У Конюшках Рогатинської громади встановили шість анотаційних дошок на честь наших захисників, які загинули у дні повномасштабної війни.
Вшанували Віталія Дерев’янка, Віталія Братуся, Михайла Сисоєва, Івана Михайлика, Івана Горина, Юрія Мокрійчука.
Право зняти полотнище пам’яті було надано найріднішим.
Віталій ДЕРЕВ’ЯНКО, 27 років. Матрос, навідник розвідувального взводу батальйону морської піхоти (в/ч А0216). Його боротьба почалася 29 червня 2022 року. Двічі проходив навчання в Англії. Загинув від поранень 12 квітня 2023 року поблизу села Новобахмутівка, Покровський район, Донецька область.
Віталій БРАТУСЬ, 27 років. Доброволець ТрО з першого дня повномасштабного вторгнення. З 1 квітня 2022 року — старший механік-водій танку 58 ОМПБр. Брав участь у боях під Бахмутом. Загинув 11 листопада 2023 року поблизу Новодонецького Волноваського району Донецької області, коли ворог підбив танк.
Михайло СИСОЄВ, 33 роки. Молодший сержант, бойовий медик. Загинув 27 листопада 2022 року, рятуючи побратимів під Білогорівкою Бахмутського району.
Іван МИХАЙЛИК, 50 років . Старшина морської піхоти. Призваний 18 червня 2022 року, служив у 36-й бригаді 1-ого окремого батальйону морської піхоти. Загинув 25 жовтня 2022 року від вогнепального осколкового поранення, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Опитне Авдіївської територіальної громади Покровського району Донецької області.
Іван ГОРИН, 52 роки. Головний сержант, підписав контракт 21 травня 2020 року. Брав безпосередню участь в ООС на території східних областей. Захищав країну у складі 14 ОМБр ім.князя Романа Великого. Переніс 16 операцій після поранення 6 червня 2022 року, але серце не витримало. Помер у госпіталі в Луцьку.
Юрій МОКРІЙЧУК, 47 років. Призваний 16 травня 2022 року. Головний сержант, стрілець-санітар мотопіхотного батальйону в/ч А4267. Загинув 22 вересня 2022 року під час артобстрілу поблизу села Берестове Бахмутського району. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Сьогоднішня Україна — мов живий меморіал. На фасадах шкіл і будинків культури — знайомі усмішки. У кожному селі, на на вулицях ми впізнаємо Героїв. Їх багато. Але кожен — єдиний. Ці імена не губляться в довгих списках. Вони живуть у тиші хвилин мовчання, у звуках Гімну, у дитячому щебеті біля меморіалу. Ми не можемо повернути Героїв. Але можемо зробити все, щоб їх не забули. Бо вони — не тінь історії. Вони — її пульс», - повідомили у Рогатинській громаді.
Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграмі та сторінки у Фейсбуці, щоб дізнаватись про найважливіші новини.
