Калуський міськрайонний суд 5 жовтня 2026 року затвердив угоду про визнання винуватості з єпископом Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України Кирилом. Його визнано винним у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період (ч. 1 ст. 114-1 КК України). Йому призначено 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Що встановив суд

За матеріалами провадження, у період з червня 2023 року по листопад 2025 року єпископ забезпечив безпідставне оформлення та видачу документів про нібито набуття сану диякона 291 військовозобов'язаному. Рукоположення вони не проходили і священнослужителями ставати не збиралися. Такі документи подавали до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), щоб уникнути мобілізації.

Йдеться про посвідчення диякона, ставленичі грамоти та довідки, виготовлені від імені єпархії. На офіційному вебсайті єпархії також розміщували інформацію про нібито проведені дияконські хіротонії.

«Тариф» — від 1000 доларів

У вироку описано кілька епізодів:

• Червень 2023 року. Через посередника домовилися з одним із чоловіків. Документи виготовили в одній з івано-франківських друкарень. 21 липня 2025 року чоловік подав їх до ТЦК. Його внесли до реєстру як священнослужителя, і мобілізаційних заходів до нього не застосували.
• Квітень 2024 року. Інший військовозобов'язаний отримав документи без жодної процедури. Наприкінці листопада 2024 року єпископ особисто прийшов з ним до ТЦК і, використовуючи свій сан та облачення, засвідчив «дійсність» документів. Результат той самий.
• Квітень–травень 2024 року. Ще один чоловік заплатив 1000 доларів США. Потім його кілька разів зупиняли в Калуші працівники ТЦК, але він показував отримані документи, і мобілізаційних заходів до нього не застосовували. 16 грудня 2024 року єпископ супроводжував його до ТЦК, проте керівника центру на місці не було.
• Травень–червень 2024 року. Цей чоловік залучив до схеми ще одного військовозобов'язаного, який заплатив 2000 доларів США. Половину суми посередник залишив собі, решту в 1000 доларів передав єпископу. Наприкінці листопада 2024 року єпископ супроводив і цього чоловіка до ТЦК. Згодом за цей супровід він отримав ще 5000 гривень.

У всіх описаних випадках до реєстру призовників вносили відомості про належність чоловіків до «священнослужителів». Їх не призивали, не направляли на базову військову підготовку та до військових частин.

Окрім того, упродовж 2025 року єпископ неодноразово звертався до керівництва ПЦУ щодо отримання єпархією статусу критично важливої релігійної організації. Це дало б змогу бронювати та відстрочувати від призову тих самих 291 осіб.

Суд визнав, що через дії єпископа не були виконані заходи, визначені мобілізаційними планами, а відомості військового обліку та про мобілізаційні ресурси були спотворені.

Угода зі слідством і покарання

Угоду про визнання винуватості єпископ уклав з Івано-Франківською обласною прокуратурою ще 31 березня 2026 року. Він повністю визнав вину, зобов'язався сприяти розслідуванню та співпрацювати з прокуратурою у викритті інших осіб, які перешкоджають діяльності ЗСУ.

Пом'якшувальними обставинами визнали щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та благодійний внесок на потреби ЗСУ в розмірі 500 тисяч гривень. Обтяжувальних обставин не встановили. Суд також врахував, що обвинувачений раніше не судимий, є особою з інвалідністю другої групи та позитивно характеризується.

За рішенням суду:

• призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;
• на підставі ст. 75 КК України від його відбування звільнено з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
• у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення з 18 по 24 лютого 2026 року;
• покладено обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання та не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Застава

Єпископа звільнили з-під варти 24 лютого 2026 року після внесення застави. Запобіжний захід залишили в силі до набрання вироком чинності. Після цього заставу повернуть трьом заставодавцям: 20 000 грн, 150 000 грн та 62 960 грн. Це разом 232 960 грн. Суд зазначив, що умов запобіжного заходу обвинувачений не порушував.

Чи можна оскаржити вирок

Вирок може бути оскаржений лише на підставах, визначених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо скаргу не подадуть, він набере законної сили після закінчення цього строку.