Косівський районний суд Івано-Франківської області визнав винним у навмисному вбивстві жителя села Шепіт, який 13 грудня 2024 року смертельно поранив ножем свого знайомого — після того, як той, керуючи автомобілем чоловіка, пошкодив машину. Вирок суд ухвалив 25 серпня 2026 року, засудженому призначили 8 років позбавлення волі.
Конфлікт через пошкоджений автомобіль
За матеріалами справи, 12 грудня 2024 року потерпілий допомагав обвинуваченому на роботі на пилорамі в господарстві останнього в селі Шепіт, після чого чоловіки разом вживали алкогольні напої. Ввечері вони поїхали у справах селом, а також відвідали сусіднє село Брустури, де продовжили випивати. Близько 23:30 за кермо автомобіля «Audi Q5», яким користувався обвинувачений, сів потерпілий і повіз знайомого додому.
Коли близько 23:50 чоловіки приїхали до будинку обвинуваченого, той оглянув авто, виявив пошкодження і висловив претензії щодо манери керування. Між чоловіками виникла суперечка, вони почали штовхатися. На цьому ґрунті, за версією слідства і суду, в обвинуваченого виник умисел позбавити знайомого життя.
П'ять ножових поранень
Близько 00:10 13 грудня обвинувачений узяв ніж і завдав потерпілому не менш як десять ударів, з яких щонайменше п'ять — зі значною силою в область грудної клітки. Внаслідок цього чоловік отримав чотири непроникні колото-різані рани грудної клітки та одне проникаюче поранення з ушкодженням серця, від якого помер на місці. Судово-медична експертиза встановила, що смерть настала від масивної внутрішньої та зовнішньої кровотечі. Ніж, яким було завдано поранень, обвинувачений викинув у полі, а про подію правоохоронцям не повідомив — про загибель чоловіка стало відомо лише вночі, коли сусіди та рідні потерпілого виявили тіло у дворі.
Версія самооборони не підтвердилася
У суді обвинувачений своєї вини у вбивстві не визнав, наполягаючи, що діяв у стані необхідної оборони: за його словами, потерпілий, який був фізично сильнішим, почав його душити, і чоловік лише намагався звільнитися ножем, знайденим у снігу, а не мав наміру вбивати. Захист просив перекваліфікувати дії на статтю про вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Суд цю версію відхилив. Зокрема, було встановлено, що на тілі обвинуваченого не знайшли жодних слідів боротьби, задушення чи інших ушкоджень — медичний огляд, проведений невдовзі після події, зафіксував відсутність скарг і тілесних пошкоджень. Експертиза також показала, що характер і локалізація ран на тілі потерпілого свідчать про те, що нападник перебував в активній позиції зверху, а не захищався знизу, як стверджував обвинувачений. Крім того, ніж, який фігурував у поясненнях обвинуваченого, за висновком експерта, не міг завдати виявленої проникаючої рани — а справжнє знаряддя вбивства так і не знайшли, що суд розцінив як свідчення приховування слідів злочину.
Суд також критично оцінив показання батька та дружини обвинуваченого. Дружина під час судового засідання визнала, що на досудовому слідстві давала неправдиві свідчення на прохання чоловіка, аби "уберегти її від стресу" через вагітність, а нову версію попередньо узгодила з адвокатом.
Свідки одностайно повідомили, що після події обвинувачений не телефонував ані в поліцію, ані у швидку допомогу — натомість зателефонував батькові. Суд визнав неспроможними і його твердження про надання першої допомоги потерпілому, оскільки на руках чоловіка не було виявлено слідів крові, хоча на місці події її було багато.
Вирок
Суд визнав чоловіка винним за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство) і призначив покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. У строк відбування покарання зарахували час попереднього ув'язнення з 13 грудня 2024 року. Із засудженого також стягнули майже 90 тисяч гривень витрат на проведення судових експертиз.
Пом'якшуючою обставиною суд визнав те, що обвинувачений сприяв розкриттю злочину; обтяжуючих обставин не встановлено. Раніше до кримінальної відповідальності чоловік не притягувався, за місцем проживання характеризувався позитивно, одружений, має малолітню дитину.
Вирок можна оскаржити в Івано-Франківському апеляційному суді протягом 30 днів з дня проголошення.
