Уряд представив проєкт Державного бюджету на 2026 рік – головного фінансового документа країни, який визначатиме пріоритети розвитку в умовах повномасштабної війни. Це вже п’ятий воєнний бюджет, але водночас перший, сформований новим урядом на чолі з прем’єркою Юлією Свириденко. Для місцевого самоврядування документ традиційно став предметом гострих дискусій, адже саме від нього залежить, наскільки фінансово спроможними будуть громади у найближчому році. В Івано-Франківському регіональному відділенні Асоціації міст України провели зустріч з народними депутатами від Прикарпаття та керівниками громад, аби проаналізувати ризики та можливі наслідки бюджетних рішень. Основні суперечності стосуються розподілу податку на доходи фізичних осіб, обсягів реверсної та базової дотацій, а також справедливості міжбюджетних трансфертів. Яким є баланс між централізацією та децентралізацією у проєкті Держбюджету-2026, що загрожує місцевим програмам розвитку та як громадам утримати фінансову стабільність у кризових умовах – про це ми розмовляємо з виконавчим директором Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, експертом із бюджетних питань Юрієм СТЕФАНЧУКОМ.

– Пане Юрію, що урядовий проєкт Держбюджету-2026 означає для місцевих бюджетів?

– Так, ми вже можемо говорити про головний фінансовий документ країни на 2026 рік, опираючись на бачення уряду й на аналітику, яку зробили на місцях. 15 вересня уряд ухвалив проєкт Держбюджету і вже 19 вересня його представили у Верховній Раді. Це вже п’ятий бюджет у час повномасштабної війни, але перший нового уряду та прем’єр-міністра України Юлії Свириденко.

З огляду на важливість врахування інтересів громад Івано-Франківське регіональне відділення Асоціації міст України провело зустріч з народними депутатами і керівниками громад Прикарпаття та окреслило основні можливі загрози для місцевих бюджетів. На жаль, дива не сталось, і у проєкті Держбюджету знову закладено 60 відсотків ПДФО замість 64, немає норми щодо повернення «силового» ПДФО громадам, а кошти реверсної дотації далі забирають.

Тому народні депутати від Прикарпаття підготували та зареєстрували правки, які стосуються збереження 64 відсотків ПДФО та реверсу, часткового повернення «силового» ПДФО, а також врахування реальної чисельності населення, що впливає на розмір базової дотації. Крім цього, запропоновано правки щодо списання заборгованості за середньостроковими позиками та безвідсотковими позичками 2009–2014 років, компенсації різниці в тарифах та справедливого розподілу освітньої субвенції. Бюджетний комітет ВРУ має розглянути ці правки, щоб до 20 жовтня Верховна Рада змогла проголосувати в першому читанні за Державний бюджет на 2026 рік.

– Усе ж, це бюджет децентралізації чи централізації?

– Державний бюджет – це не тільки про цифри, це відображення реальних пріоритетів. Саме в цьому процесі видно, що для уряду справді важливо.

Якщо подивитися під кутом вашого запитання, то централізація завжди була природним бажанням центральної влади, бо так простіше, не треба вести діалоги й шукати компромісів. Об’єктивно, останніми роками дедалі чіткіше видно прагнення ухвалювати рішення та концентрувати кошти в Києві і навіть без залучення обласної влади.

Наприклад, у проєкті Держбюджету на 2026 рік уряд запланував значне збільшення витрат на освіту, медицину та соціальну підтримку громадян порівняно з попередніми роками. Фінансування освіти зросте більш ніж на 30 відсотків. Уряд пропонує різко підняти середню зарплату вчителів – на 50 відсотків, а також забезпечити безплатним харчуванням усіх учнів 1–11 класів, що обійдеться у понад 5 млрд грн. Йдеться не про допомогу малозабезпеченим чи спеціальним школам, а про всіх 4,4 млн учнів України. На фоні закриття шкіл і скорочення кількості дітей це рішення більше нагадує популізм, ніж раціональний інструмент вирішення проблеми. Центр демонструє силу й намагається задовольнити суспільні очікування, ігноруючи можливості децентралізації та вирішення проблеми на місцях. Такі рішення точно не роблять освіту якіснішою і точно не повернуть дітей до українських шкіл.

Крім цього, різке зростання витрат не знизить інфляцію, а навпаки підштовхне ціни вгору. Як на мене, доцільніше було б поступово підвищувати зарплати та соцвиплати, водночас збільшуючи ресурси місцевих бюджетів. Це дало б громадам можливість ефективніше вирішувати проблеми на місцях. Такий підхід уже довів свою результативність, чим більше проблем закривають громади, тим менше їх залишається на обласному та державному рівнях.

– Чи матимуть громади більше власних доходів, а чи залежність від трансфертів зросте?

– Попри згадані зміни представлений проєкт бюджету побудований за шаблоном попередніх років. Він має ті самі сильні та слабкі сторони, з наслідками яких територіальні громади щороку борються. Можна констатувати, що нових джерел надходжень не передбачено, а навпаки існує ризик зменшення як дохідної частини, так і міжбюджетних трансфертів. Наприклад, можливе зменшення частки зарахування ПДФО до місцевих бюджетів із 64 до 60 відсотків, що призведе до втрати 15,9 мільярда гривень доходів місцевих бюджетів, у тому числі для громад Івано-Франківської області – понад 420 мільйонів гривень. Базова дотація у 2026 році становитиме понад 1 750 млн грн (проти 1 209 млн грн у 2025 році) для 54 громад Прикарпаття. Реверсну дотацію 2026-го вилучатимуть із бюджетів шести громад області в обсязі 457 мільйонів гривень (проти 267 мільйонів гривень у 2025 році).

Варто зазначити, що розрахунок базової та реверсної дотацій має спільну проблему – використання неповних даних про чисельність населення з реєстру Державної міграційної служби України при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Простіше кажучи, чим більше населення у громаді, тим більше грошей і навпаки. Тому важливо враховувати правки народних депутатів та використовувати для розрахунків повнішу інформацію щодо населення від Державної служби статистики та дані про ВПО від Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України. Це дозволить коректніше визначити показники горизонтального вирівнювання на 2026 рік.

2026-го уряд планує витратити на оборону 2,8 трлн грн із 2,89 трлн запланованих доходів бюджету. Відповідно майже кожна гривня буде спрямована на нацбезпеку й оборону, тому об’єктивно трансфертів для підсилення місцевих бюджетів залишається небагато.

– Які витрати на місцях найбільше постраждають?

– Загалом доходи місцевих бюджетів більшими не стануть, а фінансова автономія громад і далі звужується. Обсяг дотацій і субвенцій перерозподіляють так, щоб більшість ресурсів залишалася в центральному бюджеті. Через це громади мають менше свободи розпоряджатися коштами на власні потреби – від медицини та освіти до локальних інфраструктурних проєктів. Часто скорочуються або недофінансовуються програми, які стосуються сфер культури, молодіжної політики, спорту та інші, бо банально немає грошей. У деяких громадах капітальні видатки залишаються на перспективу, а більшість ресурсів витрачають на поточні потреби.

При цьому, попри складну фінансову ситуацію, громади області завжди виділяють кошти на підтримку ЗСУ, що демонструє високий рівень відповідальності. Фактично місцеві бюджети в наступному році продовжать логіку воєнного часу минулих років з фокусом на допомогу ЗСУ та базову соціальну підтримку. У таких умовах стійкість громад залежатиме не лише від власних ресурсів або коштів державного бюджету, а й від своєчасності та повноти міжнародної допомоги. Не секрет, що оплата зарплат освітян, фінансування медичних програм, соціальні виплати, тощо в нашій державі значною мірою забезпечують завдяки коштами міжнародних донорів, і про це не варто забувати.

– Чи є ризик «замороження» місцевих програм розвитку?

– Аналізуючи фінансові показники, можна з упевненістю сказати, що коштів не стає більше, а інфляція також не сприяє місцевим бюджетам. Загальні доходи Держбюджету-2026, як прогнозують, зростуть орієнтовно на 15–16 відсотків порівняно з 2025 роком і становитимуть близько 2,9 трлн грн. Проте більша частина цього зростання відбудеться за рахунок інфляції (понад 10 відсотків) та девальвації гривні.

У таких умовах зупинка програм на місцевому рівні або їх тимчасове замороження стане вимушеною необхідністю. Тому надзвичайно важливо пріоритезувати видатки, зосереджуючись на критично важливих напрямках, одночасно максимально ефективно використовуючи наявні ресурси. Такі рішення завжди складні для громад, бо за ними стоять реальні люди і їхні потреби.

– Як знавець «самоврядної кухні» порадьте: як громадам утримати фінансову стабільність у 2026 році?

– Складно дати однозначну відповідь на питання, яке не має однозначної відповіді, бо все залежить від обставин. Для прикладу, Бурштин отримав допомогу від сусідніх громад саме тоді, коли це було необхідно. А в аналогічній ситуації можуть опинитися й інші громади. Критична інфраструктура завжди потребує особливої уваги та значних фінансових ресурсів, а в зимовий період і з огляду на безпекові виклики ця потреба зростає в рази. Тому важко прогнозувати!

Потрібно усвідомити, що Державний бюджет не завжди може підсилити місцеві бюджети, тому громадам доводиться розраховувати насамперед на власні сили. Водночас досвід попередніх років довів, що міжнародне партнерство відіграє надзвичайно важливу роль, бо саме воно допомагає громадам зберігати стабільність у кризових умовах, – ідеться про проєкти, підтримку від громад-побратимів, благодійну допомогу.

Також варто підсилити співпрацю з бізнесом щодо реєстрації та сплати податків. А ще велику роль відіграє відкрита і чесна розмова з людьми. Саме ці інструменти можуть стати основою стійкості та дозволять громадам гідно пройти чергові випробування.