Так вважає голова офісу "ООН-Жінки" в Україні (Організація Об'єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок) Еріка Квапілова, аналізуючи увесь історичний досвід жінки як берегині і захисниці. Жінок треба частіше залучати до політичних і миротворчих процесів, адже у них є більше шансів, аніж у чоловіків, досягати результатів у перемовинах, особливо в конфліктних ситуаціях. "Жінки – ключ до миру. Вони мають бути почуті та побачені!", - резюмує Квапілова.

25 жовтня світ відзначав Міжнародний день боротьби жінок за мир. Він, як завжди проходив у рамках боротьби за роззброєння. Свято започаткувала Міжнародна демократична федерація жінок в 1980 р., яка свого часу була створена на Всесвітньому зібранні жінок у Парижі наприкінці 1945-го. Тоді в ньому взяли участь 112 організацій із 97 країн світу. Завдання свята - не лише захист матерями, жінками і сестрами синів, чоловіків та братів від кровопролитних воєн. Переживши минулі і нинішні війни, більшість жінок більше не хочуть втрачати своїх близьких по вині влади і почали настійливо боротися з будь-якими конфліктними ситуаціями, що можуть призвести до загибелі людей. Все активніше беруть участь у суспільно-політичному житті своїх країн, у мітингах та акціях протесту.

Досі, тобто упродовж всієї історії людства, жінки були виключені із суспільно-політичного життя, із миротворчих процесів, хоча де-юре мали іноді надзвичайний вплив на хід історичних подій. Лише у XIX столітті починає розгортатися рух жінок за свої права, за мир та справедливість (розпочався у США), і вони активно та поступово, не зважаючи на труднощі і великий спротив представників сильної статі, беруть у руки віжки впливу у всіх сферах життя своїх держав. А 20 років тому було зроблено надважливий крок на шляху до їх повноцінної участі і в миротворчих процесах, коли 31 жовтня 2000-го Рада Безпеки ООН підписала Резолюцію 1325 "Жінки, мир, безпека". Її ключовим закликом стало обов’язкове, постійне та цілеспрямоване включення представниць слабкої статі до всіх аспектів мирних процесів.

З моменту прийняття Резолюції значно збільшилась кількість жінок та жіночих груп у перемовинах, котрі виконують роль офіційних посередників чи підписантів. Також почастішало вживання гендерно-чутливої мови в мирних угодах. Проте прогрес відбувається надто повільно.

Як свідчить статистика, присутність жінок за столом мирних перемовин підвищує їхню ефективність та посилює відповідальність за виконання угод. Участь жінок у перемовинах на 20% збільшує ймовірність укладення мирної угоди тривалістю щонайменше у 2 роки, та на 35% – такої, що триватиме понад 15 років.

Представниці жіночої статі все частіше беруть участь у мітингах та акціях протесту, характерною рисою яких є те, що вони зазвичай залишаються мирними (як-от недавній у Білорусі протест жінок у відповідь на свавілля з боку влади). Просуваючи соціальні зміни та сприяючи переходу до миру, жінки очолювали маргіналізовані групи також у Чилі, Лівані та Судані.

В Україні жінки нарівні з чоловіками брали активну участь в акціях протесту на Майдані. Нині вони продовжують робити свій внесок і у вирішення конфлікту на сході країни, беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, співпрацюючи з поліцією та військовими контингентами за кордоном.

В ЗСУ проходять службу понад 29 тисяч жінок-військових - це 14% від загальної кількості боєздатного військового персоналу, а близько 15 тисяч мають статус учасника бойових дій.

Представниці слабкої статі також розширюють права і можливості інших жінок, які стикаються із множинною дискримінацією через конфлікт на Сході. Результатом такої роботи став план дій щодо реалізації Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб.

Розширення можливостей жінок у постраждалих від конфлікту громадах призводить до швидшого економічного відновлення та зменшення рівня бідності. Бо зазвичай вони першими реагують на проблеми в громадах, а також більш націлені на відновлення миру після фізичних, соціальних, економічних та психологічних збитків, спричинених конфліктом, та відбудову громад.

Мирні перемовини за повноцінної участі жінок, як свідчать факти, є успішнішими, проте рідко коли вони представлені в миротворчих процесах: за останні тридцять років лише 6% медіаторів, 6% підписантів і 13% учасників перемовин були жінками.

І сьогодні, попри вагомий внесок та інколи ключову роль у миротворчих процесах, жінки все ще недостатньо представлені в політиці і перемовинах, а подекуди взагалі залишаються осторонь. Участі жінок у них суттєво бракує. Наприклад, лише дві жінки входять до складу української делегації в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Важливою є не лише повноцінна участь, а й лідерство жінок у миротворчих процесах.

За 30 років їх представництво в українському парламенті зросло до 21%. Але цього недостатньо: жінки очолюють 3 із 23 парламентських комітетів; така ж кількість жінок працює в Кабінеті Міністрів, що становить 17% його складу, і лише одна жінка очолює державну обласну адміністрацію, котрих в Україні 24.

Гендерні квоти могли б змінити ситуацію на краще, про що свідчить досвід країн, які постраждали від конфліктів. Бо результатом цілеспрямованого включення жінок у мирні перемовини стає тривалий сталий мир.

Досвід та експертиза жінок роблять мирні процеси більш легітимними і можуть допомогти запобігти подальшому погіршенню ситуації в державі, зберегти мир, змінити динаміку обговорень, розширити тематичний спектр питань, навіть усунути самі першопричини конфліктів.

28 жовтня цього року український уряд затвердив другий Національний план дій з виконання цієї резолюції на 2020-2025 роки. План має допомогти забезпечити рівну та повноцінну участь жінок у запобіганні та подоланні конфліктів, встановленні миру, протидії гендерно-обумовленому насильству, а також у подоланні бідності та відновленні повноцінного правового суспільства.

"ООН-Жінки" підтримала цю ініціативу запуском кампанії "Жінки – ключ до миру". Її мета – підвищити рівень обізнаності про роль жінок у миротворчих процесах, показавши реальні історії тих із них, хто опинились в епіцентрі конфліктних ситуацій – військових ветеранок, лікарок, викладачок, підприємниць, громадських активісток, лідерок груп самодопомоги та центрів соціальної реабілітації. Ці жінки успішно подолали труднощі, спричинені конфліктами, допомагають у цьому іншим, надихаючи до дій.

Тож завтра, 25 листопада, коли розпочнуться 16 днів активізму проти насильства щодо жінок, тисячі людей вдягнуть помаранчеве, щоб підтримати акцію. А на телеекранах відбудеться прем'єра документального проекту "Жінки – ключ до миру".