Села, перед якими нині постало чимало викликів, завжди відігравали фундаментальну роль у розвитку міст, а тепер вони є надійною підтримкою Сил оборони України та переселенців. Проте, за словами виконавчого директора Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, експерта з бюджетних питань Юрія СТЕФАНЧУКА, з об’єктивних причин за всіма показниками сільські території зазнають найбільших втрат у фінансовій стійкості, розвитку інфраструктури та забезпечення належного рівня послуг для населення. Брак ресурсів лише поглиблює ці проблеми, і урядова ініціатива щодо вилучення єдиного податку з юридичних осіб та єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників ще більше ускладнить ситуацію.

Орієнтовні втрати для бюджетів територіальних громад в Україні в разі такого вилучення становитимуть понад 11 мільярдів гривень, а для громад Прикарпаття – близько 100 мільйонів гривень, що є критичним для місцевого самоврядування, особливо після вилучення «військового» та «силового» податку з доходів фізичних осіб.

Експерт звернув увагу, що найбільших втрат зазнають сільські території, і це є неприпустимим в умовах обмеженості та нестачі фінансових ресурсів у громадах. Наприклад, для Чернелицької громади втрати становитимуть близько 1,5 мільйона гривень, що становить понад шість відсотків затвердженого річного бюджету. Матеївецька громада втратить більше трьох відсотків її річного бюджету, а в Рогатинській громаді, яка налічує 71 село, втрати становитимуть близько трьох відсотків її річного бюджету. Такі зміни істотно ускладнять фінансову ситуацію на Прикарпатті, а особливо в селах.

Івано-Франківська область об’єднує 62 територіальні громади, кожна з яких включає села. За статистичними даними, чисельність населення в області становить понад 1,3 мільйона осіб, з яких близько 700 тисяч проживає в сільській місцевості – це понад 50 відсотків від загальної кількості жителів. Усе ж розуміємо, що реальні показники відрізняються, і точну кількість населення наразі важко визначити. На переконання Ю. Стефанчука, саме села є основою всіх наших громад і нашої національної ідентичності, адже кожне село володіє спадщиною, яка формує наше уявлення про себе, про зв’язок із рідною землею і своїм народом. Це місця, де переплітаються культура, традиції та глибокий патріотизм – усе, що становить нашу єдність і робить нас незламною нацією з унікальною, власною історією.

В Івано-Франківській області налічується 766 сіл, 93 з яких були утворені в період з 1991-го по 2000 рік. Це свідчить, на думку Ю. Стефанчука, про активний розвиток сільських громад у регіоні, зокрема через створення нових робочих місць та сприяння розвитку сільського господарства й туризму. Однак сьогодення ставить перед нами серйозні виклики. Тривала війна та багаторічна міграція в міста та еміграція за кордон призвели до зменшення сільського населення. Молодь залишає рідні місця у пошуках можливостей у містах України та країн Європи й світу, а в селах залишаються представники переважно старшого покоління. У сільських школах дедалі меншає учнів (2023-го скорочення їх числа становило 8–12 відсотків), а дитячі садочки втратили навантаження (народжуваність торік знизилася більш ніж на 45 відсотків). Це змушує задуматися, хто ж залишиться в селах через 10, 20, 30 років…

«Експерти Івано-Франківського регіонального відділення АМУ за запитами громад постійно аналізують ситуацію та вказують на негативну динаміку в сільських населених пунктах, – розповів Ю. Стефанчук. – Як результат – сьогодні перед нами стоїть завдання вирішити цю проблему, враховуючи наш європейський вектор розвитку та підходи.

Індикатори сільського розвитку були добре помітні на початку реформи децентралізації, коли з Державного бюджету виділяли кошти у вигляді субвенції на інфраструктуру саме сільських територій, чим стимулювали їх розвиток. Також позитивний вплив мала передача земель поза межами населених пунктів у розпорядження територіальних громад».

На жаль, звернув увагу Ю. Стефанчук, пандемія та війна зменшили державну увагу до сільського розвитку. «Стратегія сільського господарства та сільських територій до 2030 року, розроблена Міністерством аграрної політики та продовольства, радше відображає зобов’язання перед ЄС, а не реальні потреби розвитку села. Важливо розуміти, що розвиток сільського господарства та сільських територій – це різні пріоритети, але в ідеалі взаємопов’язані процеси, які не зовсім прослідковуються в цій стратегії. Ми повинні відходити від лобіювання великих агровиробників та експортоорієнтованого підходу на користь підтримки сільського розвитку, сімейного фермерства та сільських жителів – насамперед людей, а не лише обсягів вирощеного зерна чи соняшнику. Варто звернути увагу, що сільські території завжди відігравали фундаментальну роль у розвитку міст, будучи основними постачальниками ресурсів та кадрів. Вони підтримують економічну стабільність, створюючи базу для переробних галузей. А сьогодні села є надійною підтримкою Сил оборони України та внутрішньо переміщених осіб», – зазначив Ю. Стефанчук.

«Нині у державній політиці спостерігаються два паралельні процеси у плануванні розвитку сільських територій: від Міністерства аграрної політики та продовольства України і від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. Кожен має свої цілі, але завдання має бути одне – зберегти людей у селах та розробити мотивацію бізнесу для переробки продукції, а не лише стимулювати експорт сировини. Виконання цього завдання стане основою нового образу України – сильної та конкурентоспроможної.

Тому всі 62 громади Прикарпаття об’єднані зусиллями, щоб створити привабливі умови для життя та роботи в селах. Важливо, щоби була підтримка державних програм, через які можна буде залучати також і європейські кошти для розвитку сільської інфраструктури, впровадження нових технологій у сільське господарство, створення програм підтримки для молоді та підприємців в селах, а також активна участь у формуванні соціально-культурного життя.

Як результат – економічний поштовх може дозволити належним чином забезпечувати військовий потенціал, що є одним із інструментів для збереження нашої національної ідентичності та зміцнення громад», – підсумував Ю. Стефанчук.

Довідка «Галичини»

В Івано-Франківській області є 15 міст, 24 селища та 766 сіл. Зокрема, у Верховинському районі одне селище і 42 села; в Івано-Франківському – шість міст, сім селищ і 298 сіл; у Калуському – три міста, п’ять селищ і 154 села; у Коломийському – три міста, п’ять селищ і 192 села; у Косівському – одне місто, дві селища й 37 сіл; у Надвірнянському – два міста, чотири селища і 44 села.