За давньослов’янським Колодаром, з 21 березня на землях України – 7531 рік

Активісти Івано-Франківської обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта» звернулися до народної депутатки від Прикарпаття Оксани Савчук із проханням підготувати й подати на розгляд Верховної Ради проєкт постанови ВР «Про відновлення в Україні паралельного літочислення».

«Світ захоплюється духовною силою, мужністю, витривалістю українського народу в боротьбі з московитами, – йдеться в листі до парламентарки. – Славою нашої нації є також її давність, багатотисячолітня історія, яку тривалий час фальсифікували, замовчували, забороняли та принижували.

Зокрема наші пращури вели літочислення ще з 5508 року до н. е., яке 1714 р. відмінив на Україні Петро І. Свого часу на теренах України було започатковано три літописи. Передусім «Повість минулих літ», в якій описано події з 6360 р. нашого давнього літочислення, або ж із 852 р. за юліанським календарем, до 6625-го (1117 р.). Ось приклад першої хронологічної події з «Повісті минулих літ»: 6360 (852 р.) «…коли почав Михайло царювати, стала називатися (наша земля) Руська земля».

З такими паралельними літочисленнями вели й інші українські літописи»: «Київський літопис» – з 5626 р. (118 р.) до 6708-го (1200 р.) та «Галицько-Волинський літопис» – з 6709 р (1201 р.) до 6798-го (1 290 р.).

Уже ці першоджерела нашої історії достеменно доводять, що в Україні з давніх-давен вели паралельне літочислення. До того ж відомо, що паралельним літочисленням користувалися й запорізькі козаки, про що свідчать Козацькі літописи Самійла Величка та Григорія Гребінки. Паралельне літочислення використовували в Україні і в інших документах.

Крім того, в «Повісті минулих літ» ідеться про те, що наші пращури святкували Новий рік не в січні, а в березні. Він так і називався березневий, і наставав 21 березня. Отже, на сьогодні маємо 7531 рік за українським паралельним літочисленням…

З огляду на те, що Україна веде жорстку боротьбу за свою землю, державний суверенітет і територіальну цілісність, особливого значення для нашого народу набуває й інформаційна війна за власну самобутність. Однією з наших перемог у цій війні стане відновлення в житті українського суспільства паралельного літочислення, що засвідчить світові давність нашої нації».

За уявленнями наших попередників таким був на вигляд божич Коляда.

До речі, в деяких країнах, зокрема в Китаї, Ізраїлі й нині ведуть паралельне літочислення та святкують дати з давнього календаря як національне свято. Скажімо, за єврейсько-юдейським календарем, за яким літочислення ведуть від створення світу, нині – 5783 рік. Восени ж 2023-го, коли в Ізраїлі відзначатимуть Рош га-Шана, євреї зустрінуть і свій паралельний 5784-й. Тим часом у Китаї, де Новий рік святкують у лютому, надворі – 4721-й. Своє паралельне літочислення у Піднебесній ведуть від приходу до влади у країні імператора Хуан-ді 2637 року до н. е.

Що ж до відновлення в Українській державі паралельного літочислення, то це правильна й актуальна ідея. Бо якщо вже нам утверджувати власну національну ідентичність, то вагомо і грунтовно. А тим паче, що, як свідчить давньослов’янський календар – «найтовстіший» на теренах Євразії, – або ж точніше, Коляди Дар (Колодар), ми походимо з найдавнішого роду на Землі.

Наші пращури започаткували календар, згідно з якими маємо тепер 7531-е літо (так називали роки попередники теперішніх українців, а звідси – і слово «літопис») від Сотворення Миру (так у давнину називали укладення мирного договору між воюючими народами) після перемоги над племенами Великого Дракона, що проживали на теренах нинішнього Китаю і прилеглих до нього землях.

Дата підписання мирного договору між давніми, сказати б, дослов’янами й докитайцями – осіннє рівнодення 5508 літа до н. е. – і стала першою віхою нового відліку часу на землях руських чи паралельного, як кажемо тепер, або ж літописного літочислення. До речі, символ тієї вікторії, яка народила й новий Колядодар (трансформований відтак римлянами по-латинськи в календар), – зображення білого витязя на коні, котрий прохромлює списом дракона, – дійшов до наших днів в образі одного зі святих християнської церкви – Георгія-переможця...

Отакі незвідані глибини нашої хронології. Але й то ще не все. Бо що ж було, як можуть запитати прискіпливі читачі, до названої вище дати Сотворення Миру, яке, до речі, в давніх народів асоціювалося й у буквальному розумінні зі створенням нового світу? А доти було ще… 5500 літ від Великої холоднечі (Великого Похолодання).

Головний редактор газети "Галичина"