У Долині функціонує унікальний музей «Резиденція ангелів». Тут зібрано понад 2 500 експонатів з 75-ти країн світу. Спершу це був «Музей на крилах», який заснувала 10 років тому луганчанка Олена Стеценко і відкрила 2015-го в нині окупованій Кремінній Луганської області. З початком великої війни в Україні жінці вдалося перевезти на Прикарпаття 85 відсотків своєї колекції, що вражає відвідувачів історіями кожного її експоната.
Ідея створення музею належить донці пані Олени Поліні, якій тоді було дев’ять років. Саме її віршовані рядки надихнули жінку на створення музею: «Так мало мирних років в нашій історії, / Багато болі, втрат на нашій території. /Від війни в нас така вже втома. /Янголи, повертайтесь додому».
У Долині музей розпочав свою роботу у грудні 2023-го. За цей час резиденцію відвідали не лише містяни, а й їхні гості з різних куточків України: від Івано-Франківська й до Києва.
Перед тим, як знайти прихисток у Долині, музей двічі переїжджав. О. Стеценко зізнається, що до війни жодного разу не була на Прикарпатті, а до Долини потрапила випадково. І наголошує, що їй подобається бути частиною Долинської громади. Пані Олена зауважує, що вирішила перейменувати свій музей не випадково, адже їй хотілося знайти для нього постійне місце дислокації. А як відомо: як корабель назвеш, так він і попливе. «Раніше була назва «Музей на крилах». Сьогодні – це «Резиденція ангелів», тобто місце, де буде постійний осідок. Ми хочемо, щоб саме в Долині, люди знаходили янголяток, щоб саме тут проводили фестивалі янголів. А також, щоб у цьому місті була найбільша ікона янгола», – наголошує вона.
На жаль, перша колекція з 40 ангелів, яку збирала саме Поліна – залишилася в Києві. Проте в експозиції музею є її улюблений ангел з Одеси. Це стильна лялька в балетній пачці (пишна коротка багатошарова спідниця для танцівниць, яку використовують у класичному балеті) і кедах.
Різноманіття колекції вражає, тож недарма 2019 року тоді ще «Музей на крилах» потрапив до «Книги рекордів України» за найбільшу кількість зображень ангелів, зібраних в одному місці. І не дивно, що від їхнього різноманіття у відвідувачів розбігаються очі, адже загалом у тих експонатах представлено 35 мистецьких технік. Тож відвідини виставки – це й мандрівка в розмаїтий світ мистецтва.
В першій залі музею мою увагу привертає монохромна фотозона, на якій на чорному тлі написано слово «ангел» усіма мовами світу. Точніше, майже всіма. Адже тут не знайдете російської. Це принципова позиція О. Стеценко. Як і те, що тут немає експонатів російського походження. Натомість у резиденції «живуть» ангели з Італії, Чехії, Ізраїлю, Німеччини, Іспанії, Єгипту, Азербайджану, Португалії, Норвегії, Австралії, Китаю й навіть… з Антарктиди.
Коли відвідувачі музею слухають розповідь пані Олени про той чи інший експонат, їх переповнюють різні емоції. Адже кожна історія має свій посил: від смутку до радості. Тут багато історій з війни. Тих, які вселяють надію та пробивають на сльози. Як-от історія виробів із порцеляни з Рубіжного на Луганщині. Вони вціліли в будинку, в який ще 2014 року влучив ворожий снаряд. За словами, О. Стеценко, в тому домі не залишилося жодного цілого скла, тарілки чи горнятка, проте ангели залишилися неушкодженими, лише почорніли від кіптяви. Ці експонати несуть схожий символізм, як «півник з Бородянки» (керамічний виріб у стилі васильківської майоліки – культурного пласту з нашого недалекого минулого, майже невідомого широкому загалові, який чудом уцілів у розбомбленому росіянами будинку в Бородянці на Київщині і став символом незламності українського духу), світлини якого облетіли весь світ. Ці ангелики також вистояли, демонструючи свою незламність, попри крихкість.
Також одразу при вході в одній з виставкових залів, увагу відвідувачів привертає лялька-мотанка з крилами. Це найбільший експонат в колекції, «родом» із Рівненщини. А найдорожчою є срібна ікона, яку передали з Італії.
Поруч з нею під склом зберігається, мабуть, «найтепліший» експонат – тендітний в’язаний ангелик. «Ця лялечку вив’язала гачком дівчинка з Вінниччини. Ця робота обігріта теплом трьох поколінь: дівчинки, її бабусі і хрещеної матері», – пояснює пані Олена.
Також у колекції є дзвоники, які виготовила й подарувала музею мати Кузьми Скрябіна Ольга Кузьменко. Вони вражають своїм колоритом. Повертає у реальність війни ангел, зроблений з артилерійського снаряду, який використали під Бахмутом. Інший експонат, що його подарували військові 22-го окремого мотопіхотного батальйону, символічно доповнюють 22 дзвіночки. А ось ангели, які примостилися на цеглинах. Їх виготовила актриса Луганського театру пані Ганна. «У 2014 році, жінка, котра звикла до овацій, шампанського, квітів, виїхала з рідного дому в халаті і в тапочках. Думала, що на тиждень... Щоб вижити, вона виготовляла таких ангеликів і продавала їх в Києві на Андріївському узвозі», – розповідає О. Стеценко.
У музеї можна потрапити й на ангелотерапію. Правда, її краще проходити з разом з іншими людьми, яких добре знаєш, тобто цілими колективами. Її проводять за попереднім записом. «Це буде чудово: ви будете і малювати, і переодягатися, і сміятися, і трішки плакати. Але дуже цікаво. Це унікальна методика, яку використовуємо лише ми. Найстаршій людині, яка побувала на ангелотерапії, було 92 роки, а наймолодшій – три», – каже пані Олена.
Вартість квитка до музею – 50 гривень, для внутрішньо переміщених осіб – принципово вхід безкоштовний. Всі виручені кошти йдуть на допомогу військовим.
«Резиденція ангелів» – не просто музей, який демонструє різноманіття ангелів та мистецьких технік, це насамперед репрезентація Луганщини. «Хочеться, щоб люди чули правду про цей край, змінювали шаблони і руйнували стереотипи про нього і його людей», – наголошує О. Стеценко.
