Верховинський районний суд 11 листопада 2026 року визнав винним солдата-мобілізованого, який у вересні 2024 року самовільно залишив військову частину і до серпня 2026 року перебував удома. Йому призначили мінімальне покарання за цією статтею - п'ять років позбавлення волі.
Що встановив суд
Чоловік проходив службу за мобілізацією на посаді стрільця-снайпера мотопіхотної роти. За версією обвинувачення, ввечері 1 вересня 2024 року він без дозволу командирів залишив розташування частини. Відсутність військового виявили під час вечірньої перевірки о 22:00. Зателефонувати йому не вдалося, а пошуки результатів не дали. Командир ініціював службове розслідування, а за його результатами матеріали передали до Територіального управління ДБР у Полтаві.
Весь цей час, до 20 серпня 2026 року, чоловік перебував поза межами частини. За даними суду, він мешкав вдома та проводив час на власний розсуд, а 20 серпня 2026 року його затримали працівники Верховинського відділу поліції. Дії військового суд кваліфікував за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України: самовільне залишення військової частини понад три доби в умовах воєнного стану.
Що пояснив обвинувачений
У суді чоловік повністю визнав вину. За його словами, перед цим він дізнався про загибель батька на війні, але керівництво відмовило йому у відпустці. Тоді він не вийшов у призначений наряд і поїхав потягом додому. Він також розповів, що вже самовільно залишав частину у вересні 2023 року через сімейні обставини, але повернувся за десять днів. Після того проти нього відкрили окреме кримінальне провадження. Нині, за його словами, він шкодує про скоєне й хоче продовжити службу.
Чому суд не визнав повторність
Обвинувачення інкримінувало військовому повторність як обтяжувальну обставину. Суд її відхилив. Він послався на позицію об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду: якщо два епізоди розглядають у різних провадженнях, повторність виникає лише тоді, коли за перший уже ухвалено обвинувальний вирок.
У цьому випадку перше провадження перебуває на розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області. Його зупинили до звільнення чоловіка з військової служби, і вироку в ньому поки немає. Тож суд застосував принцип презумпції невинуватості й виключив повторність із обвинувачення.
Яке покарання призначили
Суд узяв до уваги, що обвинувачений мав статус учасника бойових дій, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має двох малолітніх дітей, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину. Матеріальної шкоди він не завдав. Водночас за місцем служби чоловіка характеризують негативно. Пом'якшувальними обставинами суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обтяжувальних не встановив.
Оскільки санкція ч. 5 ст. 407 КК передбачає лише позбавлення волі, суд призначив мінімальний строк - п'ять років. Відлік ведуть від моменту фактичного затримання, тобто з 20:50 20 серпня 2026 року. До набрання вироком законної сили чоловік залишається під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань. Суд визначив заставу в розмірі 199 680 грн.
Вирок не набрав законної сили. Його можна оскаржити до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів із дня проголошення.