Вартість бензину й дизельного пального невпинно зростає другий місяць поспіль. Чи є об’єктивні причини для цього? Чому державне регулювання не стримує зростання цін на них? І найголовніше – що буде далі? Відповіді на ці питання ми шукали у провідних експертів та операторів мереж. На жаль, їхні роз’яснення і прогнози не вселяють оптимізму…

Востаннє незначне зниження цін на А-95 та дизельне пальне (ДП) фіксували 29 грудня 2021 року. Опісля ж їхня вартість лише зростала або ж не змінювалась. А загалом з кінця грудня 2021-го бензин марки А-95 подорожчав на 3,76 грн/л (11,56%), дизпальне – на 3,6 грн/л (12,25%).

У перші ж два тижні лютого вартість пального на українських АЗС сягнула рекордних показників. За даними консалтингової групи «А-95», ціна бензину А-95 8 лютого становила 33,69 грн/л, а ДП – 32,99. До історично високих рівнів зросли ціни і на менш популярні види пального: марки А-92 та А-95+ коштували відповідно 32,79 та 35,94 грн за літр. До речі, схожою була вартість пального на АЗС ще у жовтні 2018-го. Тоді через різке знецінення гривні – від 26,2 грн за дол. до 28,36 – ціни на бензин та «дизель» за два місяці в середньому зросли було на 5 гривень.

На вартість пального зазвичай впливають три головні чинники: ціна на нафту на світовому ринку, курс національної валюти та ставки оподаткування. І якщо останній чинник залишався, на жаль, незмінним, то два інші вдарили по кишенях українців.

Об’єктивно: з 20 грудня у світі котирування нафти еталонної марки Brent рухалися вгору, сягнувши семирічного максимуму (ще з вересня 2014 року!) $95 за барель 4 лютого. На той момент зростання перевищувало 35%! Як пише Reuters, це було пов’язано насамперед із можливим вторгненням РФ в Україну та з посиленням побоювань щодо дефіциту світових запасів нафти. «Ціни на нафту залишаться надзвичайно чутливими до новин щодо ситуації в Україні», – зазначив зокрема аналітик OANDA Едвард Мойя. – В разі вторгнення Росії нафта марки Brent без проблем підніметься вище рівня $100/бар.».

Напруженість виникає через те, що Організація країн–експортерів нафти (ОПЕК) та її союзники не в змозі наростити нафтовидобуток, попри щомісячні обіцянки збільшити його на 400 тис. бар./добу (б/д). Міжнародне енергетичне агентство заявило, що у січні розрив між добуванням ОПЕК+ та його цільовим показником збільшився до 900 тис. б/д. Експерти ж JP Morgan заявили, що розрив лише для ОПЕК становить 1,2 млн б/д.

У 2020 році світ забув, що таке дорога нафта, адже через обмежене пересування під час карантину попит на неї значно впав. Це змусило нафтові компанії законсервувати деякі родовища. І хоча невдовзі попит відновився, повернути видобуток на докризовий рівень не вдалося.

Нафтові компанії недоотримали фінансування і тепер не можуть швидко наростити видобуток. За прогнозами дослідницької компанії Rystad Energy, 10-15% законсервованих родовищ у Канаді та США можуть закритися назавжди. Інвестиції в розробку норвезьких родовищ у Північному морі 2020-го впали до мінімуму за 50 років! Фінансові труднощі спіткали Анголу та Нігерію – найбільших африканських виробників сирої нафти.

У Лівії добуванню загрожує військовий конфлікт усередині країни. У Казахстані через бої на вулицях тимчасово припинявся видобуток на одному з найбільших родовищ. Іран через провальні переговори щодо ядерної зброї перебуває під санкціями і Захід не може купувати його нафту. ОАЕ та Саудівська Аравія потерпають від нападів єменських повстанців. Підігріває ціни й відновлення виробництва в Китаї, який є найбільшим імпортером нафти у світі. Навіть США прогнозують, що їхній щоденний видобуток нафти у 2022 році буде на 500 тис. барель меншим, ніж у 2019-му. З проблемами зіткнулася й Росія…

Два роки знадобилося, щоби ціна на чорне золото зросла до семирічного максимуму: на початку лютого за бочку нафти марки Brent давали $95 – майже вп’ятеро більше, ніж на початку пандемії коронавірусу. І це ще не кінець. У Goldman Sachs вважають, що наприкінці 2022-го ціна на сиру нафту перевищуватиме $100 за барель. У JPMorgan прогнози ще песимістичніші – $125.

Проте найбільше ринок хвилює загроза російського вторгнення в Україну. Бо у разі ескалації постачання нафти на європейський ринок з РФ може припинитися: агресор ризикує опинитися під жорсткими санкціями, які не дозволять йому торгувати енергоресурсами.

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, світовий попит на нафту нинішнього року має зрости на 3,3 млн бар. на добу і на 200 тис. бар. перевищити докризовий показник. Власне, різниця між попитом та пропозицією й виснажує світові резерви і сприяє зростанню цін.

Опріч цього, тотальна залежність українського ринку нафтопродуктів від імпорту робить його вразливим не лише перед світовими цінами, а й перед курсовими коливаннями. Чим дешевша гривня, тим дорожчим буде пальне. А у січні на валютному ринку відбувалися потрясіння, яких не було з березня 2020 року. На тлі новин про можливу агресію Росії із 5 по 30 січня гривня втратила понад шість відсотків вартості: на кінець місяця за долар просили 29 гривень.

«Ціни підстрибнули тому, що здорожчав долар – це основна причина. Адже пальне ми фактично все імпортуємо. І його ціна чітко прямує за курсом», – коментує ситуацію голова Бюро комплексного аналізу і прогнозів Сергій Дяченко. Чому ж тоді пальне не здешевшало після зміцнення гривні?

І тут у гру вступив сателіт Путіна Лукашенко, погрожуючи зупинити постачання нафтопродуктів: «Якщо ви (Україна. – Ред.) зіткнетеся з Росією, ми… відріжемо всякі поставки не тільки пального, а й електрики». До речі, Росія та Білорусь і досі постачають в Україну дві третини з усього обсягу дизельного пального, що надходить до неї, й половину бензину, а після блокування транзиту з Литви (це 9,5% бензину та ДП, а також близько 15% авіагасу) їхня ринкова частка зросте ще більше. «Торік із цих напрямів забезпечили 72% імпорту дизельного пального, а з урахуванням останніх тенденцій і «литовського» чинника ця частка збільшиться до 85%. Частка Білорусі в імпорті бензину сягне 100%», – прогнозують експерти «А-95».

За прогнозом директора «А-95» Сергія Куюна, зупинка може початися ще до ескалації. «Від двох великих трейдерів чув, що в березні може статися «плановий форсмажор», коли Білорусь буде змушена знизити постачання в Україну під приводом браку нафти, аварії на нафтопроводі, технологічних збоїв», – попереджає експерт.

Між іншим, за оцінкою агентства Bloomberg, якщо ціна на чорне золото застигне на рівні $90 за барель, річні доходи Росії зростуть на $65 млрд.

С. Куюн прогнозує, що «це не останнє подорожчання». Він вважає, що ціна пального зросте ще щонайменше на дві гривні. І пояснює: «Все залежатиме від рівня напруги з РФ. Вона не тільки на нас впливає, тягнучи падіння курсу гривні, а й тримає в напрузі весь світ, компанії, світових споживачів. Ті побоюються, що якщо в нас буде гаряча фаза, це викличе дефіцит на глобальному ринку. Якщо ж ситуація завершиться добре, то я впевнений, що і курс долара, і ціни на нафту впадуть. Тоді і паливний ринок розвернеться».

А керівник асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук вважає, що наразі Україна може лише констатувати та реагувати на неприємності. «Як і раніше, ціноутворення на українському ринку залежатиме від цін зовнішнього ринку, бо це об’єктивні речі. Також впливатиме курс національної валюти. Тому що купуємо ми за валюту, розмитнюємо за валюту і акциз платимо у валюті. Отже, виходить ціна, не зовсім приємна не тільки для споживачів, а й імпортерів».

За його словами, колапс на ринку буде, якщо все ж «дотиснуть ідею заборонити надходження в Україну нафтопродуктів виробництва Білорусі».

Голова Бюро комплексного аналізу і прогнозів Сергій Дяченко вважає, що не варто розраховувати на послаблення тиску агресора, тож українські ринки буде лихоманити ще довго. «Я думаю, що на докризовий рівень ціни вже не повернуться. Трейдери дуже швидко звикають до прибутків, мовляв, якщо люди платять, то навіщо опускати ціни? Якби в України були достатні ринкові резерви, як, приміром, в США, то можна би було втрутитися в ринок і підтримати його. Але ми таких запасів пального не маємо», – каже він.

Прикметно, що Л. Косянчук серед інших причин глобального подорожчання пального називає також… державне регулювання цін на пальне. Мовляв, чим більше стискують пружину, тим більше вона намагається вистрілити. «Тепер Мінекономіки встановлює граничні ціни «преміальним» мережам. А від «преміальних» мереж вже відштовхується і решта. Що разом і створює ефект тотального подорожчання», – стверджує він.

Що ж до незначного здешевлення вартості скрапленого газу останнім часом, то це, як кажуть фінансисти, лише «відскок» від тієї межі, якої автогаз необґрунтовано досяг та за якою втрачається його привабливість для споживача. Водночас голова об’єднання операторів ринку переконаний, що «реального падіння цін не буде за жодних обставин».

Нагадаю, що 11 травня 2021-го уряд відніс дизельне пальне й бензини А-92 та А-95 до переліку товарів, що мають істотну соціальну значущість. Кабмін зобов’язав мережі АЗС за 20 днів попереджати про збільшення вартості нафтопродуктів на відсоток і більше, а 14 травня запровадив державне регулювання цін на ринку пального. Відтак на період карантину, який діє з березня 2020 р., мережі АЗС можуть встановлювати обмежену націнку на свої основні товари: не більше 7 гривень на дизпаливо і 5 грн – на бензин. Середню ж вартість нафтопродуктів розраховує «Нафтогаз»…

Як це спрацювало на практиці? Востаннє граничні ціни знижували у листопаді. Після того Мінекономіки двічі підвищувало планку: у січні та на початку лютого ц. р. Останні граничні ціни – 28,3 грн ДП та 30,84 грн бензин. Отже, з урахуванням максимальної націнки гранична вартість бензину марок А-92 та А-95 не має перевищувати 35,84 грн/л, а дизпального – 35,3 грн. Отож «потенціал» для зростання середніх цін у мережах становить 2,15 грн для бензину і 2,31 грн для ДП!

Що ж робити в разі втрати 70% ринку нафтопродуктів? Те, що слід було зробити давно, – диверсифікувати поставки, поступово зменшуючи залежність од агресора та його сателітів. Так, це непростий і тривалий процес, але ж і часу минуло немало – адже розв’язана Росією війна в Україні триває восьмий рік!

Натомість лише 14 лютого за результатами засідання РНБО її секретар Олексій Данилов запевнив: Україна має розуміння, де брати паливні ресурси в разі виникнення ситуації щодо зупинки поставок пального з Білорусі. «Ми маємо план на будь-яку ситуацію… На сьогодні Білорусь постачає пальне на територію нашої країни. Якщо вона не буде цього робити, ми розуміємо, де маємо брати це пальне», – наголосив він. Зокрема мова йде про країни Балтії, Польщу, а також «багато інших країн, які надають нам допомогу».

Проте самого розуміння мало – за будь-яких ситуацій виграють ті, хто діє на випередження. Наприклад, як це роблять наші сусіди. «Тут дуже цікавий досвід Польщі, – розповів С. Куюн. – Тамтешній уряд знизив акциз, прибрав податок з роздрібного продажу, а головне – зменшив ПДВ на пальне з 23% до восьми на пів року. Відтак протягом дня (!) ціни впали на 12%. Це прецедент: для зниження цінового тиску на споживачів уряди готові знижувати податки. Тому що в ціні бензину десь 40% – це податки. І тут держава має знайти якийсь баланс між інтересами своїми і споживачів. Такий варіант можна спробувати і в Україні. Це найбільш криміналізований податок, який держава все одно погано збирає через купу схем з готівкою на АЗС та інші порушення. В результаті держава зможе зібрати стільки ж, а грунт для процвітання криміналу й корупції щезне».

Також «А-95» передбачає, що задля компенсації обсягів авіапального знадобиться імпорт морським шляхом. Водночас збільшення внутрішнього виробництва нафтопродуктів вдвоє, а перевалки пального в портах – утроє дасть можливість збалансувати джерела постачання пального. Також варто акцентувати на створенні комерційних і державних запасів нафтопродуктів, особливо для потреб залізниці й армії.

Утім, як українці могли не раз переконатися, ціни на пальне завжди легко підстрибують, проте відтак неохоче відкочуються.