26 вересня у Надвірні поховали співака-бандуриста, громадського діяча, Почесного громадянина міста Надвірни – Володимира Луціва.
Володимир Луців помер 7 вересня у Великобританії. Але заповів його поховати у Надвірні.
Довідково:
Мистецький внесок Володимира Луціва у популяризацію українського мистецтва і культури у світі – неоцінений. Виступи у багатьох країнах світу: США, Канаді, Австралії, Німеччині, Італії, Нідерландах, Бельгії, Австрії, Швеції, зокрема, і в рідній Україні. Два великих концерти та спільні хори для Архієрейської Служби Божої у Соборі св. Петра у Римі, з нагоди 1000-ліття Хрещення України. Під час своєї співочої й організаційної діяльності співпрацював зі Світовим Конгресом Вільних Українців, Українським Конгресовим Комітетом Америки, Комітетом українців Канади, Народним Союзом у США, Центральним Представництвом Українців Німеччини, Бельгії, Голландії, а найбільше із Союзом Українців у Великобританії (СУВБ) та Об’єднанням Українців у Великій Британії.
Народився Володимир Луців у 1929 році у м. Надвірна. Від матері Юлії Луців, котра дуже гарно співала і грала на гітарі, успадкував голос, який супроводжував його по світі. У 1944-му 14-літнім юнаком опинився у Польщі, а вже восени того ж року працював в Німеччині.
Після війни п. Луців вступив до української гімназії. У 1946-му грав у капелі бандуристів під керівництвом відомого кобзаря Григорія Назаренка, який зродив у нього любов до бандури. У 1948-му переїхав до Англії. Три роки працював на текстильній фабриці та брав приватні лекції співу. Після трьох років праці за контрактом поїхав до Лондона і вступив до консерваторії «Трійці». Після двох років навчання переїхав у Рим, де після успішної здачі вступних іспитів став студентом консерваторії Св. Кекилії з призначенням стипендії. Протягом 5-ти років навчання виступив із близько 16-ма концертами у Римі, Неаполі, Таранто (Катанії) тощо, по радіо і телебаченню, а також у Римській Академії Св. Кекилії. Оволодів англійською, німецькою, італійською, польською, російською та частково французькою мовами.
З Риму повернувся до Лондона, де знову виступав із концертами як на радіо, так і на телебаченні. У 1958-му Володимир Луців – на Всесвітній виставці у Бельгії. Там же через три роки здобув Першу премію на Міжнародному конкурсі співаків. Демонстрував свій талант на всіх великих сценах Великобританії, а також перед королівською родиною. Із гастролями їздив по світу – США, Канада, Австралія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія, Ізраїль, Австрія, Франція, Швейцарія, Швеція та інші. Скрізь отримував нагороди – грамоти штату Массачуссетс від губернатора, «Золотий ключ» м. Клівленда, почесну грамоту Відділення культури Світового Конгресу вільних Українців тощо.
Як співак записав п`ять платівок у 1960-х, 1970-х роках. За дорученням проводу УГКЦ організував ряд великих концертів у Львівській Опері та Філармонії для відзначення 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та для вшанування перенесення праху Патріарха Йосифа з Риму до Львова (1992 р.). У березні 1993-го отримав звання першого Почесного громадянина м. Надвірна, де народився та виріс. У травні того року став лауреатом Премії ім. Володимира Винниченка у Києві – за пропагування української пісні та культури у світі. Автор десятків статей про художників, митців, різних художніх ансамблів тощо.
У 1999 р. з’явилася велика книга про Володимира Луціва «Від Бистриці до Темзи». У 2001-му перевіз свою культурно-мистецьку спадщину в місто Надвірну – у Музей історії Надвірнянщини. З її матеріалів користають жителі міста, району й України. У 2002-му разом із групою культурно-освітніх діячів м. Надвірна заснував Культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва.15 серпня 2001-го відзначений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня від Президента України Леоніда Кучми, котрий вручив Міністр закордонних справ Андрій Зленко у Лондоні 25 жовтня 2001 р. у присутності посла України у Великій Британії проф. Володимира Василенка. 17 січня 2008 р. Президент Віктор Ющенко вручив В. Луціву Орден «За заслуги» ІІ ступеня.
У 2007 р. у фірмі «УКР-Мюзік» вийшов у світ компакт-диск «Володимир Луців. Кращі пісні». Ці записи зроблено в Лондоні та Швейцарії на початку 1970-х років з оркестрами Стіва Норберта та Швейцарсько-Італійського радіо «Люгано». А роком пізніше у Києві у видавництві «Наш формат» – ще один СD «Володимир Луців. Пісні та Думи».
Кожного року Володимир Луців не лише відвідував Україну, а й активно займався громадською, культурно-просвітницькою роботою, поповнював фонди Музею історії Надвірнянщини новими експонатами, літературою тощо. Також щиро вболівав за суспільно-політичну ситуацію в Україні і старався робити все залежне від себе для розбудови і процвітання Української держави.
«Я — українець! Я нестиму людям українську культуру, щоб Україна була знана в усьому світі», — життєве кредо маестро Володимира Луціва, який жив Україною до останнього подиху…
