Микола Осадчук, винахідник з Городенки, готовий поступитися частиною авторської винагороди на користь того, хто допоможе освоїти виробництво винайденого ним приладу, який, у що він твердо вірить, здатний зупинити конвеєр людських смертей і нещасть від вибухів побутового газу та отруєнь чадним газом.

Вийшовши на пенсію, М. Осадчук захопився винахідництвом, зокрема замислився над тим, як можна запобігти численним нещастям, спричиненим вибухами газу в багатоповерхівках і сільських будинках й отруєнням чадним газом (за його підрахунками, зробленими на основі повідомлень у пресі, лише протягом січня–липня 2018 р. в Україні потерпіло понад 200 газокористувачів, з них понад 50 загинуло).

Спочатку він придумав автоматичний «відсікач-вікновідкривач» – прилад, який за сигналом вбудованого газоаналізатора у випадку витоку блакитного палива здатний самостійно перекрити кран подачі газу в приміщення і прочинити кватирку, аби газ почав вивітрюватися. Згодом Микола Іванович удосконалив його конструкцію, доповнивши його «сигналізатором-спалахоприладом», здатним, окрім пасивного провітрювання приміщення, ліквідовувати загазованість з допомогою безпечних спалахів, по суті, мініатюрних вибухів.

У червні 2017 року М. Осадчук зареєстрував придуманий ним «Вибухоприлад, рятуючий від вибухів паливного газу та отруєння ним, 2» у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі й отримав на нього патент, виданий департаментом інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Самотужки, за кошти із пенсії, яка є єдиним джерелом його доходів, Микола Іванович у власному гаражі навіть виготовив приблизну демонстраційну модель приладу.

Того ж року, вже наприкінці грудня, М. Осадчук звернувся на урядову «гарячу лінію». Однак його прохання посприяти у виготовленні в заводських умовах експериментального взірця приладу, який, як стверджує винахідник, стовідсотково гарантувати відвернення вибухів побутового газу, секретаріат Кабінету Міністрів «розписав» Міненергетики та Мінекономрозвитку. З відповідей, які Микола Іванович отримав від чиновників з цих міністерств, а також з Держпраці України, він зміг почерпнути лише одну підказку – пораду від міністра економічного розвитку і торгівлі М. Тетерука звернутися до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи України (ДІФКУ), до компетенції якої віднесено зокрема організацію конкурсного відбору інноваційних проектів для їх фінансової підтримки, сприяння в освоєнні нових видів продукції та ін.

Втім, процедура доступу до конкурсних відборів проектів, які проводить ДІФКУ, занадто складна для винахідника-пенсіонера з провінційної Городенки. До того ж у листах до редакції «Галичини» Микола Осадчук продовжує наполягати на тому, що, на його думку, підприємства Прикарпаття, зокрема Івано-Франківська, спроможні самостійно, без залучення ДІФКУ чи іншої структури, допрацювати конструкцію «Вибухоприладу, рятуючого від вибухів паливного газу та отруєння ним, 2», виготовити його дослідно-експериментальні взірці та впровадити у серійне виробництво.

«Прилад, якщо б його виготовити якісно, є потенційно експортним – вибухи газу трапляються навіть у США і в країнах Євросоюзу. Отож, окрім економічної вигоди, Івано-Франківськ ще здобув би й славу рятівника від газових трагедій», – написав в останньому зверненні до нашого часопису М. Осадчук. А ще попросив редакцію нагадати нашим краянам, що вже в березні цього року від вибухів газу загинули люди в Калуші та троє івано-франківських дітей потрапили до лікарні внаслідок отруєння чадним газом. Цих нещасть не було б, якби в помешканнях було встановлено прилад безпеки його конструкції, впевнений винахідник.

З огляду на те, що проблема захисту життя наших краян та їхнього майна від нещасть, пов’язаних з вибухами газу й отруєнням чадним газом, справді є вкрай гострою, редакція «Галичини» намагається підтримати М. Осадчука. На сторінках обласного часопису ми вже не раз розповідали про городенківського винахідника і винайдений ним прилад. Зокрема у кореспонденціях «Аби не гинули люди від газу» («Галичина» за 2 серпня 2014 р.), «Захист життя з гарантією. Винахідник із Городенки шукає можливість впровадити у виробництво пристрій, здатний не допустити загибелі людей від газу» («Галичина» за 31 жовтня 2015 р.) та «…Аби газ не забирав життя» («Галичина» за 16 серпня 2018 р.). А недавно попросили керівників окремих промислових підприємств обласного центру розглянути можливість допомогти М. Осадчуку у впровадженні його приладу в серійне виробництво.

Голова правління ПрАТ «Промприлад» В’ячеслав Колісник у відповіді винахіднику і редакції описав, образно кажучи, дорожню карту для можливого освоєння промислового випуску приладу газової безпеки М. Осадчука. Зокрема підкреслив, що «Вибухоприлад, рятуючий від вибухів паливного газу та отруєння ним, 2» потребує фахового вивчення, а тому питання впровадження його у виробництво та виготовлення дослідного зразка може бути розглянуте, по-перше, після висновку газопостачальної організації щодо можливості застосування вказаного приладу в системі газопостачання та річної потреби в таких приладах, а по-друге, після аналізу конкурентоспроможності цього приладу, адже сьогодні вже є низка газосигналізаторів електронного типу вітчизняного виробництва, які зарекомендували себе в безпечній експлуатації.

Підсумовуючи, В. Колісник зазначає, що у разі позитивного висновку газопостачальної організації необхідно буде ще вирішити питання фінансування розробки конструкторської документації, в тому числі технічних умов; виготовлення дослідного зразка та проведення експлуатаційних випробувань; сертифікації та виготовлення необхідного оснащення.

Отримавши відповідь від голови правління ПрАТ «Промприлад» В’ячеслава Колісника, Микола Осадчук у листі до редакції повідомив, що він готовий поступитися 10 відсотками належної йому винагороди за патент та за ліцензію на виготовлення винайденого ним приладу тому, хто зуміє зацікавити керівника якогось з підприємств взятися за його освоєння. І готовий підтвердити це нотаріально посвідченою гарантією. Єдина умова, яку ставить винахідник – аби Івано-Франківщина, а не якась інша область чи країна, отримала економічну вигоду і лаври виробника рятівного приладу. (Річ у тім, що, згідно із законодавством України, «впроваджувати свої запатентовані винаходи і корисні моделі можуть лише власники патентів, а інші особи – тільки за їх дозволом»).

М. Осадчук додав також: ще 31 жовтня 2015 р. керівники Городенківської газової служби, висловлюючи зацікавлення у першій розробці винахідника – автоматичному «відсікачі-вікновідкривачі», повідомляли В. Колісника про те, що лишень у Городенківському районі газифіковано 17 596 будинків і 552 організації, тож питання безпеки людей є вкрай актуальним.

У листі до редакції М. Осадчук зазначив, що, на його переконання, ПрАТ «Промприлад» могло би взятися за виготовлення приладу за підтримки спонсорів, зокрема народних депутатів України Олександра Шевченка та Юрія Дерев’янка. «Змилосердьтеся, прилад потрібен, щоб не гинули люди у власному житлі від газових вибухів і отруєнь», – насамкінець апелює до всіх небайдужих читачів обласної газети винахідник із Городенки.

Від редакції.

Ми також одержали відповідь на своє звернення з департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури облдержадміністрації. «Питання щодо серійного випуску пристрою потребує додаткового опрацювання низки складових виробничого процесу, в тому числі детального опису винаходу, проведення науково-технічної експертизи, обговорення джерел фінансування, вивчення попиту на внутрішньому ринку та іншої інформації, – йдеться в ній. – Зважаючи на викладене, з метою можливого врегулювання питання щодо виготовлення пристрою, який здатний запобігти вибухам газу, та проведення необхідних експертиз рекомендуємо звернутись до фахівців Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу для надання обґрунтованої інформації з вказаних питань».

Відверто кажучи, такий текст за підписом директора названого департаменту Жанни Табанець нас неабияк здивував. Адже, нагадаємо, ще 20 травня 2016 року на засіданні постійної комісії обласної ради з питань розвитку промисловості, будівництва архітектури, дорожнього та житлово-комунального господарства розглядали звернення-прохання Миколи Осадчука про сприяння у виготовленні пристрою, здатного запобігати вибухам газу, оберігати споживачів блакитного палива від нещасних випадків.

Тоді ж заступник директора департаменту промисловості та інфраструктури–начальник управління паливно-енергетичного комплексу, ефективного використання енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів ОДА Володимир Кишенюк заявив, що в його департаменті вже сформовано робочу групу зі спеціалістів профільних галузей, яка вивчить це питання, зокрема побуває у винахідника вдома…

У підсумку депутатська комісія так і вирішила: робоча група сформулює свої висновки щодо того, чи вартий прилад уваги фахівців, і доповість про це на наступному засіданні. А загалом депутати висловили винахідникові свою підтримку, погодилися допомогти йому знайти інвестора для виготовлення пристрою. Проте на тому все й завершилося. Робоча група так і не дослідила питання…

Та все ж за рекомендацією ОДА М. Осадчук ще восени 2016 року звертався до ІФНТУНГ з пропозицією провести наукового-технічну експертизу його приладу, але звідти йому відповіли, що університет не має права таке робити. І ось тепер у чиновницькій відписці на звернення «Галичини» М. Осадчуку знову пропонують іти по колу. А бідний винахідник натомість бомбардує нашу газету листами, в яких звинувачує журналістів та редактора в тому, що вони не дають його винаходові путівки в життя.

Отака неприваблива картина вимальовується на сьогодні навколо М. Осадчука та його винаходу. Але невже на Прикарпатті немає серйозних і відповідальних людей, котрим у рамках своїх посадових повноважень належить розібратися в ситуації й поставити врешті крапку на цій історії. Бо інакше неминуче постає питання руба.

Якщо винахід М. Осадчука справді спроможний захистити людей від загибелі, то чому його й досі на запустили в серійне виробництво!? Це ж стільки життів людських зберегли би!

Та якщо розробка не годиться для того, то потрібно кваліфіковано довести авторові необґрунтованість його волань і претензій. Щоби чоловік і сам заспокоївся, й інших ні в чому не звинувачував.