Івано-Франківський міський суд визнав винним військовослужбовця Національної гвардії України, який чотири рази самовільно залишав місце служби протягом 2024–2026 років. Суд призначив йому 5 років позбавлення волі.

Вирок ухвалено 30 червня 2026 року. Чоловіка визнано винним за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини та нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану.

Обставини справи

Як встановив суд, обвинувачений був мобілізований у вересні 2024 року та проходив службу у Національній гвардії України. Протягом наступних півтора років він щонайменше чотири рази самовільно залишав місця дислокації різних військових частин, до яких переводився.

Перший епізод стався у грудні 2024 року, коли після відпустки за сімейними обставинами військовослужбовець не повернувся вчасно до частини. У лютому 2025 року його доставили назад у супроводі військовослужбовців. Втім, вже за кілька днів після переведення до нового підрозділу він знову залишив розташування частини — цього разу на понад три тижні. Третій випадок самовільного залишення служби стався у липні 2025 року, а четвертий — у березні 2026 року, коли чоловік був відсутній у частині майже три тижні, до 27 березня 2026 року.

Позиція обвинуваченого

У судовому засіданні військовослужбовець підтвердив усі викладені обставини та пояснив, що один із випадків самовільного залишення частини був пов'язаний з тим, що йому не давали можливості перевестися. Він заявив, що негативно ставиться до скоєного, кається та бажає завершити розгляд справи, щоб підписати контракт для подальшого проходження військової служби.

Зважаючи на визнання обвинуваченим фактичних обставин справи та відсутність заперечень з боку учасників процесу, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують його особу.

Рішення суду

Суд кваліфікував усі чотири епізоди самовільного залишення частини як один злочин з ознакою повторності, призначивши покарання за єдиною статтею. Обставиною, що пом'якшує покарання, визнано щире каяття обвинуваченого; обтяжуючих обставин суд не встановив. Водночас суд врахував висновки досудової доповіді Центру пробації, згідно з якою обвинувачений має середній рівень ризику повторного вчинення правопорушення.

Суд дійшов висновку, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції від суспільства, та призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання рахуватиметься з моменту фактичного затримання — 30 березня 2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили. Цивільний позов у справі не заявлявся. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.