11 липня сповнилось би 80 років багатолітньому директору видавництва «Веселка», заслуженому діячеві мистецтв України, лауреату Шевченківської премії, літературних премій імені Ярослава Галана, Олени Пчілки, Марка Черемшини, Василя Стефаника та Івана Огієнка Яремі Петровичу Гояну – уродженцеві с. Долішнього Залуччя на Снятинщині.
Ярема Гоян народився у хліборобській родині. Навчався у сільській семирічці, потім – у Снятинській середній школі ім. В. Стефаника, згодом закінчив Львівський державний університет.
– В університет вступив із третього разу. Доти ж двічі пробував вступити до педагогічних інститутів – не прийняли. Два роки працював у колгоспі обліковцем. О шостій ранку – чи мороз, чи дощ – мав приймати молоко на фермі за 5 кілометрів від дому. Зарплати не отримував. Лише трудодні записували, – так згадував про цей період свого життя Ярема Гоян.
Любов до українського слова стала його покликанням на все життя. Розпочавши творчий шлях у районній газеті «Колгоспник» (тепер — «Голос Покуття»), пройшов усі щаблі журналістського фаху – від кореспондента до завідувача відділу. З 1987 по 2011 рр. – головний редактор, а згодом – незмінний директор одного з найвідоміших українських видавництв – «Веселки».
– Як єднаються кольори веселки і творять світло, бо роз’єднати їх ніхто не може, так і живе українське слово ясніє крізь далеч століть і єднає націю сяйливим перевеслом-веселкою – одне крило її сягає сивих віків, а друге крило черпає силу в днях сущих. Цю єдність як свою життєву позицію сповідуємо родинно, тому й не почуваємося самотньо в житті, – писав Я. Гоян.
У пріоритеті видавництва був широкий спектр тематичних книжок – від українського фольклору і класики до зарубіжної літератури, від Шевченкіани до повернутих із забуття репресованих письменників.
1991 року видавництво «Веселка» видає книжечку «Буквар. Південноруський 1861 року» до 130-річчя його створення. Це остання прижиттєва книжка Тараса Шевченка, написана для навчання дітей грамоті українською мовою у недільних школах і складена із найкращих зразків фольклору та частково з власних творів. Особливою подією не тільки в житті України і видавництва, а й великою особистою віхою Яреми Петровича став вихід 1998 року академічного видання «Кобзаря» з ілюстраціями відомого художника Василя Касіяна, який був також дядьком Я. Гояна, і розповіддю про його Шевченкіану. Бо, як згадував сам пан Ярема, «першою книжкою мого дитинства був «Кобзар». Тато клали його на стіл, як святий хліб...».
Попри інтенсивну видавничу діяльність Я. Гоян дуже плідно працює на літературно-публіцистичній ниві – з-під його пера вийшли повісті та оповідання, присвячені людям праці на землі, краєзнавчі нариси, публіцистичні есе, літературні портрети «Дорога» (про Василя Стефаника), «Портрет» (про Маркіяна Шашкевича), «Гірська орлиця» (про Ольгу Кобилянську. Окремо слід згадати книгу-есе «Маестро» про Миколу Колессу.
1999 року вчена рада Української академії друкарства присвоїла Яремі Гояну звання «Почесний доктор» за видатні заслуги в галузі видавничої справи та культури.
«Opus magnum» і «лебедина пісня» Яреми Петровича – фундаментальна тритомова публікація про Маркіяна Шашкевича, зокрема про його «Читанку для діточок», де перша книжка – «Маркіян Шашкевич. Читанка для діточок (оригінальний текст)», друга – «Маркіян Шашкевич. Читанка для діточок (адаптований текст)» і третя – «Маркіян Шашкевич. Апостол Духа. Портрет». Трикнижжя «Шашкевичіани» – унікальне видання, у якому автор зберіг дух, поетику, лексику Маркіяна Шашкевича, фонетичні та морфологічні особливості його галицького мовлення, діалектичну лексику, характерні образні звороти галицького краю, зріднивши із материком сучасної української мови.
Подвижник і видавець, талановитий письменник Ярема Гоян був і активним громадським діячем. Багато років очолював журі літературних премій імені Лесі Українки та імені Олени Пчілки, заснованої видавництвом «Веселка», був членом журі премії Івана Огієнка, членом Ради Національної спілки письменників України і Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.
Помер 28 вересня 2018 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.
У рідному селі відкрито ліцей імені Яреми Гояна.
