Уперше цього року День Конституції України наші співвітчизники відзначали в умовах воєнного стану. В обласному Народному домі «Просвіта» відбувся круглий стіл на тему «Конституційні права та обов’язки людини – громадянина України в умовах воєнного стану» з нагоди 26-ї річниці ухвалення Верховною Радою Основного Закону України.

Модератор заходу – голова міського об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, доцент кафедри мовознавства ІФНМУ Марія Гуцол найперше привернула увагу присутніх до того, що дії рашистських окупантів призводять до неприпустимого порушення ст. 28 української Конституції: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». Та під загрозою опинилися права й свободи не лише громадян, а в ширшому контексті – й права українського народу на існування власне і своєї незалежної держави…

Як же творилася Конституція самостійної України?

– Згідно з розпорядженням першого голови Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання Миколи Яковини створили робочу групу з підготовки проєкту Конституції України, яку сам він і очолював, – розповів присутнім голова обласної «Просвіти» Степан Волковецький, котрий брав активну участь у творенні доленосного для України документа і разом іншими народними депутатами України червневої ночі 1996 року голосував за його ухвалення. – А пізніше ця функція перейшла до мене, коли я став головою обласної ради. 1994 р. в Яремчі було проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію, присвячену розробці конституційних положень. До остаточного тексту Конституції увійшло і дещо із запропонованого нашою робочою групою. Чому так довго розробляли Основний Закон й ухвалили аж через майже п’ять років після проголошення незалежності України? Бо серед народних депутатів України не було консенсусу щодо його основних положень, зокрема про державність української мови. Тож і в парламенті створили спеціальну робочу групу у складі Сергія Головатого, Павла Мовчана та Степана Хмари. Вона й напрацювала остаточний варіант Конституції, який вдалося ухвалити на пленарному засіданні Верховної Ради...

На думку С. Волковецького, немає підстав нарікати на якість українського Основного Закону, а проблемою є невиконання низки його важливих статей. Скажімо, ст. 11 Конституції передбачає, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури…».

– Цього не робили за всіх президентів України, – вважає голова обласної «Просвіти». – Та й ст. 12 Конституції про те, що «Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави», не виконували, за винятком періоду президентства Віктора Ющенка, коли на цю мету в Держбюджеті закладали певні суми коштів, що дало можливість мені як тодішньому послові України в Азербайджані профінансувати кілька проєктів у галузі культури, в тому числі й видання українсько-азербайджанського словника. У ст. 17 Основного Закону стверджується, що найважливішими функціями держави, справою всього українського народу є захист суверенітету і територіальної цілісності України, гарантування її економічної та інформаційної безпеки, а оборона держави покладається на її Збройні сили. Проте добре знаємо, що впродовж тривалого періоду нашої незалежності замість організаційного і матеріально-технічного зміцнення, оснащення ЗСУ сучасним озброєнням у державі провадили політику, яка призвела до їх ослаблення. Нині український народ переживає критичний період у своїй історії. Москалі хочуть забрати у нас право на власне життя. Переконаний, що окупантам не вдасться здійснити свої агресивні заміри і перемога буде за нами…

Член правління Івано-Франківської міської «Просвіти», професор кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника Олег Вівчаренко проаналізував, наскільки відображають зміст Конституції нинішні державотворчі і правотворчі процеси в Україні. На різних аспектах багатогранної теми круглого столу спинялися й заступник директора департаменту стратегічного розвитку, цифрових трансформацій, роботи із засобами масової інформації, комунікацій з жителями Івано-Франківської міської ради Ігор Кінаш, член правління обласної «Просвіти», голова Всеукраїнського братства ОУН–УПА Богдан Борович, волонтерка медичної служби штабу оборони Прикарпаття Людмила Янч, яка пропонує доповнити Конституцію положенням, що серед критеріїв для ідентифікації особи як громадянина України має бути знання нею державної – української – мови.

Заступник керівника волонтерського центру щойно названого штабу – студент історичного факультету ПНУ ім. В. Стефаника Андрій Гнатюк зазначив, що, звісно, запроваджений указом Президента 24 лютого на всій території держави воєнний стан наклав низку обмежень на права і свободи громадян України, які стосуються зокрема відчуження майна, свободи пересування тощо. Він поінформував, що багато студентів займаються волонтерством, входять і до штабу оборони Прикарпаття, що дислокується у приміщенні «Просвіти». «Та хто б де з молодих людей не навчався чи працював, кожен повинен усвідомлювати, що він насамперед українець і будь-якої хвилини має бути готовим виконати свій найважливіший громадянський обов’язок – захистити від ворога рідну Вітчизну, своїх близьких». Подякував штабові оборони Прикарпаття за дієву допомогу в охороні громадського порядку в населених пунктах територіальної громади заступник начальника Івано-Франківського районного управління поліції Дмитро Охрєй.

А як працює в умовах війни судова гілка влади?

– Згідно зі ст. 10 Закону «Про правовий режим воєнного стану», сформовані на підставі Конституції України повноваження судів не можуть бути припинені, змінені чи скорочені, – поінформував заступник голови апеляційного суду Івано-Франківської області Віталій Девляшевський. – Тож наш суд працює у штатному режимі. Але воєнний стан, безперечно, вніс корективи в діяльність судових інстанцій. Скажімо, тепер більше почали використовувати дистанційні форми участі громадян у судових засіданнях, коли проводять їх, відповідно до заявленого сторонами у справі клопотання, в режимі відеоконференцзв’язку. Оскільки багато осіб, які мають справи в суді, під час повномасштабної війни рф проти України виїхали за кордон, то дедалі ширше громадяни і суди спілкуються з учасниками процесу за допомогою підсистеми «Електронний суд». Через неї громадянин може як подати позовну заяву та скаргу, апеляційний документ, так і ознайомитися зі сканованими матеріалами справи не виходячи зі свого помешкання чи кабінету адвоката. Цей напрям дистанційного правосуддя розвиватимуть у річищі проєкту «Держава в смартфоні».

Щоправда, через хакерські атаки на розміщений в інтернеті реєстр судових рішень нині обмежено можливості ознайомлення громадян з цими рішеннями. А якщо звернутися до статистики, то можемо порівняти: раніше щодня в Україні суди ухвалювали загалом близько 30 тисяч рішень, а тепер, у час війни, – близько 11 тисяч. Показник зменшився внаслідок скорочення суддівського корпусу й погіршення умов роботи судової гілки влади. Адже не працюють 20% апеляційних і місцевих судів на територіях окупованих і тих, де проводились бойові дії (приміщення багатьох цих установ розграбовано, зруйновано). Аби громадяни могли використати своє право на судовий захист, розпорядженням голови Верховного суду змінено підсудність судів і там, де вони поки що не працюють, місцеві жителі можуть звертатися в суди, що діють на сусідніх територіях.

Заступник голови апеляційного суду області заперечив те, ніби нині доводиться розглядати чимало справ про виїзд за кордон. Таких, наскільки йому відомо, в районних судах немає, а з’явилася певна категорія справ за позовами переважно внутрішньо переміщених осіб про розірвання шлюбу і залишення дитини на виховання батькові. Очевидно, в разі ухвалення позитивного для батька судового рішення це дало б йому право на виїзд із дитиною за межі України. Водночас за зверненнями державних і приватних виконавців суди обмежують право особи на виїзд за кордон у тих випадках, коли громадянин ухиляється від виконання свого боргового обов’язку, тобто не погашає своєї аліментної чи кредитної заборгованості.

Про те, як розв’язана рашистською вояччиною війна порушує базові права дітей в Україні, розповідали на круглому столі голова просвітянського осередку ліцею №1 м. Івано-Франківська, вчителька-методистка української мови та літератури Віра Василишина та її вихованці. «Ворог забирає в українських дітей життя, – наголосила зокрема старшокласниця Діана Кротенко, – яке є найдорожчою цінністю, мир, спокій та умови для їх розвитку. Мільйони дівчаток і хлопчиків вимушено стали внутрішніми переселенцями і біженцями. Навіть якщо діти перебувають не в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованій території, то щодня чують сирени повітряної тривоги».

Привітали учасників круглого столу з Днем Конституції голова Конгресу громадських організацій Хмельниччини Сергій Мороз та волонтер Войцех Мачинський, який саме тепер вкотре привіз з Польщі медикаменти й іншу гуманітарну допомогу для українських воїнів, цивільних громадян, котрі залишаються в зоні бойових дій, та внутрішніх переселенців. Він побажав українцям перемоги у боротьбі з рашистами.