Коломийський міськрайонний суд визнав військовослужбовця винним у самовільному залишенні військової частини тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану. Йому призначено максимальне для мінімального порогу покарання — п'ять років позбавлення волі.

Як встановив суд, чоловіка мобілізували до Збройних сил України 31 березня 2024 року. Він проходив службу командиром стрілецького відділення стрілецького взводу однієї з військових частин. 31 травня 2024 року отримав кульове поранення передпліччя, після чого проходив лікування в кількох лікарнях.

27 липня 2024 року, після виписки з лікувального закладу, військовослужбовець самовільно залишив частину та без поважних причин не з'являвся на службу аж до 17 лютого 2026 року — понад півтора року. У липні 2026 року його затримали працівники поліції за місцем проживання й передали представникам ТЦК та Військової служби правопорядку, оскільки чоловік перебував у розшуку.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину. Він пояснив, що після поранення виїхав до Луцька, аби доглядати за тяжкохворою матір'ю, оскільки інших родичів, які могли б це робити, не було. При цьому до командування частини з приводу дозволу на відсутність він не звертався і документальних підтверджень поважності причин не надав.

Захист просив призначити мінімальне покарання, посилаючись на щире каяття підсудного, отримане поранення та догляд за хворою матір'ю. Однак суд критично оцінив ці доводи, зазначивши, що жодних доказів догляду саме обвинуваченого за матір'ю чи поважності причин відсутності надано не було.

Суд також врахував, що за місцем проходження служби військовослужбовець характеризувався негативно — не завжди відповідально ставився до обов'язків, був схильний до самовільного залишення місця служби та вживання спиртних напоїв під час виконання службових обов'язків.

Суд зазначив, що з 2023 року законодавство посилило відповідальність за військові злочини та обмежило можливість застосування пом'якшених видів покарання, зокрема звільнення від відбування покарання з випробуванням, для справ, вчинених в умовах воєнного стану за статтею 407 Кримінального кодексу України. Тому підстав для пом'якшення покарання суд не встановив.

Обвинуваченому призначено п'ять років позбавлення волі. Строк покарання рахуватиметься з 20 липня 2026 року — дня його фактичного затримання. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено чинним до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.