Косівський районний суд Івано-Франківської області визнав 49-річного військовослужбовця винним у розбещенні неповнолітньої та самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану. Суд призначив йому 5 років позбавлення волі.
Вирок ухвалено 29 червня 2026 року. Чоловіка, жителя Косівського району, визнано винним за двома статтями Кримінального кодексу України — ч. 1 ст. 155 (сексуальні дії з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку) та ч. 5 ст. 407 (нез'явлення військовослужбовця на службу без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану).
Обставини справи
Як встановив суд, обвинувачений був мобілізований до Збройних сил України у квітні 2025 року та проходив службу у штурмовому підрозділі. У липні 2025 року після лікування в госпіталі він не повернувся до місця дислокації частини та понад два тижні перебував за місцем проживання, не з'являючись на службу.
Одночасно, як з'ясувало слідство, чоловік з початку 2025 року підтримував інтимні стосунки з неповнолітньою знайомою, якій на той час не виповнилося шістнадцяти років. Стосунки тривали як до мобілізації обвинуваченого, так і в період його самовільної відсутності у військовій частині.
Кримінальне провадження було відкрито у серпні 2025 року після звернення до поліції бабусі потерпілої. Справу розслідували слідчі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області спільно з Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони.
Позиція сторін
У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину за фактом самовільного залишення військової частини, пояснивши, що не отримував дозволу командування на залишення служби. Вину за епізодом стосунків з неповнолітньою визнав частково, стверджуючи, що не знав про її вік.
Суд відхилив ці твердження, зазначивши, що вони спростовуються показаннями потерпілої, свідків та антропометричними даними дівчини. Крім того, встановлено, що обвинувачений був особисто знайомий з матір'ю потерпілої та знав, що в родині є кілька дітей.
Прокурор просив призначити обвинуваченому остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. Захист наполягав на мінімальних строках покарання, передбачених санкціями відповідних статей.
Рішення суду
Суд призначив обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі на 3 роки за ст. 155 та позбавлення волі на 5 років за ст. 407 КК України. За сукупністю правопорушень остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим — 5 років позбавлення волі.
Суд також частково задовольнив цивільний позов потерпілої та стягнув з обвинуваченого 70 000 гривень моральної шкоди.
Серед обставин, що пом'якшують покарання, суд врахував часткове визнання вини, щире каяття та сприяння розкриттю правопорушення. Обтяжуючою обставиною визнано повторність вчинення злочину.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому залишено без змін до набрання вироком законної сили. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
