник, ця театралізована подія зробила відзначення 1125-річчя Галича просто незабутнім.
