Уродженець Коломиї Юрій Костюкевич, який став першим прикарпатцем, що підкорив Еверест, оприлюднив подробиці спуску з найвищої вершини планети.
Подаємо повний текст, який був оприлюднений на Інстаграм-сторінці альпініста.
Що там з Еверестом? Як у серіалах — почнемо з кінця.
На спуску в 4-й табір я провів 10–12 хвилин без кисню на 8,600 м, а потім хтось забрав наш резервний балон з “balcony”, тож довелось розтягувати решту кисню до кінця спуску на мінімальній подачі.
Читайте також: Уродженець Коломиї Юрій Костюкевич підкорив Еверест
Легені після цього були в повній сраці — клюкотіння, хрипи, жорсткий кашель, від якого я мало не задихався. І все це — на майже 8,000 м у “зоні смерті”.
Вирішили діяти швидко: один гід (дякую, @alpomania !), два шерпи для речей і кисню, інʼєкція дексаметазону і терміновий спуск у табір 2 (6,400 м), попри пізній вечір.
Зі страшного, розмова двох гідів перед спуском “Валік, я не знаю чи він дійде”… При цьому я, панічно задихаючись, слухав і думав “чорт, я теж не знаю”. Це було справді дуже моторошно, але варіантів нуль - жоден гелікоптер тебе не забере з такої висоти. На щастя, декс, два балони з киснем, і величезне бажання жити зробили свою справу - до опівночі доповзли в другий табір.
Там трошки поспав з максимальною подачею кисню (4 літри в хвилину), викашляв половину легень, і стало зрозуміло, що вижив. Але все ще сильна слабість, неможливість ходити без кисню чи толерувати навіть мінімальні навантаження, а ще треба спускатись базовий табір через льодовик Кхумбу - то зовсім не жарти. Подзвонили в страхову, на що вони запропонували евакуаційний політ в госпіталь Лукли. Там мене доглянули, нагодували (що теж важливо), дали купку ліків, і відправили з богом. Вже через кілька годин я допивав латешку і чекав на гелікоптер в Катманду.
Між реальною загрозою смерті від HAPE і комфортним душем у готелі пройшло лише 18 годин. Головне в таких випадках - терміново зійти вниз. Наприклад, вчора один філіппінець дійшов до табору 4, ліг поспати, і вже не прокинувся. Високі гори - великі ризики.
Тим часом, моя кохана @emi.lazuli самостійно пройшла 10-денний трек до базового табору, щоб зустріти мене. Але через евакуацію ми так і не побачились у Гімалаях. Сподіваюсь, погода дозволить організувати їй політ, і вже сьогодні пообідаємо в Катманду.
Що далі? Сиропчики, тепле повітря, чекати поки команда позбирає мої речі з гори, і летіти в Сіетл заробляти гроші на наступні пригоди.
Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграмі та сторінки у Фейсбуці, щоб дізнаватись про найважливіші новини.
