Запашний цвіт Марка Черемшини

145 років тому прийшов на світ у гуцульському селі Кобаках Іван Семанюк – майбутній відомий український письменник і громадський діяч Марко Черемшина. З цієї нагоди вчені Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника запросили своїх колег з усієї країни на наукову конференцію «Творчість Марка Черемшини в літературно-культурному процесі України кінця XIX – початку XX століття».

Привітали учасників конференції її модератор завідувач кафедри української літератури ПНУ Степан Хороб, проректор з науково-педагогічної роботи Сергій Шарин, декан факультету філології університету Роман Голод, голова обласної організації НСПУ Світлана Бреславська. Про значення літературної спадщини М. Черемшини для наших сучасників мовили також уродженка с. Кобак член НСПУ, кандидат філологічних наук Іванна Олещук (Стеф’юк) із Чернівців, яка захистила кандидатську дисертацію якраз на тему творчості М. Черемшини, старший науковий співробітник Літературно-меморіального музею І. Франка в с. Криворівні Верховинського району Василь Зеленчук, декан філологічного факультету, професор кафедри фольклористики ім. академіка Філарета Колесси Львівського національного університету ім. І. Франка Святослав Пилипчук, докторант Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки (м. Луцьк) Тереза Левчук та інші. На пленарному, а потім секційних засіданнях конференції доповідачі аналізували різні аспекти (зокрема й фольклорно-міфологічні) художнього мислення М. Черемшини, неперебутній художній світ, поетику малої прози письменника, мовно-стилістичні засоби його творів.

Роман Голод свій коментар представникам ЗМІ з приводу наукового зібрання у ПНУ, приуроченого до ювілею одного із членів «Покутської трійці», почав жартом:

– Хоча весна вже перейшла у літо, «знову буйно квітне Черемшина». Уродженець села Кобак на Косівщині Іван Семанюк узяв собі такий гарний псевдонім, що відповідає гедонічному гуцульському духу, тій притаманній Гуцульщині вітаїстичності, про яку власне він писав як прозаїк. На конференцію приїхали вчені з усієї нашої держави, аби помилуватися цим цвітом слова Марка Черемшини, яке об’єднує всіх нас, вдихнути п’янкий запах його прози. Письменникові довелося пережити реалії Першої світової війни, часи збідніння гуцульських і покутських сіл, масової трудової еміграції їхніх жителів (у чомусь це подібне до нинішньої ситуації в уже незалежній Україні), але навіть в тих умовах він знаходив щось позитивне, що надихало його, давало відчуття єдності з рідним краєм. Учасники конференції й зібралися в нашому університеті для того, аби цим багатством поділитися з усією Україною. У творчості Черемшини поєдналися модерністські новації в тогочасному літературному процесі зі збереженням Франкової традиції. Вважаю це надзвичайно важливим – письменник не копіював сліпо західноєвропейські зразки, а вибудовував, сказати б, свою інакшість літературних канонів і свою значущість в українському красному письменстві. Не мають рації ті, хто закидав Маркові Черемшині якусь, на їхню думку, загумінковість, надмірне використання діалектизмів у мові персонажів його творів. Цей письменник чекає нового прочитання нашими сучасниками з тим, щоб ми всі збагнули велич відтвореного в новелах Черемшини гуцульського колориту й відкрили в ньому модерний світ…

Думку свого колеги продовжив Степан Хороб:

– Автор збірки «Карби» й пізніших новел вирізнявся серед тодішніх українських письменників проблематикою, яку розробляв у своїх творах, їхньою стилістикою. Як і Василь Стефаник, Марко Черемшина був яскравим імпресіоністом. Не випадково стверджував про європейський вимір його творчості Микола Зеров у «Нарисах з новітнього українського письменства». Водночас Стефаник та Марко Черемшина для змалювання життя простих людей використовували і художній метод реалізму. Немало персонажів їхніх творів зображено в межових ситуаціях, тобто коли людина перебуває на межі життя і смерті, стоїть перед людським, а то й космогонічним вибором. Тож є підстави говорити про екзистенційність прозових творів Марка Черемшини і Василя Стефаника, а часто й Леся Мартовича. Ми чомусь останніми роками незаслужено призабули Марка Черемшину, а мали б говорити про нього як про справді великого майстра української прози кінця XIX – початку XX cт., новели якого роблять честь нашому письменству. Тому тепер є вельми актуальною справою досліджувати художню свідомість Марка Черемшини, стиль, особливості поетики його творів. Вірю, що наша наукова конференція залишить помітний слід у вивченні й осмисленні творчості Марка Черемшини. Виступи вчених на ній ляжуть в основу збірника розвідок і матеріалів, який плануємо підготувати й видати – хочемо, щоб його рівень був не гірший від виданої позаторік (за упорядкування й наукового редагування С. Хороба. – І. Г.) монографії «Василь Стефаник: наближення», присвяченої 145-річчю від дня народження геніального новеліста. Таке відповідальне завдання поставили перед собою науковці ПНУ, зокрема і нашої кафедри, на якій працює один із найавторитетніших дослідників «Покутської трійці» професор Роман Піхманець…

А ось як оцінює творчість письменника – нашого краянина Лариса Горболіс, професор кафедри української мови і літератури Сумського державного педагогічного університету ім. А. Макаренка:

– Марко Черемшина – визначна постать у «Покутській трійці», людина, котра як іще рідко хто знала свій народ, його побут, реагувала на болючі проблеми його життя. Зокрема це стосується відображення письменником впливу подій Першої світової на гуцульське село. Перед сучасними літературознавцями і мовознавцями відкривається широке поле для досліджень, адже на сьогодні ще багато що у творчості й житті письменника залишається невивченим. А його новели мають глибокі підтексти й символи, тож потребують дуже ретельного прочитання. І зі студентами я працюю в тому плані, щоб вони відкривали для себе оригінальну творчість Марка Черемшини. Так, він щедро пересипає діалектними словами мову персонажів своїх творів, але це аж ніяк не утруднює, як декому видається, сприйняття їх дівчатами і хлопцями. Для студентів-філологів нашого вишу Марко Черемшина є цікавим і самобутнім письменником…

У програмі другого дня конференції були участь науковців у проведених разом зі Снятинською РДА і районною радою черемшинівських читаннях, оглядова екскурсія у Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини. Великий інтерес викликала у них і поїздка до рідного села Василя Стефаника Русова, адже вже розпочинається підготовка до відзначення на державному рівні 150-річного ювілею чільника «Покутської трійці».

Заслужений журналіст України, спеціальний кореспондент газети "Галичина"