Символічно, що в День Соборності України Президент Володимир Зеленський підписав указ «Про історично населені українцями території російської федерації», адже, як зазначено в документі, «росія впродовж століть систематично вчиняла і продовжує вчиняти дії, спрямовані на знищення національної ідентичності, пригноблення українців, порушення їхніх прав і свобод, у тому числі на історично населених ними землях на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей російської федерації».

Цим указом Президент доручив Кабінету Міністрів розробити із залученням міжнародних експертів, представників Світового конгресу українців, вчених, громадськості та внести на розгляд Ради національної безпеки і оборони України план дій щодо збереження національної ідентичності українців в російській федерації, у тому числі на історично населених ними землях. Зокрема передбачено опрацювання питання стосовно збору та вивчення фактів і свідчень про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях росії, історично населених етнічними українцями, про політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців, відновлення та збереження історичної пам’яті, у тому числі щодо утворення центру із зазначених питань. Також у документі наголошено на активізації роботи з протидії дезінформації та пропаганді російської федерації щодо історії й сьогодення українців у росії та всіх поневолених нею народів із залученням вітчизняних і зарубіжних учених, експертів, представників української громадськості за кордоном та організацій закордонних українців до підготовки й проведення заходів, спрямованих на розвінчування російських міфів про Україну…

Що ж означає поява такого документа та яке його практичне значення? Про це газета «Галичина» запитала в експертів.

– Такий указ був потрібний давно, оскільки міг стати інструментом впливу, принаймні для зовнішньої аудиторії. Так, як це, наприклад, робить прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зі своєю невеличкою угорською діаспорою в Україні. Ефекту для самих угорців це не дає, проте дозволяє на міжнародній арені щось виторговувати. Тобто якби такий документ був підписаний раніше, наприклад, у 1992 році, то ми могли б апелювати до світової спільноти, доносячи до неї правду про нашу історію.

Та все ж в указі треба було чітко окреслити й території, заселені переважно українцями, які піднімали Зелений Клин на Далекому Сході, Середній Сибір з усіма родовищами нафти. І фактично українці й нині тримають ці території в економічному сенсі.

Ну і знову ж таки цей указ є половинчастим, оскільки ми могли б робити чимало важливих речей на міжнародній арені, якби дбали про українську діаспору в інших країнах світу. Бо ми зазвичай щось від них хочемо, ображаємося, що вони не можуть вплинути на канадський чи австралійський уряди, проте Україна вже стільки років є Незалежною державою, що могла б і їм допомагати. Наприклад, велика проблема зі Словаччиною, яка виникла через те, що ми не займалися русинами й віддали їх на поталу Фіцо і проросійським структурам, тому цілком імовірно, що вони голосували за Фіцо, хоча насправді є етнічними українцями. Тобто в указі варто було передбачити увагу та опіку до української діаспори в інших країнах. А ще ми не ставимо питання про те, скільки українських шкіл в Угорщині, як там живеться українцям, на відміну від Орбана з його невеличкою угорською діаспорою в Україні.

– Практичний інтерес цього указу полягає в тому, аби світ розумів, що Україна – це давня держава, що не росія має якісь підстави претендувати на нашу історію, територію, а що Україна має аргументи у відповідь – і значно вагоміші.

Зокрема варто говорити про те, що на території Залісся, де виникла російська держава, цивілізацію вперше принесли саме з території України, а розселення українців відбувалося ще тоді, коли про московію на землях, приміром, Дону навіть і не йшлося.

Ще у ХVII столітті «засічна чєрта», фактично південний кордон московщини, пролягала біля міста Тула за 200 км від москви. Українські слобідські полки дали змогу москві віддихатися від татарських набігів, ця вся територія була заселена українцями дуже далеко на Північ. Нині, коли ми чуємо: Брянська область, Воронезька, Курська, Білгородська – це все землі, які були заселені насамперед українцями. Дуже багато й добре про це писав англійський мандрівник Едвард Деніел Кларк, який подорожував тими землями наприкінці XVIII століття. Він яскраво пише про цей кордон між українцями та московитами.

Варто було говорити про ці речі, зокрема і на міжнародній арені, значно раніше. З іншого боку, нині до України привернуто більше уваги, а у світі краще розуміють, що якщо росія так бреше про сучасність, часто бреше на засіданнях Радбезу ООН, то можна лише уявити, як вона бреше щодо минулого. А те, як росія інтерпретує минуле, має цілком наочні результати у сьогоденні.

Щойно росія хоче щось вкрасти, вона оголошує це сакральним, і починає усіх спамити своєю «історією», щоб забити людям баки. Колись московити, коли хотіли вкрасти Прусію, розповідали, що їхні царі походять від римського імператора Августа і «брата євонново Пруса». Хоча всі історики знають, що в нього була єдина сестра, і жодного брата.

Правдива історія може також посилити й нинішню дипломатичну позицію України: якщо у світі дізнаються, що вона не держава, яка виникла лише у 1991 році, а держава, якій, якщо рахувати від князя Кия, вже півтори тисячі років.

В історії з прикордонням є й безпековий аспект. Якщо в росії відбудеться черговий колапс, як це вже не раз бувало навіть у нещодавній історії, Україна буде зацікавлена у створенні зони безпеки на своїх кордонах, щоб звідти нам більше нічого не могло загрожувати.

– На мою думку, цей указ запізнився щонайменше на 30 років. Річ у тім, що справді, для України життєво необхідно, маючи таку величезну кількість українців у межах російської федерації, спиратися на них, створювати осередки, які могли б допомагати Україні і бути на перешкоді агресивним планам росії. У нас майже нічого не робили з цього приводу на державному рівні. Пам’ятаю, як у 90-х роках на Всесвітній форум українців приїжджали представники осередків з Кубані, зі Слобожанщини, котрі підтримували Україну. Проте, на жаль, на державному рівні не було нічого зроблено, не використано цей колосальний потенціал для України. Водночас росія вливала мільярди доларів на підтримку проросійських рухів в Україні.

Як представник Українського козацтва я їздив на Дон, на Кубань, бачив, які там були проукраїнські настрої, зацікавлення історією України... Багато можливостей уже втрачено, проте ще не всі. Тому остаточно вплине на ситуацію те, наскільки ефективними будуть механізми виконання цього указу, наскільки щодо цього питання буде продумана, мудра і реальна політика, яка є життєво важливою для України.