Ми вже звикли жити майже в тепличних умовах. Особливо жителі міст у квартирах зі всіма зручностями. Та якщо фронт наблизиться до місця нашого проживання, або й знагла ввірветься в наше життя, ми можемо опинитися немов серед води, а точніше, наче на безлюдному острові – без електрики, газу, водопостачання, опалення, їжі, води. Як виживати тоді? І чи не варто підготуватися заздалегідь до ймовірного «часу Х»? Пропонуємо про всяк випадок ознайомитися з низкою рекомендацій, скомпонованих із різних інструкцій з виживання у критичних умовах.
1. Потрібно заздалегідь обговорити в родині план дій у разі небезпеки. Скажімо, вирішити, де зустрічаєтеся, якщо зникає стільниковий зв’язок. Або ж, приміром, потрібно спільно з’ясувати, що робитимете, якщо фронт підкотиться до вашого міста: залишатиметеся в квартирі чи шукатимете змогу вибратися за його межі?
2. Якщо вирішили виїжджати на дачу чи до родичів/друзів у село, робити це слід щойно почули перші постріли. Тобто все має бути напоготові й складено план з огляду на те, що всі траси може бути вже заблоковано. А на них діятимуть мародери.
3. Та все ж у місті вижити легше, ніж у селі. Небезпек більше, але й значно більше можливостей. Адже зазвичай запеклі бої найчастіше точаться в передмістях. І селяни не пускатимуть до себе біженців. Утім, у селі простіший доступ до води.
4. Бомбосховища не матимуть для нас особливого сенсу з кількох причин: перша – натовп і тиснява небезпечні, вони можуть просто затоптати; друга – якщо лунає сирена, це означає, що ми маємо лише 20 секунд, щоб сховатися. Ніхто не встигне добігти до бомбосховища. Тож ліпше зоставатись у власній оселі, лишень варто перейти в коридор, ванну чи приміщення, де міцні стіни й немає вікон. І перекрити газ завчасно. Також треба заздалегідь позаклеювати вікна хрест-навхрест скотчем, позакривати ковдрами чи іншими матеріалами (вибиті шибки спричиняють страшні поранення). Якщо встигаєте – вийти на сходовий майданчик. Коли живете у хмарочосі – краще добігти сходами якомога нижче (до середини поверхів).
5. Бомбові удари малоймовірні, як і обстріли житлових кварталів (правда, недавні бомбардування Маріуполя, коли 1000-кілограмовий фугас скинули на спальний мікрорайон, засвідчують, що московити здатні на все. – Ред.). Велика ймовірність ракетних ударів по аеропортах, військових частинах, складах боєприпасів та захоплення об’єктів інфраструктури. Тому слід триматися якнайдалі не тільки від летовищ і залізниці, а й від державних установ, шкіл та лікарень.
6. Загалом запорука виживання в місті – єднання мешканців будинків, вулиць і т. ін. Насамперед, звісно, – між сусідами. Слід передусім з’ясувати, хто, скажімо, зі співмешканців багатоповерхівки готовий до організаційної підтримки чи має корисний фах: приміром, є лікарем, сантехніком, електриком тощо, в кого є потрібні інструменти, будівельні матеріали… А неадекватних людей варто одразу виганяти зі «зграї», інакше вони гальмуватимуть діяльність і сіятимуть розбрат.
7. Якщо зникає водопостачання, це величезна халепа для багатоквартирних будинків. Тому слід знайти людину, котра в такому разі зможе спустити воду із системи опалення, інакше – потоп. Вбиральнею тоді користуватися заборонено! Інакше почнеться спалах дизентерії й інших страшних хвороб, пов’язаних з антисанітарією. Це страшно в умовах неможливості отримати вчасну медичну допомогу. Тому спільно з іншими мешканцями будинку потрібно обрати місця, трохи віддалені від будинку, для того, щоб: 1) викопати яму, куди всі мають виносити у відрах те, що зазвичай змивається в унітаз. Доведеться допомагати у цьому літнім людям з горішніх поверхів, які неспроможні спуститися сходами самі без ліфта. Відра неодмінно слід споліскувати і якось дезінфікувати. Тому спершу варто застеляти їх, як і відра зі сміттям, целофановими пакетами. Отже, варто мати їх запас; 2) не зашкодить і збудувати у дворі підручними засобами щось на кшталт сільської громадської вбиральні; 3) так само належить облаштувати яму, куди треба буде виносити сміття й там прикопувати. Сподіватися на комунальні служби марно; 4) може статися, що десь неподалік од місця проживання доведеться обрати й місце для тимчасових поховань; 5) їжу доцільно готувати колективно в казанах на багатьох людей – заради економії зусиль та ресурсів; 6) необхідно організувати цілодобові чергування: хто охороняє периметр дому й чинить опір мародерам, готує їжу, добуває воду, бавить і розважає дітей, прикопує сміття тощо; 7) будь-куди ходити варто лише групами по двоє-троє осіб. Як свідчать відповідні дослідження, коли ви удвох, імовірність, що хтось скоїть з вами щось лихе, знижується на 60 відсотків, а якщо втрьох – на 90%.
8. Варто мати запаси продовольства принаймні на три–сім днів. Води – з розрахунку 4 л на людину на добу. Зі страв найкраще запастися м’ясними консервами, сухофруктами, пакетиками супів та гарнірів швидкого приготування. Сіль та цукор згодяться не лише за їхнім прямим призначення, а й як консерванти на той випадок, коли не працюватимуть холодильники. Звісно, це стосується й ліків – тих, які приймаєте щодня, а ще слід мати все проти отруєнь та розладу шлунка, антибіотики широкого спектру дії, протибольові, жарознижувальні препарати, бинти, йод, хлоргексидин. Не знехтуйте й вазеліном – він рятує від наслідків обвітрювання губ, шкіри, лікує тріщини та зігріває кінцівки. А ще потрібні й фільтри для води, сухий спирт, ліхтарики з батарейками, свічки, що довго горять. Тримайте й по невеликому вогнегаснику в кожній кімнаті (у разі пожежі частина приміщення може бути заблокована). Копії ж документів зберігайте на трьох флешках (одну беріть із собою, другу залишайте вдома, третю віднесіть до родичів).
9. Що таке «тривожна валізка». В інтернеті можна надибати конкретні переліки того, що має бути в ній. І якщо готувати її за ними, то вийде дуже дорого (кілька тисяч доларів) і вельми важко (десятки кілограмів). Тож краще думати про напоясну сумку з частиною готівкових коштів (малими купюрами в кількох валютах), аптечкою, вологими серветками, основними документами, газовим балончиком, брелком індивідуальної сигналізації – він злякає зловмисника, ліхтариком, запальничкою, сірниками. Решта, що, на вашу думку, допоможе вам вижити поза домом три дні, має бути в наплічнику (не в сумці чи валізі, щоб руки були вільні), такому завважки, щоб можна було легко бігти з ним. У кожного члена родини, навіть у малих дітей, мають бути свої наплічники.
10. Якщо маєте автомобіль, то в ньому завжди має бути: лопата, сокира, ніж, пара теплого взуття, аптечка, вогнегасник, кілька пляшок води. Варто за можливості постійно підтримувати найвищий рівень пального в його баці.
Варто знати, які речі стають «валютою» у воєнний час: цигарки, алкоголь, наркотичні речовини, ліки, в тому числі для тварин (їх за відсутності людських теж застосовують), набої, батарейки, сірники, сіль, цукор, предмети жіночої та дитячої гігієни.
11. Коли закінчилася їжа, шукати її можна в супермаркетах, які, можливо, вже розграбовані, та на смітниках поряд із ними, збирати плоди, гриби тощо, намагатися вполювати чи спіймати тварину чи птаха, ловити рибу на найближчій водоймі. Але не вживати в їжу пацюків та голубів.
12. Слід вчитися стріляти та озброюватися. Купувати гладкодульні, помпові чи напівавтоматичні недорогі (щоб не шкода було втратити) мисливські рушниці, можна і вживані. Про дозвіл та інші умови (іспит, медогляд, страховку) знають у спеціалізованих крамницях.
13. Пройдіть курси першої допомоги, хоча б онлайн. Щоб у ситуації, коли «швидка» не приїде, врятувати тих, хто поряд, а може, й себе.
14. Головне для нас – це вижити. Тому маємо не боятися чинити опір. Дуже важливі тверезе мислення і швидке прийняття рішень. Поряд з нами не буде порадників і навіть гугла, щоб запитати. До ворога ми зобов’язані бути жорстокими та холоднокровними. За принципом «або ми, або він».
