«Концепція кампанії з виборів до американського Конгресу, що мають відбутися восени цього року, змінилася: тепер із президента США Джо Байдена творитимуть не миротворця на руїнах України, а переможця на руїнах росії. Тому Київ здобуде перемогу в жовтні – і вона буде масштабною, яскравою й переконливою…», – так пише у статті «Війна в Україні як елемент піар-кампанії корпоративних психопатів», опублікованій на ar25.org відомий нашим читачам футуролог Ігор КАГАНЕЦЬ. Пропонуємо вашій увазі його роздуми й висновки, прописані цілком у дусі конспірологічних теорій. Можна по-різному сприймати цей текст і реагувати на нього, але знати й про такий погляд на все, що діялося минулими роками навколо України й відбувається тепер, не завадить тим, хто не позбавлений здорового глузду і вміння тверезо аналізувати ситуацію…

Чи не першою дивною особливістю війни в Україні, а може, й головною, стало те, що її наперед анонсували головні рупори Демократичної партії США. Плани вторгнення «ерефії» на українські землі широко розголошували ще задовго й до наперед визначеного часу «Х». Періодично від імені неназваних високопосадовців Білого дому «зливали» на широкий загал вельми докладну інформацію про неминуче вторгнення Росії в Україну.

Причому робили це з посиланнями на структури національної розвідки та її джерела в самому кремлі. Коли з’ясувалося, що «витікання» розвідувальної інформації має не випадковий, а системний характер, то її споживачі почали ставити незручні запитання. Скажімо, на кшталт таких: «Якщо у вас такі важливі джерела в серці московії, то навіщо ви їх виявляєте? Якщо у вас такі «дірки» у власній розвідці, що з них витікає важлива інформація, то чому їх досі не закрили? Може ви там, у Білому домі, геть некомпетентні? Врешті, якщо вам відомо про неминучий напад на країну, що прагне партнерства із Заходом, то чому ви нічого не робите для запобігання війні?».

Цю дивну ситуацію пояснила телекомпанія Сі-Ен-Ен (CNN) – головний орган пропаганди Демпартії США 11 лютого 2022 року в кореспонденції «Як адміністрація Байдена агресивно оприлюднює розвідувальні дані, намагаючись стримати Росію». Публікація починається так: «Останні кілька місяців адміністрація Байдена підживлює тривожні заголовки у пресі й інтернет-виданнях та дивує офіційний Вашингтон дивовижним барабанним дробом офіційного розкриття раніше засекречених розвідувальних даних». А далі, власне, і йде пояснення, що це робиться спеціально, аби стримати росію, викликавши в неї невпевненість у собі і своїх намірах щодо України.

«Ми сподіваємося, що росіяни здивовані знанням союзників про ці речі й відповідно зреагують на розголошення їхніх планів, – нібито сказав Сі-Ен-Ен чільний високопосадовець західної розвідки. – Заодно очікуємо, що вони почнуть думати, а чи не завівся у них «кріт». Корисно змушувати їх сумніватись у собі». Цікаво, що й тут іде посилання на представника абстрактної «західної розвідки», тобто й таке авторитетне ЗМІ вказує своє джерело інформації, сказати б, у максимально розмитому вигляді.

(Ще одна дивина, що московія, попри розголошення її остаточних планів на масштабне вторгнення в Україну, все-таки напала на нашу державу! Здавалось би, якщо твої наміри викрили, до твоїх дій готові й навіть знають «день Ікс», то доцільніше відмовитись або ж відкласти реалізацію свого задуму до сприятливіших часів. Адже втрачено елемент несподіванки й раптовості, що самою собою подарувало б агресорам стратегічну перевагу. Та натомість кремль таки «рушіл своі полкі». Мовби виконував якусь повинність перед кимось).

Але читаємо далі статтю в Сі-Ен-Ен: «Ця стратегія також призвела до зіткнень з американськими ЗМІ через небажання адміністрації показувати докази своїх заяв. Ці розкриття здебільшого відбуваються у формі заяв від речників, і посадові особи надали мало свідчень – по суті, просячи журналістів повідомляти про цей матеріал без підтвердження».

Інакше кажучи, посадові особи намагаються не говорити від свого імені, натомість спонукають журналістів поширювати неперевірену інформацію з посиланням на якусь «західну розвідку». Отже, відповідальність за поширення цієї інформації (чи дезінформації) переклали на журналістів.

Це викликало обурення масмедіа і звинувачення, що адміністрація Байдена підставляє журналістів і використовує їх «втемну» для якоїсь своєї прихованої вигоди. Проте для заспокоєння ЗМІ Сі-Ен-Ен відверто пояснює: «Ми не використовуємо пресу задля певної мети. А лише проводимо стратегічну комунікаційну кампанію», – сказав посадовець західної розвідки». Тобто він запевнив, що дії Білого дому не слід вважати «інструменталізацією преси», тобто її використанням у ролі бездушного інструменту, до чого не раз вдавались і вдаються не лише тоталітарні режими, а й цілком так звані демократичні уряди, що цього разу, як слід розуміти, застосовують дещо гнучкішу практику…

Чим же тоді є згадана тим анонімним посадовцем стратегічна комунікаційна кампанія (СКК)? Якщо дуже стисло, то «стратегічна комунікаційна кампанія» («strategic communications campaign») – це наперед спланована система заходів задля зміни в бажаному напрямі мислення й поведінки цільової групи. По суті, це піар-кампанія як елемент певної загальної стратегії тієї чи іншої політичної структури.

Причому СКК може бути й наполовину чи цілковито фальшивою в інформаційному плані. Скажімо, в тій самій статті Сі-Ен-Ен, про яку йдеться, її автор наводить приклад дезінформаційної кампанії, реалізованої для виправдання вторгнення США до Іраку 2003 року задля повалення режиму Саддама Хусейна, коли журналістів також підставили. «Сполучені Штати в минулому вже публікували засекречену інформацію задля інших цілей зовнішньої політики – часом ефективно, а нерідко, як у підготовці до Іракської війни, катастрофічно, – пише Сі-Ен-Ен. – Тоді журналісти теж довірливо відтворювали заяви адміністрації Буша, скомпоновані нібито на основі розвідданих, хоч і так само тиснули на посадових осіб, щоб ті надали докази, які підтверджували б зміст пресрелізів. А потім з’ясувалося, що та начебто таємна інформація, навмисне оприлюднена, яка стверджувала, що є докази відновлення офіційним Багдадом програми зі створення ядерної зброї, виявилася хибною».

СКК має чіткі мету, завдання і план. А також точні дати початку й закінчення та докладний календар ключових подій між ними. Якщо в процесі реалізації кампанії змінилися важливі обставини або з’явилися нові можливості, то її план, що й передбачено в ньому на такі випадки, можуть відповідно підкоректувати. Тобто допускається необхідна гнучкість.

Питання стратегічних комунікаційних кампаній досить добре досліджено, хоча його не дуже афішують, адже це потужний інструмент політичної боротьби. Такого роду кампанії проводять органи державної влади або суспільно-політичні об’єднання, вони охоплюють широкий комплекс взаємоузгоджених політичних завдань, зазвичай орієнтовані на масову аудиторію й передбачають широке застосування ЗМІ.

Американські політтехнологи володіють величезним досвідом політичних кампаній. Цей досвід спирається на історичні знання, досягнення психологічної науки, статистику, системні принципи та новітні інформаційні технології. Типовим і відомим прикладом СКК є передвиборчі перегони. Приміром, саме через застосування СКК 2020-го в США усунули з посади президента Дональда Трампа й обрали Джозефа Байдена.

Власне, шалений тиск на Трампа почали вже в день його інавгурації 20 січня 2017 року, проте тоді це ще виглядало досить хаотично. Трамп вдало почав своє президентство, економіка пішла вгору, його рейтинг зростав і він мав усі шанси на переобрання. Тому для його усунення потрібна була максимально рішуча та енергійна стратегічна комунікаційна кампанія.

І її розробили. СКК на обрання Байдена президентом США передбачала п’ять головних завдань. По-перше, різко погіршити економічний стан США і звинуватити в цьому Трампа. По-друге, представити Трампа зрадником національних інтересів на користь росії. По-третє, Трамп мав виглядати білим расистом, фашистом, нацистом, ненависником жінок і просто дурником. По-четверте, організувати видимість народного незадоволення – аж до заворушень і погромів. По-п’яте, масово сфальсифікувати вибори за допомогою голосування поштою.

Для досягнення цього політтехнологи Демпартії розробили ретельний план. І відверто й безжально його реалізували. Зокрема обвалили економіку шляхом всеохопних блокувань діяльності підприємств, функціонування логістичних комунікацій тощо через запровадження масових карантинних заходів начебто для боротьби з пандемією коронавірусу. Оскільки американська господарка нерозривно поєднана з глобальною економікою, то заодно обвалили й її. Для представлення Трампа «шпигуном путіна», Гілларі Клінтон профінансувала так зване «Досьє Стілла», виготовлене з участю і спеців з фсб. Щоб очорнити Трампа, застосували весь медійний ресурс Демпартії, а його самого виключили з усіх соціальних мереж. Імітацією народного незадоволення зайнялися «антифа» і негритянський рух БЛМ (Black Lives Matter). А головним приводом для голосування поштою і, відповідно, масових фальсифікацій послужила та сама «пандемія».

Під час реалізації кампанії політтехнологи використовували наявні інформаційні приводи – до них належать псевдоепідемія коронавірусу в Китаї та випадкова смерть чорношкірого Джорджа Флойда. Та якби не було цих приводів, знайшли б інші. А коли не було за що зачепитися, то створювали штучні зачіпки – наприклад, повторимо, виготовили наскрізь фальшиве «Досьє Стілла».

Офіційною датою початку СКК під умовною назвою «Байден-2020» можна вважати середу 26 лютого 2020 року, коли оголосили про перший випадок зараження новою страшною хворобою. Про це повідомила газета «The Sacramento Bee» у статті «У Північній Каліфорнії підтверджено перший випадок коронавірусу в США невідомого походження». Але цікаво, що, як ідеться в ній далі: «Це сталося вже наступного дня після похмурого попередження про наближення пандемії». Тобто щойно зробили тривожний прогноз, як наступного дня він уже справдився. Хіба не дивно?..

Ефективність будь-якої СКК залежить від того, чи видаватиметься вона достатньо легітимною в очах цільової групи, для якої її призначено. А щоб досягти такої правдоподібності, потрібно заздалегідь у масову свідомість закласти уявлення про необхідність цієї кампанії, її правильність, розумність, доцільність. Зазвичай легітимізація кампанії триває три-чотири місяці перед її офіційним початком. Це, так би мовити, підготовчий етап.

З другого боку, на цій стадії можна перевірити реакцію цільової групи, внести уточнення до плану кампанії, скоректувати коло учасників. Це наче «розвідка боєм». Коли з’ясується, що реакція середовища сприятлива, то можна починати й активну фазу СКК.

Так-от, у кампанії з усунення Трампа й обрання Байдена початком її підготовчого етапу стала так звана «Подія 201» (Event 201) – пандемічні навчання, проведені університетом Джонса Гопкінса 18 жовтня 2019 року в Нью-Йорку з участю керівників Фонду Білла та Мелінди Гейтсів і засновника Всесвітнього економічного форуму доктора Шваба. Про це офіційно оголосили на інтернет-сторінці «Події 201»: «Останніми роками у світі спостерігається зростання кількості епідемічних подій, які становлять приблизно 200 на рік. Експерти погоджуються, що це лише питання часу, коли одна з цих епідемій стане глобальною – пандемією з потенційно катастрофічними наслідками. Важка пандемія, яка стане «Подією 201», потребуватиме надійної співпраці між кількома галузями, національними урядами та ключовими міжнародними інституціями».

Отже, відкрито й відверто розповіли про те, що епідемічних подій стається чимало, тому завжди можна знайти щось підхоже для розкручування уявної пандемії, як це вже було, наприклад, з вигаданим «свинячим грипом» 2009 року. Власне, згідно зі сценарієм тих «пандемічних ігор», пандемія мала розпочатися на свинофермах у Бразилії. Тоді нібито ніхто й не прогнозував появу коронавірусу в Китаї. Логічно, адже такі речі неможливо передбачати, тим більше, що «китайські епідемії» – це вже звичний інструмент тамтешньої компартії в її боротьбі за владу. Та коли в Піднебесній почалися відомі події, їхню інформаційну складову відразу підхопили, поширили, роздули до неймовірних масштабів.

Втім, важливим елементом легітимізації і є саме залякування. Тому й повідомили, що за 18 місяців «новий» вірус гіпотетично має знищити 65 мільйонів людей у всьому світі. Така кількість загиблих безпрецедентна і фізично неможлива, зрештою, не дивно, що й досі нічого такого не сталося, хоч організатори тренувань давали зрозуміти, що це «лише питання часу» і незабаром відбудеться.

Зазвичай стратегічні кампанії планують тривалістю рік. Це пов’язано з природою людини, адже людина мислить річними циклами, тому, як правило, не може планувати довше, ніж на рік. З другого боку, є природний цикл тривалістю дев’ять місяців, протягом якого людина спроможна ефективно працювати над реалізацією проєкту. Якщо тривалість більша, то вона втомлюється і потребує перепочинку. Тому й кажуть, що проєкт неможливо здійснити за рік, але можна за дев’ять місяців.

З цієї причини під час планування стратегічних кампаній відводять 3–4 місяці на підготовчий період, а решту – 8–9 місяців – на його активну, інтенсивну фазу.

Зазвичай мета кампанії має бути досягнутою до конкретної дати, наприклад, до дня виборів. Отож її підготовчий період починається приблизно за рік до цієї дати, а основний – не раніше, ніж за дев’ять місяців. Якщо ж цей другий – інтенсивний – період розпочати раніше, то команда передчасно «вигорить» і не зможе завершити справу.

Описану циклічність чітко дотримано в кампанії з обрання Байдена. Оскільки її кінцевою датою були вибори президента США 3 листопада 2020 року, то вона мала стартувати роком раніше – разом із підготовчим етапом. Так і сталося: «Подія 201» відбулася за рік і 17 днів до цих виборів. А її активна фаза розпочалася менш ніж за 9 місяців до виборів: перше «зараження коронавірусом» у західному світі сталося 26 лютого 2020-го, тобто за 8 місяців і 9 днів до виборів.

Але невже для здобуття влади демократи могли піти на знищення власної економіки і руйнування своїх міст? Легко й без жодних вагань, навіть машинально. Річ у тім, що в Демпартії США владу перехопили так звані корпоративні психопати. Такі речі відбуваються в наш час дедалі частіше. Видатні психологи Павло Баб’як і Роберт Хаер навіть присвятили цьому явищу ціле дослідження, опубліковане як книжка з назвою «Змії в костюмах: коли психопати йдуть на роботу» (2006, 2019).

Згідно зі статистикою, частка психопатів у суспільстві не перевищує п’ять відсотків. Але вони розподілені далеко не рівномірно – концентрація психопатів у тюрмах становить приблизно чверть їхньої загальної кількості, приблизно стільки ж їх зосереджено у керівних структурах держав і великих корпорацій. Протягом тривалого часу вважали, що психопати – це люди з дуже особливою хворобою, яка проявляється у цілковитій відсутності в них людяності, тобто таких суто людських властивостей, як совість, чесність, любов, милосердя, співчуття, емпатія, відповідальність, жертовність. Проте усі спроби лікування психопатів зазнали невдачі, тому нині існує консенсус, що такі недужі не підлягають зціленню. Ба навіть більше: з’ясувалося, що психотерапія тільки погіршує ситуацію, адже завдяки лікувальним сеансам психопати стають ще хитрішими і підступнішими.

Врешті-решт учені почали висловлювати думку про те, що психопатія – це не відхилення від норми, а інша норма. «Психопатія – це не розлад, а еволюційна адаптація, – пише Роберт Хаер у книжці «Змії в костюмах: коли психопати йдуть на роботу». – Як професіоналам, так і обивателям здається дуже привабливим пояснити черству, маніпулятивну й безжалісну поведінку психопатів тим, що в їхній голові «щось працює не так». Але цей же підхід важко застосувати до психопатів з-поміж підприємців, біржових трейдерів, фінансових консультантів, політиків, лікарів, юристів, науковців та інших». Тобто психопати не є хворими людьми – вони просто інші, у них інакший тип психіки. І вони навіть здатні досягати високого соціального статусу – звідси, до речі, й усталений термін «успішні психопати».

З появою магнітно-резонансної томографії (МРТ) з’ясувалося, що у психопатів не лише інший тип психіки, а й фізично інший мозок, причому від самого народження. Відмінність мозку людини (Homo sapiens) та мозку психопата (Homo intelis) очевидна на МРТ-знімках.

У психопатів інша фізіологія. Їхній організм, наприклад, виробляє істотно менше адреналіну – гормону стресу і значно більше дофаміну – гормону задоволення, ніж звичайний людський. Тому в них надзвичайно низький рівень тривоги та страху. Психопати по-іншому сприймають слова, їм важче даються абстрактні поняття, їхня мова логічно суперечлива. Думають вони фрагментарно, у них «тунельне бачення» і слабке відчуття цілісності. У них немає совісті. Вони схильні до нахабної брехні, переконані у своїй правоті, ніколи не сумніваються, не визнають своїх помилок і не просять вибачення – хіба що під примусом. У них немає відчуттів сорому і краси.

Головний соціальний інстинкт психопатів – це домінування над слабшими і плазування перед сильнішими. В організаціях їхня активність зосереджена на здобутті абсолютної влади – вони це роблять автоматично, на інстинктах. Життєві інтереси психопатів зводяться до самозбереження та фізичних потреб, тому ці людиноподібні істоти інстинктивно концентруються там, де є влада та гроші.

Зрештою, психопати і не є людьми. За будь-яких обставин необхідно пам’ятати, що в їхніх особах маємо справу з тваринами, правда, інтелектуально розвиненими, які навіть розмовляють, але які не усвідомлюють, що роблять, тому що у них як у тварин не розвинута така характерна ознака людяності, як самоусвідомлення. Ось як про це писав американський психолог Герві Клеклі у книзі «Маска розумності» (1941): «Краса і потворність, за винятком поверхневого рівня, добро, зло, любов, жах і гумор не мають для психопата жодного значення, вони не в змозі торкнути його. Ці речі неможливо пояснити йому, тому що у сфері усвідомлення нема нічого, що могло б перекинути міст через цю прірву за допомогою порівняння. Він може повторювати ваші слова і жваво говорити, що все розуміє, але в нього нема жодної можливості усвідомити те, чого він не розуміє». Підсумовує він так: «Ми маємо тут справу зовсім не з цілісною людиною, але швидше з чимось, що нагадує тонко влаштовану машину рефлексів, здатну бездоганно зображати людську особистість». Інакше кажучи, психопати – це біологічні машини, тобто людиноподібні тварини, що розмовляють. Та все ж вони можуть досягати високого соціального статусу і крутити мільярдами. Але недовго: як показав згаданий Роберт Хаер, будь-яка керована психопатами структура неминуче йде до краху.

Поведінка Демократичної партії США, особливо під час згаданої кампанії з обрання Байдена, має відверто нелюдський характер. Якщо ж її порівняти з поведінкою психопатів, то стає очевидним, що Демпартія поводиться як колективний психопат. І це пояснює багато досі незрозумілих речей. Наприклад, як безсоромна брехня щодо «коронавірусної пандемії» й жодних вибачень, коли ця неправда ставала очевидною. Як відверта суперечливість цієї брехні, приміром, пандемію оперативно проголосили за відсутності епідемії. Відверта антиконституційнійсть і антизаконність обмежувальних заходів. Масове залякування населення. Ігнорування думки визнаних фахівців. Відсутність страху, що за злочини доведеться відповідати. Це все характерні ознаки психопатів.

Те саме стосується деяких міжнародних структур, наприклад Всесвітньої організації охорони здоров’я. Великі підозри викликає поведінка Білла Гейтса, який безсоромно заявив, що вакцинація – це просто неймовірно вигідний бізнес. Або засновника Світового економічного форуму в Давосі Клауса Шваба, який хизується тим, що у нього працює ціла школа лідерів і що в його руках – політики, ЗМІ, експерти та вчені. Чи візьмімо Альберта Бурлу, гендиректора фармацевтичної кампанії «Файзер», який заради прибутку готовий колоти своєю «жижею» навіть немовлят і вагітних.

Але не треба думати, що колективний психопат – це коли вся урядова чи партійна структура складається тільки з психопатів. Насправді їх там може бути порівняно мало. Та головне, що вони грають першу скрипку. А крім них, там обов’язково є соціопати – люди з атрофованою совістю, а також підневільні виконавці та маріонетки, які діють в руслі панівної психопатичної культури. Тобто структура може поводитись, як один великий психопат навіть тоді, коли більшість у ній становлять нормальні люди.

Найяскравішим прикладом колективного психопата є росія на чолі з психопатом путіним. Серед російського населення психопати становлять меншість, проте російська народна гоп-культура і державна гоп-ідеологія мають виразно психопатичний характер, відтак психопати контролюють поведінку принаймні 80 відсотків населення. Згідно з відповідним дослідженням 2014 року, половина дорослого населення росії є гопниками.

Для того, щоб зрозуміти поведінку психопатів та керованих ними організацій, найперше треба пам’ятати, що це зазвичай інтелектуально розвинені тварини, в яких немає самосвідомості, совісті, емпатії, милосердя та інших людських властивостей. Психопати ухвалюють рішення тільки на основі інтелекту – як комп’ютери або біороботи. Для кращого розуміння їхньої поведінки психологи наводять такий приклад: «Молода психопатка була на похороні свого родича і зустріла там незнайомого молодого чоловіка. Вона одразу ж у нього закохалася до нестями, але не встигла навіть запитати його ім’я. Через тиждень невдалих пошуків вона вбиває свою сестру. Яка в неї була мотивація для того? Людям важко відповісти на це, бо вони ставляться до психопатів як до таких самих, як вони. А відповідь така, як з’ясували криміналісти: «Психопатка сподівалася, що цей молодий чоловік прийде на похорони її сестри».

Скажете, що це неймовірно? У літературі описано реальний випадок, коли матір вбила двох своїх дітей тільки тому, що хотіла зберегти стосунки зі своїм коханцем, якого малеча дратувала. І таких випадків безліч. Їхня сукупність допомагає визнати те, що в особі психопатів маємо справу з тваринами, наділеними інтелектом (а точніше, висловлюючись євангельськими термінами, з вовками, себто хижаками в овечій шкурі, тобто в людиноподібному вигляді).

Визнання цього дає змогу зрозуміти актуальну стратегічну комунікаційну кампанію (СКК), про яку 11 лютого 2021 року повідомила Сі-Ен-Ен. Будучи тваринами, психопати діють короткозоро, їхній інтелект спроможний прорахувати події лишень на крок уперед. Тож не дивно, що перемога Демпартії, отримана завдяки кампанії «Байден-2020», привела її до ще більших проблем. Головне, що організований психопатами обвал економіки підірвав довіру до демократів. Це ж треба було так вміти: лише за півтора року вони підірвали енергетичну сферу, в кілька разів підняли ціни на бензин і товари першої необхідності, розкрутили рекордну інфляцію.

Проте їм вистачило клепки зрозуміти: якщо не придумати щось кардинальне, то на проміжних виборах у листопаді 2022-го Демпартія гарантовано втратить контроль над обома палатами Конгресу США. Після цього республіканці, маючи більшість в обох палатах, з високою ймовірністю запустять процес імпічменту президента і віцепрезидента. Після цього посаду президента США обійме спікер Палати представників, який буде республіканцем. Вочевидь, після цього буде запущено судові справи щодо правопорушень під час «пандемії» та нахабної фальсифікації виборів 2020 року. І то стане кінцем Демпартії.

Щоб зупинити такий катастрофічний для демократів розвиток подій, необхідна була нова СКК, причому ще енергійніша, рішучіша та безжальніша, ніж попередня. І таку кампанію накреслили. Точніше, вона вже працює. І її метою є збереження більшості Демократичної партії в обох палатах Конгресу США на виборах 8 листопада.

Судячи з розгортання подій, для досягнення означеної мети, СКК «Конгрес-2022» передбачала виконання чотирьох головних завдань. По-перше, відволікти увагу американців від внутрішніх проблем, спричинених катастрофічним управлінням демократів протягом останніх двох років. По-друге, перекласти вину за економічний провал на якийсь безпрецедентно потужний зовнішній чинник. По-третє й по-четверте, представити Демократичну партію політичною силою, спроможною перемагати, а Байдена – могутнім лідером, спроможним вести США до нових перемог і таким, хто заслуговує на переобрання президентом у 2024 році.

Що ж могло виступити в ролі головного рушія цієї кампанії? Під час «Байдена-2020» таким була страшна віртуальна «пандемія». Очевидно, удруге люди на це не купляться, тому має бути щось вражаюче, але цілком реальне. Єдиний варіант – велика війна. Але невже задля подолання своїх електоральних проблем корпоративні психопати можуть піти на розв’язання війни? Легко й без вагань, як мовлять, «на автоматі». Це як у фільмі «Хвіст крутить собакою» (Wag the Dog) 1997 року, короткий анонс якого можна передати так: «Спеціаліста з позаштатних ситуацій викликають у Білий дім, щоб доручити йому організацію піар-кампанії, яка має відвернути увагу громадськості від сексуального скандалу довкола особи президента США. Маленька переможна війна – ось розв’язання всіх проблем! Наразі нема війни? Увімкніть телевізор!».

Подейкують, що бомбардування Югославії навесні 1999 року відбулось якраз для того, щоб підняти рейтинг демократів після сексуального скандалу президента Білла Клінтона з Монікою Левінські. Втім, хоч як, але для повалення Трампа демократи легко організували внутрішню війну: БЛМ-погроми американських міст, ковідний терор, обвал американської та глобальної економік.

Але де ж влаштувати таку війну, щоб Байден з його демократами підняли на ній свій рейтинг? Як її підготувати? Найдоступнішим варіантом видавалася велика війна росії проти України. По-перше, вона вже тривала з 2014-го. По-друге, москва давно мріяла знищити Україну і багато років готувалася до великої війни. По-третє, демократи добряче демонізували росію під час кампанії проти Трампа, тож образ пекельного ворога вже було вкорінено в американську масову свідомість.

Фактично все було готово. Єдине, що перешкоджало, – це страх москви заходити в Україну, адже свого часу Трамп прямо сказав путіну: «Владімір, якщо ти підеш в Україну, то ми вдаримо по москві». Тому треба було заспокоїти путіна і домовитися з ним про те, щоб він сміливо напав на Україну, влаштував там яскраву війну, а за місяць до листопадових виборів погодився на мир. Тоді протягом жовтня 2022 року продемократичні ЗМІ донесли б до кожного американця, що Байден є не лише мудрим лідером, а й великим миротворцем, який зупинив самого путіна – великого й жахливого.

Байдену за це неодмінно дали б Нобелівську премію миру, а демократи змогли б утримати контроль над Конгресом. Що стосується України, то вона відійшла б під контроль росії згідно з концепцією «реальної політики» Кіссинджера, Саллівана, Бернса та інших політиків з найближчого оточення Байдена. Звісно, москва влаштувала би в Україні геноцид з винищенням активної частини українського народу – саме тому й було заготовлено 45 тисяч мішків для трупів і завезено мобільні крематорії, але це мало цікавило «колективного Байдена» – так само як Голодомор 1932–1933 рр. мало цікавив «колективного Рузвельта».

Як ми вже знаємо, стратегічну комунікаційну кампанію (СКК) зазвичай починають за рік до визначеної дати. Цього разу такою цільовою датою став день виборів у Конгрес 8 листопада 2022 року. Отже, починати треба було на початку листопада 2021-го. І справді, все почалося точно за шаблоном: 30 жовтня 2021 року американське видання The Washington Post – один із рупорів Демпартії – опублікувало статтю з промовистою назвою «Пересування російських військ біля кордону України викликає занепокоєння в США та Європі», в якій стверджувало, що росія буцімто знову стягує до кордону з Україною військових та техніку для нападу на неї.

На відміну від попередніх повідомлень про рух російських військ, це була дезінформація, тому вже 1 листопада Міноборони України заперечило цю інформацію. «За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, на 1 листопада 2021 року додаткове перекидання російських підрозділів, озброєння та військової техніки до державного кордону з Україною не зафіксовано. Найбільш вірогідно, що оприлюднені у ЗМІ та мережі інтернет факти нарощування угруповань збройних сил Російської Федерації на українському напрямку є елементом спеціальних інформаційно-психологічних дій», – повідомила пресслужба відомства.

Тобто українська розвідка вважала, що ту статтю опубліковали якраз із метою дезінформації, адже вона суперечила доступному фактажу. До такого висновку схиляло й те, що «Вашингтон пост», «Нью-Йорк таймс» та Сі-Ен-Ен остаточно перетворилися на «фейк-ньюс», тобто на генераторів фальшивих новин. Репутацію чесних ЗМІ вони втратили під час безсоромної кампанії очорнення Дональда Трампа, а особливо під час ковідної афери...

Тим часом на початок кампанії «Конгрес-2022» вже запланували й точну дату початку війни – 24 лютого 2022 року. Це й зрозуміло, адже кожна стратегічна комунікаційна кампанія є наперед спланованою системою заходів і вона починається після остаточного узгодження ключових дат. Тож якщо 30 жовтня почали кампанію, то вже мали більш-менш готовий план-графік. Треба було лише уточнити деталі.

Отож 2–3 листопада директор ЦРУ Вільям Бернс, особистий друг путіна, відвідав москву. Як повідомила Сі-Ен-Ен, він зустрічався із секретарем ради безпеки росії Миколою Патрушевим та головою служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним. Оглядачів здивувало те, що директор ЦРУ залишився там на ніч, що суперечить усталеній практиці міжнародних візитів таких високопосадовців: зазвичай директор ЦРУ зранку прилітає в іншу країну, а ввечері повертається. Ночівля в москві може означати особисту зустріч з путіним для остаточного узгодження деталей захоплення України і наступного замирення. Згідно з офіційною версією, озвученою Сі-Ен-Ен, Бернс відвідав москву для того, «щоб попередити кремль, що США уважно стежать за нарощуванням його військ біля кордону з Україною, і спробувати визначити, що мотивує дії росії». Але це повний абсурд. Вочевидь, попередити можна було й телефоном, а мотивація росії добре відома принаймні з 2014-го, коли вона розпочала війну проти України.

11 листопада 2021 року американська агенція «Блумберг» повідомила про реальну загрозу масштабного російського вторгнення в Україну. А з кінця листопада демократичні ЗМІ почали регулярно публікувати детальну інформацію «від американської розвідки» про неминучий напад на Україну.

23 грудня ЗМІ розтиражували повідомлення кореспондента Сі-Ен-Ен: «високопоставлений чиновник США каже, що адміністрація відчуває: путін ще остаточно не вирішив, вторгнутися в Україну чи ні». Це також була дезінформація, адже рішення про напад з точною датою вже було готове.

19 січня Байден відкрито заявив, що якщо в Україну буде «невелике вторгнення», то США можуть нічого й не робити. Наступного дня прессекретар пояснив, що Байден мав на увазі дещо інше, мовляв, йдеться про кібератаки та інші невійськові провокації. Проте в це мало хто повірив, адже кібератаки і провокації постійно відбуваються з 2014-го. Найімовірніше, Байден або мимоволі проговорився про запланований з путіним бліцкриг, або спеціально це сказав, щоб остаточно переконати хазяїна кремля в наявності гарантій американського невтручання.

Тим-то вже на початку лютого ц. р. увагу американців було надійно переключено з внутрішніх проблем на майбутню війну. Її так яскраво й докладно описували, наче вона вже відбувається. При цьому теми викриття ковідної афери, корумпованості сім’ї Байденів, злочинів Гілларі Клінтон та економічного спаду взагалі зникли з інформаційного простору. Усі тільки й говорили про війну в Україні.

Як бачимо, під час підготовчого етапу кампанії «Конгрес-2022» її рушії розв’язували відразу кілька завдань. По-перше, відволікалась увага американців від внутрішніх проблем. По-друге, їх переконували, що зупинити російську агресію неможливо, бо буде термоядерна війна. По-третє, гучне попередження про російську агресію давало адміністрації Байдена алібі, що вона грає проти росії, отже, мовляв, ніякої змови з путіним немає. По-четверте, і це найголовніше, постаралися переконати диктатора, що входження в Україну – це не пастка, а бліцкриг…

Запрошення путіна в Україну виглядало ганебно.

Голосно заявивши про неминучий напад росії на Україну та неможливість йому протистояти, адміністрація Байдена здійснила низку важливих кроків щодо гарантій американського невтручання. По-перше, попри висловлення занепокоєння і нагнітання тривоги США не зробили нічого істотного для запобігання вторгненню. По-друге, наприкінці січня цього року з Чорного моря було виведено військові кораблі НАТО. Офіційне пояснення: «щоб не провокувати москву». По-третє, 26 січня США закликали американців в Україні повернутися додому з огляду на непередбачувану ситуацію. 10 лютого Байден закликав американців, які перебувають в Україні, негайно залишити країну через загрозу війни. Він підкреслив, що не відправлятиме американських військових до України для евакуації громадян США. По-четверте, 12 лютого США припинили діяльність посольства США в Києві. Було заявлено, що залишиться невелике консульське представництво у Львові для вирішення надзвичайних ситуацій, але воно не зможе надавати паспортні, візові чи звичайні консульські послуги, для цього порадили звертатися до представництв США в сусідніх країнах. Це виглядало як розрив дипломатичних відносин. По-п’яте, американські ЗМІ дружно заявили, що Київ не протримається більш як три доби, тому захищати Україну від російського бліцкригу взагалі немає сенсу. По-шосте, путін і Байден розіграли нагнітання ядерної катастрофи: перший залякував ядерним ударом, а другий вдавав, що дуже його боїться. Оглядачі це назвали театром двох акторів: один зображав блеф, а другий – переляк.

По-сьоме, 21 лютого американська адміністрація закликала Президента В. Зеленського покинути Київ, що, по суті, було закликом до Верховного головнокомандувача ЗСУ здати ворогу українську столицю і капітулювати.

По-восьме, було здійснено кампанію дезінформації щодо співвідношення чисельності військ України та росії, мовляв, росіян тільки 150 тисяч, а для вторгнення треба мати щонайменше трикратну перевагу.

Згідно з шаблоном СКК, якого твердо дотримуються психопати, активна фаза кампанії має розпочатися не раніше, ніж за 9 місяців до контрольної дати. Оскільки, повторимо, такою датою були вибори у Конгрес 8 листопада, активна фаза мала початися в лютому. Тож так і сталося: вторгнення росії відбулося точно за тим планом – 24 лютого. Проте з самого початку вторгнення все пішло не так. Для психопатів, що організували вторгнення, це стало повною несподіванкою. Справді, адже, згідно з канонами воєнної науки, росія мала все для швидкої перемоги.

По-перше, мала трикратну перевагу в чисельності військ. На 24 лютого Україна в ЗСУ було не 265 тисяч, а лише 120 тисяч бойових військових – про це повідомив В. Зеленський 21 травня. Натомість чисельність російської армії разом із військами ЛНР–ДНР становила не 150 тисяч (як повідомляла «західна розвідка»), а 300–400 тис. І це пояснює повідомлення з фронтів про те, що росіяни мають величезну перевагу не лише в техніці, а й в особовому складі, тож лізуть звідусіль як таргани. По-друге, росіяни домінували в повітрі – мали повну перевагу в літаках, гвинтокрилах та ракетах. По-третє, США і НАТО демонстративно залишили Україну наодинці з «другою армією світу».

Як бачимо, вторгнення Росії в Україну мало цілком раціональні основи з погляду і політики, і військової справи. То чому Україна вистояла? Річ у тім, що психопати не врахували духовно-вольові властивості народу та мотивованих захисників Української держави. Бо це те, що є в людей, але чого немає навіть у високоінтелектуальних тварин. Наявність духовно-вольового чинника звела нанівець усі кількісні розрахунки психопатів. А кремлівських психопатів підвело хибне уявлення про «адін народ», тобто що українці – це такі самі гопники, але зіпсовані Заходом. Проте швидко з’ясувалося, що тварюки пішли війною на людей, а не на таких самих, як вони, і ті відразу належно дали їм по зубах.

Словом, бліцкригу, запланованого згідно з СКК «Конгрес-2022», не вийшло. Згідно з воєнними канонами та ритмами війни, «блискавична війна» триває до шести тижнів, тобто до 42 днів. Можна уявити, що на здивоване запитання Білого дому, чому москва не виконує свої зобов’язання, кремлівські «брати по інтелекту» американських психопатів пояснили, що Україна дуже велика, тому для неї має бути інший, довший, бліцкриг. Путін, мабуть, попросив, щоб колеги з Білого дому почекали завершення «розширеного бліцкригу», проте там уже зрозуміли, що «кіна не буде».

Це розуміння з’явилося всередині квітня – після закінчення остаточного терміну бліцкригу, тобто 6 тижнів. І тоді стало очевидним, що кампанія «Конгрес-2022» потребує радикальної модифікації. Контрольну дату – 8 листопада – пересунути неможливо. Мета також незмінна: Байден має здобути імідж видатного лідера, спроможного йти на другий президентський термін. Отже, треба змінювати внутрішній сценарій СКК. Тим-то без докорів сумління американські демократи однобічно скасували попередні домовленості з москвою. Адже «Акела промахнувся», тобто путін «облажався» і втратив статус альфа-самця, а психопати таких не поважають.

Яким може бути новий сценарій? Він єдино можливий і лежить на поверхні: якщо з Байдена не вдалося зробити миротворця на руїнах України, то його можна зробити переможцем на руїнах росії. А для цього треба активно підтримати Україну в її героїчному спротиві «ерефії». Але зробити це слід правильно, міркували в Демпартії. По-перше, перемога США та України на чолі з Байденом має бути дуже ефектною – це має бути яскраве шоу і гарна картинка для ЗМІ. По-друге, вона має статися дуже вчасно – не раніше і не пізніше. А найкраще – на початку жовтня, адже тоді апофеоз воєнної слави припаде якраз на 8 листопада і вдячний електорат підтримає демократів на виборах до Конгресу. Якщо ж українці переможуть на місяць чи два раніше, то до 8 листопада американці забудуть, хто у них політичний і воєнний супергерой. Тож відповідно всю кампанію буде змарновано.

Модифікацію «Конгресу-2022» почали дуже обережно. 22 квітня міністр оборони США Ллойд Остін запросив представників держав-союзників зустрітися в Німеччині, щоб обговорити можливості допомоги Україні. Зустріч відбулася 26 квітня на американській авіабазі «Рамштайн» у Німеччині. Після її закінчення Остін заявив, що НАТО та союзники намагатимуться допомогти Україні якомога швидше. 9 травня президент США Джо Байден підписав закон про лендліз для України. 18 травня в Києві офіційно розпочало роботу американське посольство, тобто США де-факто відновили дипломатичні відносини з Україною. 29–30 червня в Мадриді відбувся саміт НАТО, на якому росію визначили як «найбільш значущу і пряму загрозу безпеці Альянсу». Це означає, що США повертаються до «Доктрини Кеннана» 1946 року. Її сенс в тому, що з москвою неможливо домовлятися, оскільки виконання обіцяного вона вважає проявом слабкості. Москва не вірить в існування правди і поважає лише грубу силу...

Тобто все повернулось, як мовлять , на круги своя – до «старих добрих часів». Як казав Збіґнєв Бжезінський, новий світовий порядок будуватиметься проти росії, на її руїнах і її коштом… Отакі справи, як видається, якщо слідувати за логікою подій. Проте українці, не втаємничені в залаштункові домовленості «сильних світу цього», все ще дивуються, чому попри всі «рамштайни» й «лендлізи» в них і досі немає достатньої кількості зброї. Білий дім пояснює, що для швидкого постачання є непереборні перешкоди. По-перше, транспортування зброї триває морським шляхом, тож нова сучасна техніка дійде до фронту не раніше серпня. По-друге, для освоєння складного важкого озброєння українцям потрібно два-три місяці. По-третє, деякої зброї в самих наших західних партнерів малувато, тому її ще треба виготовити.

Ці й інші пояснення доволі слабенькі, адже гаубиці та «Хімарси» в достатній кількості можна доставити літаками за кілька днів. Адже, повторимо вкотре, річ насправді в іншому – передчасна перемога України буде катастрофічною для кампанії «Конгрес-2022», інакше на час виборів про неї почнуть забувати. Пік воєнної слави має припасти саме на 8 листопада 2022 року.

Словом, «зміїв у краватках», які розігрують сценарій великої війни в Україні, по-справжньому не цікавить ні перемога нашої держави, ні поразка росії. Їхній інтерес – лише досягнення мети їхньої стратегічної комунікаційної кампанії: здобуття більшості на виборах у Конгрес 8 листопада. За будь-яку ціну. Тому можна прогнозувати, що український бліцкриг почнеться у вересні, а в жовтні Київ здобуде яскраві перемоги, що дасть змогу завершити війну на користь нашої держави і які Білий дім представить як заслугу Демократичної партії США на чолі з супергероєм Байденом – сучасним Цезарем, Наполеоном й Олександром Македонським в одній особі...