Тисменицький районний суд виніс вирок уродженцю с.Виноград Коломийського району, який вчинив убивство через необережність.
16 червня 2019 року вдень обвинувачений з родичами, а також знайомим та його дівчиною вживали алкогольні напої за місцем проживання. Близько 17:00 компанія прибула на берег ріки Дністер до урочища «Копанка» в с. Стриганцях Тисменицького району для продовження святкування.
Знайомий та його дівчина, які не вміли плавати, перебували на мілководді річки. В цей момент до них підійшов обвинувачений, який несподівано штовхнув їх на глибину.
Чоловік та жінка почали топитися та захлинатися від блокування дихальних шляхів водою. Жінку врятував інший чоловік з компанії, який зумів витягти її на берег. Чоловік - загинув.
Обвинувачений у судовому засіданні не визнав своєї вини. Він категорично заперечив, що підпливав до потерпілого і його дівчини та штовхав їх у воду. Пояснив, що визнавальні показання на досудовому слідстві надавав у присутності захисника, при цьому слідчий тиснув на нього, щоб він підтвердив, що штовхнув потерпілого, бо так буде краще для нього, а захисник підтакував слідчому, тому він на стадії судового розгляду змінив захисника. Підтвердив, що його показання на досудовому слідстві були неправдивими. Просив його виправдати.
Вина обвинуваченого у вчиненні вбивства через необережність, незважаючи на заперечення ним своєї вини, доводиться сукупністю доказів.
Дівчина загиблого повідомила, що вони вже хотіли виходити з річки як несподівано підійшов обвинувачений, який сильно штовхнув їх у воду, перед тим промовивши: «Зараз я вас навчу плавати». Вона зазначила, що просто рефлекторно розмахувала руками, кілька разів виринала на поверхню, де робила короткі вдихи повітря, хотіла кричати, що топиться, але не встигала, і знову йшла під воду; тоді її за руку схопив чоловік, який витягнув її на поверхню води і підвів ближче до берега, де вона, відчувши під ногами дно, виплюнула воду і почала оглядатись та питати, де її хлопець, так як не побачила його. За її словами, обвинувачений у цей час стояв приблизно на тому ж місці, де він їх штовхнув у воду, він нічого не робив, не рятував загиблого. Згодом нижче по течії у воді знайшли тіло чоловіка. Реанімаційні заходи не дали ефекту, лікарі констатували смерть.
Свідок підтвердила, що обвинувачений знав, що загиблий не вміє плавати, також, що вона не вміє плавати; що дно у них під ногами було кам’янисте, трошки похиле, не слизьке, тому вони не могли посковзнутись, а там, де вони були у воді, течії не було.
Один із рятувальників, який приїхав на виклик, повідомив, що обвинувачений звинувачував їх, що вони приїхали запізно. За його словами він чув, як одна із жінок, які там були, сказала: «Що ти до них причепився, ти сам винен». Свідок підтвердив, що чув докори на адресу обвинуваченого.
Сторона захисту намагалась довести, що обвинувачений перебував далеко від потерпілих і не міг їх штовхнути. Що потерпілі безвідповідально поводились у воді, що вони могли посковзнутись на слизькому дні або під впливом течії.
Суд розцінив показання трьох свідків (дружини та родичів обвинуваченого) як намагання вигородити обвинуваченого і допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Суд зазначає, що під час проведення слідчого експерименту із свідком мало місце неповне відтворення обставин вчиненого обвинуваченим необережного вбивства потерпілого, оскільки не проводилось відтворення безпосередньо у воді. При цьому суд ураховує фактичну неможливість проведення відтворення у воді з потерпілою, яка після перенесеного шоку, коли вона сама ледь не втопилась, коли загинув її наречений, панічно боїться води; тим більше, що відтворення проводилось лише через два місяці після тих подій.
Суд, ураховуючи встановлені в рамках судового розгляду даного кримінального провадження обставини, не погоджується з позицією прокурора щодо застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України. Суд не вважає доцільним застосування до обвинуваченого вказаної норми та звільнення його від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки.
Вирок винесла суддя Марія Хоминець.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Зазначимо, що обмеження волі належить до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк. При позбавленні волі засуджений обов’язково ізолюється від суспільства і забезпечення ізоляції є однією із вимог режиму у колоніях. При обмеженні волі засуджений хоч теж ущемляється в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування, свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення кримінального правопорушення.
Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграмі та сторінки у Фейсбуці, щоб дізнаватись про найважливіші новини.
