Коломийський міськрайонний суд 22 жовтня ухвалив обвинувальний вирок чоловікові, мобілізованому на військову службу, за непокору в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 402 КК України). Йому призначили п’ять років позбавлення волі. Прокурор просив шість.

Що сталося

За версією обвинувачення, 26 лютого 2025 року на плацу військової частини чоловіка, зарахованого солдатом резерву 29-ї запасної роти, ознайомили з наказом командира про переміщення особового складу в район виконання завдань у Слов’янськ на Донеччині. Вибуття було призначене на 8:00. Він відкрито відмовився виконувати наказ і до Слов’янська не поїхав. Відмову зафіксували на відео, яке записали на мобільний телефон.

Позиція захисту

Обвинувачений вини не визнав і просив виправдати його. Серед його аргументів:

• він ніколи не служив, не перебував у запасі й не був військовозобов’язаним, а військовий квиток та довідка ВЛК, на які посилається обвинувачення, на його думку, підроблені. Він стверджував, що медогляду не проходив;
• без місячного курсу базової загальновійськової підготовки його не могли призначити на посаду солдата. Тому накази про зарахування та переміщення, за його твердженням, «завідомо злочинні»;
• він не складав присяги й не отримував грошового забезпечення, отже, не є військовослужбовцем;
• у справі є копії наказів, засвідчені особою без підтвердження повноважень, а не оригінали;
• йому не складали постанову про повідомлення про підозру, тому, за його словами, він не набув статусу підозрюваного;
• групу з 10 прокурорів визначив заступник керівника прокуратури, а не керівник, як вимагає ст. 37 КПК. Тому він просив вважати, що обвинувачення від підтримання відмовилися ті прокурори, які були відсутні на дебатах.

Захисник також подав клопотання виключити з доказів низку документів. Серед них матеріали службового розслідування, витяг з наказу № 321, довідку ВЛК, військовий квиток, повідомлення про підозру, обвинувальний акт і протоколи допитів.

Що встановив суд

Суд визнав провину доведеною. Він послався на:

• витяг з наказу від 12.02.2025 № 43 про зарахування обвинуваченого до списків особового складу;
• протокол огляду відеозапису, на якому майор доводить наказ № 321 до особового складу, а обвинувачений заявляє, що відмовляється його виконувати;
• довідку командира роти про невиконання наказу;
• матеріали службового розслідування;
• свідчення двох військовослужбовців, які були очевидцями події.

Суд визнав аргументи захисту необґрунтованими. Порушення процедури, за його висновком, не призвели до порушення прав обвинуваченого і не ставлять під сумнів достовірність доказів. Відеозапис зроблено відкрито, а заперечень проти зйомки обвинувачений не висловлював.

Суд також наголосив, що в умовах оборонної війни захист країни є конституційним обов’язком громадян, а мобілізація — необхідним заходом. Він послався на правові висновки Верховного Суду. Статут внутрішньої служби вимагає від підлеглого беззастережно виконувати накази, крім явно злочинних, а доказів злочинності наказу № 321 суд не знайшов. Окремо суд зазначив, що непокора за ч. 4 ст. 402 КК є злочином із формальним складом, тобто настання наслідків не обов’язкове.

Клопотання захисника про виключення доказів суд відхилив як безпідставне.

Рішення суду

• Призначено п’ять років позбавлення волі, що є мінімумом за санкцією статті. Пом’якшувальних і обтяжувальних обставин суд не встановив.
• Запобіжний захід змінено із застави на тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
• У строк покарання зарахували попереднє ув’язнення з 26.02.2025 по 05.03.2025 включно.
• Застава в 75 500 грн підлягає поверненню заставодавцю, але суд не вирішив це питання через відсутність документа про її внесення.
• Оптичний диск із відеозаписом залишили в матеріалах провадження.

Вирок можна оскаржити до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів. Він не набрав законної сили.