Як відомо, Верховна Рада прийняла нещодавно зміни до Державного бюджету-2020, пов’язані із необхідністю формування спеціального фонду для боротьби із коронавірусом. Цікаво, що спочатку, відразу після свого призначення на посаду прем’єр-міністра, Денис Шмигаль говорив про фонд розміром 200 млрд гривень. Згодом, під час представлення першого варіанту змін до бюджету у парламенті, йшлося про майже 100 мільярдів. І ось, нарешті, прийнято документ із зовсім іншою сумою – 64,7 млрд. Можна зробити висновок, що або із розрахунками у кабмінівських рахівників негаразди, або від першого представлення законопроєкту до другого зацікавлені інституції змогли пригальмувати апетити виконавчої влади. Хоча, цілком можливо, що справедливими у цьому випадку є одразу два цих припущення.

Нагадаємо, що передбачені у спеціальному фонді кошти мають намір використати протягом часу дії карантину в країні та ще 30 днів після його завершення. І спрямовані вони мають бути на додаткові доплати до заробітної платні медичним та іншим працівникам, які безпосередньо борються із поширенням коронавірусу, надання грошової допомоги громадянам у зв'язку із негативними наслідками поширення коронавірусу, одноразової грошової допомоги членам сімей медичних та інших працівників закладів охорони здоров'я, які померли від коронавірусу, додаткового трансферту Пенсійному фонду України, поповнення резервного фонду державного бюджету та інші подібні потреби.

Зауважимо, що попри триваючі розмови про необхідність стимулювання працівників, котрі залишились без роботи і засобів для існування під час карантину та надання підтримки малому бізнесу, котрий чи не найбільше може постраждати від наслідків карантину, чогось подібного у запропонованих бюджетних змінах знайти не вдалося. Переважно серед видатків - традиційний соціальний захист пенсіонерів, доплати медикам і т. п. Втім, у цій ситуації є цікавим та симптоматичним, а звідки ж, окрім банального збільшення дефіциту бюджету, урядовці мають намір взяти необхідні кошти? Які саме сфери життя, на їхню думку, можуть потерпіти та поділитись коштами із іншими?

З одного боку урядовці передбачають, що загалом бюджет отримає на понад 145 млрд грн менше податків. Зокрема, доходи від приватизації зменшилися з 12 до лише 0,5 млрд грн.

Частину падіння мають намір компенсувати за рахунок вилучення до бюджету ще більшої частки прибутку державних підприємств, – на понад 26 млрд грн. Крім того, на 2 млрд грн більше до бюджету має сплатити Національний банк. Ще майже 300 мільярдів гривень мають намір отримати за рахунок запозичень.

А які ж із запланованих раніше видатків зменшують найбільше? Назвемо лише найвагоміші статті. Виплата пільг та житлових субсидій зменшена на 8,2 млрд грн; фінансування Державного фонду регіонального розвитку – на 2,6 млрд грн; розвиток фізичної культури та спорту – на 2,3 млрд грн; субвенція на розвиток об'єднаних територіальних громад – на 2,1 млрд грн; функціонування Фонду енергоефективності – на 1,6 млрд грн; субвенція на соціальний захист педагогічних працівників – на 1,55 млрд грн; виплата допомоги багатодітним і малозабезпеченим сім'ям, особам з інвалідністю – на 1,3 млрд грн; статистичні спостереження, або іншими словами витрати на перепис населення – на 1,2 млрд грн; субвенція на місцеві вибори - на 1,15 млрд грн; субвенція на реалізацію програми «Спроможна школа для кращих результатів» - на 1 млрд грн.

Аналіз змін видатків показує, що суттєвих скорочень зазнали витрати на освіту, культуру та спорт.

Загалом у Міністерства освіти забирають близько 3 мільярдів гривень з 44.

Повністю прибрали фінансування фонду президента з підтримки освіти, науки та спорту - 500 мільйонів.

Фінансування Міністерства культури урізають на 7 мільярдів гривень з 15. Тобто практично наполовину.

Нагадаємо нашим читачам відому історію, котру останнім часом не раз повторювали представники сфери культури, котрі відстоювали необхідність збереження фінансування галузі. Під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. «А за що ми тоді воюємо?», – вгамував спробу чиновника Черчилль.

Про те, що свого часу саме через неналежну увагу до сфери культури було створено передумови для анексії Криму та інтервенції на сході країни, говорили чимало. Однак, як бачимо, граблі нині маємо ті самі, і так само сміливо наступаємо на них.

Тож театри отримають на 120 млн менше (із 1,3 млрд). Український культурний фонд – на 296 мільйонів із 697 млн. Охорона культурної спадщини отримає на 88 мільйонів менше з 223. Фінансування Інституту книги зменшується на 51 мільйон зі 151. Бюджет Держкіно – на 309 мільйонів із 775. Інститут національної пам'яті уріжуть на 64 мільйони зі 129.

Нагадаємо, що сфера культури напевно найбільше відчує на собі усі наслідки карантину і виходитиме з нього найпізніше.

Заради справедливості зауважимо, що будуть урізані також видатки на органи управління У Верховної Ради забрали 48 мільйонів гривень із загального бюджету на понад 2 мільярди. У Державного управління справами забрали 38 мільйонів з 2,4 мільярда. Кабмін обрізав власні видатки на третину - на 1,3 мільярда гривень з понад 3,5 мільярда. Верховний суд отримає на 110 бюджетних мільйонів менше із загальної суми в 2,3 мільярда. У Антикорупційного суду забрали 82 мільйони з 373 мільйонів. Офіс Генпрокурора отримає на 104 мільйона гривень менше із раніше передбачених витрат у 7,6 мільярда. Міністерству закордонних справ урізали 140 мільйонів з бюджету в 4,6 мільярда. Національне антикорупційне бюро з бюджетом в один мільярд «віддасть» 114 мільйонів. Державне бюро розслідувань з загального бюджету в 1,9 мільярда гривень позбудеться 486 мільйонів

Натомість Міністерству внутрішніх справ бюджет збільшують на 195 мільйонів до понад 93 мільярдів. У ДСНС забирають 789 тисяч гривень, але разом з тим 200 мільйонів додають прикордонникам.

Зазначимо, що найбільше коштів від такого перерозподілу отримає Міністерство фінансів – додатково понад 71 млрд грн., Міністерство соцполітики – плюс 19,5 млрд та Міністерство охорони здоров’я – на 15,7 млрд грн. більше, ніж було заплановано раніше.

Так, прийнятий парламентом закон також передбачає, що заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ не повинна перевищувати 10 мінімальних зарплат, встановлених на 1 січня 2020 року, тобто 47 230 грн. Обмеження не стосується тих, хто безпосередньо причетний до боротьби з коронавірусом, але поширюється на суддів, працівників прокуратури, НБУ, зарплатня яких визначається окремими законами. Уже навіть доводилось читати, що вища Рада правосуддя виступила із заявою, у якій такі дії влади назвала загрозою для верховенства права. Логіка тут цілком людоїдська: зменшення кількості громадян через хворобу – це не загроза для верховенства права, а от зменшення зарплат суддям – просто біда. Зрештою, судді уже не раз доводили, що коли йдеться про їхні інтереси (читай – зарплати) вони можуть і через суд відстояти їх. Як кажуть - сам до себе по своє. От лише хочеться слідом за Черчиллем запитати: «А за що ми тоді воюємо?»