У цьому виданні мова йде про Слов’янськ Краматорського району Донецької області, що став першим містом в Україні, яке 12 квітня 2014-го захопили російські диверсійні групи і звідки полум’я збройного конфлікту незабаром поширилося на інші міста Донеччини й Луганщини. Місто звільнили менш ніж за три місяці – в ніч на 5 липня того ж року, і власне той період із його життя – під окупацією – став для активістів правозахисної коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», які взялися за підготовку цього твору, темою для глибокого дослідження і ґрунтовного аналізу.
Презентації книжки «Місто, з якого почалася війна» вже відбулися в кількох містах України. В Івано-Франківську його організувала відома громадська організація «Молода просвіта Прикарпаття», яка стало єдиною структурою Західної України, залученою до цього проєкту. Спікерами зустрічі були Наталія Каплун – представниця благодійного фонду «Восток СОС», Надія Нестеренко – ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» та Євгенія Бардяк – керівниця «Молодої просвіти…». Усі три спікерки водночас є авторами окремих розділів презентованої книжки.
«Місто…» відкривають скупі офіційні повідомлення, що відтворюють увесь процес неспроможності й небажання міської влади, силових та правоохоронних органів протистояти захопленню Слов’янська, яке сталося за сприяння озброєним зайдам з боку проросійської частини населення, а також його повільного й невблаганного занурення в «русскій мір», терор та насилля.
Та й чи могло бути інакше, якщо за результатами виборів 2010 року з 60 загальних мандатів більшість у Слов’янській міській раді отримали депутати провладної Партії регіонів – 46 місць, ще шість вибороли представники Компартії…
Книжку структуровано за розділами, й один із них стосується інформаційної війни та підкреслює важливість і ефективність засобів масової інформації у сфері пропаганди щодо формування потрібної точки зору та емоцій, у нагнітанні страху та невизначеності.
Загалом у творі використано близько 80-ти задокументованих свідчень потерпілих та свідків порушень прав людини у Слов’янську, які формують правдиве уявлення про те, яке «визволення» несуть загарбники для захопленої території України і що могло би бути за значно ширших масштабів окупації.
Книжка охоплює всі аспекти життя містян під окупацією, коли так зване «народне ополчення» на чолі з громадянином Російської Федерації Ігорем Гіркіним контролювало місто. Це, по суті, було життя під обстрілами – між вогневими точками снайперів та блокпостами, під дулами танків та самохідних артилерійських установок. І в підсумку за період бойових дій у Слов’янську, за офіційними даними, загинуло 124 цивільні особи, за неофіційними – до 500, близько восьми десятків було поранено, із них 19 стали інвалідами.
У свідченнях очевидців бачимо щоденні будні жителів міста: тих, кому певною мірою пощастило перебути ті часи без фізичних принижень, і тих, хто став об’єктом для переслідування на релігійному ґрунті чи потерпів від примусових робіт і торгівлі людьми, а то й перебував у ув’язненні й зазнав катувань. Саме на їхніх очах помирали люди, які не витримували тортур…
Більшість респондентів зізналася, що після звільнення мають проблеми зі здоров’ям. Їх турбують старі травми, отримані в місцях несвободи, а через нерегулярне харчування, постійний стрес і тривале перебування в холодному вогкому підвалі в колишніх бранців розвинулися хвороби різних органів.
Розділ книжки під назвою «Не зрадити клятві Гіппократа. Надання медичної допомоги в окупованому Слов’янську» підготувала наша землячка Євгенія Бардяк. Вона розповіла, що побувала в місті двічі, спілкувалась як із офіційними представниками медичної сфери, так і безпосередньо з лікарями й медичним персоналом міських лікарень, які виконували свій професійний обов’язок за екстремальних обставин. Бо якщо перші дні окупації на роботу медичних закладів не вплинули, то з кожним наступним днем ситуація ставала напруженішою: до лікарень почали надходити потерпілі з пораненнями вогнепальними й від обстрілів. Руйнувань зазнавали і самі медичні будівлі, бракувало медикаментів, води, пального, почалися перебої з електропостачанням, хірургам часто доводилося оперувати під обстрілами, а то й під дулами автоматів бойовиків, наражаючи на ризик власні життя.
На зустрічі поділилася своїми враженнями з тих часів і жителька Слов’янська Любов Вагуріна – одна із засновниць Всеукраїнського громадського об’єднання «Українці Донбасу і Криму», яка вже сім років живе в Івано-Франківську. Вона проживала тоді в центрі міста на Театральній площі, тож із вікна свого помешкання могла бачити багато чого. Зокрема розповіла і про проведення 11 травня так званого референдуму за визнання республіки ДНР, коли тих необережних жителів, які того дня вийшли на вулиці міста, буквально під дулами автоматів гнали на виборчі дільниці.
Власне, презентована збірка «Місто, з якого почалася війна», – це вже друге, доповнене, видання проєкту, що побачило світ у рамках програми «Громадянська служба миру», яку фінансує федеральний уряд Німеччини, та розповсюджується безплатно.
