Франківський драмтеатр презентував чергову прем’єрну постановку – друга робота головного режисера театру француза Жюля Одрі відбулася в форматі камерної сцени і вже вчетверте зібрала аншлаг. Драма «Фелікс Австрія» за мотивами однойменного роману нашої землячки письменниці Софії Андрухович стала першою театральною версією цікавої історії про Станіславів 1900 років – щасливе місто старої Австрії, наповнене арабесками, ароматами бузку, що тоді ріс коло кожного дому, вишуканими манерами, багатющою кухнею і мультикультурністю. Усім відомо, що 16 січня 2020 року в прокат виходить художній фільм «Віддана», але до міста, про котре він розповідає, фільм не має стосунку, бо жодна із локацій для зйомок стрічки так і не згодилася - через тотальну забудову. Хіба що головний герой стрічки – іванофранківець, актор театру Роман Луцький. Тож сценічне першопрочитання стало особливо очікуваним і для Франківського драмтеатру, і для письменниці Софії Андрухович, і для театральних гурманів.

Режисер-постановник Жюль Одрі в процесі роботи над інсценізацією роману, котрий написано 2014-го, а 2017- го перекладено французькою, дійшов думки, що виставу, котру він означив «казкою для дорослих» на дві дії, буде побудовано як спогад – через монологи-згадки головної героїні українки Стефи Чорненько (актриса Іванка Сірко) глядач дізнаватиметься про сюжет і шукатиме відповіді на психологічні ребуси: як позбутися ілюзій, подолати стигми дитинства, знайти себе справжню і навчитися любити свою самотність. Бо з самим романом Жюль познайомився в Івано-Франківську, коли проходив непросту адаптацію і мав велике бажання дізнатися про місто, котре після рідного Парижа, припало йому до душі і стало другим домом.

З журналістами режисер Жюль Одрі говорить українською мовою, і це завжди дивує, бо говорить він і формулює думки дуже добре, додаючи, що йому подобається українська мова, йому подобається розуміти і слухати, багато думати, аналізувати і мріяти. Одрі каже, що в процесі роботи над виставою він почувався дуже щасливим, бо пізнавав місто, його історію і культуру, його глибину та шарм, тому «Фелікс Австрія» - вистава «… про моє кохання, мою любов до цього міста та України».

«Фелікс Австрія» зібрав велику команду: окрім режисури, музичного оформлення, сценографії Жюля Одрі до роботи долучилася цікава молода художниця Олеся Головач - зі знаменитої майстерні Данила Лідера, учнем якого був славної пам’яті Олександр Семенюк, колишній художник Франківського драмтеатру, а також головний балетмейстер Дмитро Лека, помічник режисера – Назар Панів, дизайнер афіші Володимир Язловецький. Акторська команда – з.а.України Надія Левченко (Аделя Анґер), Іванка Сірко (Стефа), Юрій Вихованець (Петро Сколик), Віктор Абрам’юк (Велвеле), н. а. України Олександр Шиманський (Доктор Анґер), Ернест Торн (Андрій Кирильчук), Андрій Мельник (о. Йосип Рідний), Тетяна Шавкова (Іванка Рідна) та діти «Дитячої театральної майстерні» Дарина Токар, Настя Сніжко та Костя Кобзан – мали, за словами Жюля Одрі, непросте завдання. Бо грали на сцені одночасно кілька часових планів, ілюстрували спогади та ілюзії головної героїні, грали про власні страхи, балансуючи між forte і piano. І всі вони, попри короткий час на створення прем’єри і щоденні вечірні та денні вистави, вкотре створили магічне дійство. Бо коли після довгих обговорень, нічних читок і репетицій перед глядачем з’являється звичайна магія театру, котра наче розповідає якусь небанальну історію, а потім відкриває нові сенси, бо має феноменальну здатність ставити запитання, та закликає говорити про світ, про себе, про людину, кожен йде назустріч собі справжньому. Бо театр,без сумніву, щось дуже важливе для країни, але і для кожного з нас особисто.

Процес підготовки вистави цього разу в театрі чи не вперше наблизили до глядача – за непростою роботою усіх цехів - від виготовлення меблів, декорацій, пошиву костюмів і до фрагментів денних і нічних репетицій - можна було стежити на Фейсбук-сторінці Франківський драмтеатр.

Спершу актори та режисер пройшлися маршрутом старого міста в екскурсії від Марії Козакевич, котру вона ретельно підготувала за романом Софії Андрухович. Видавець Василь Іваночко познайомив творців вистави з унікальним альбомом «Наш Станиславів», де надруковано листівки з колекції Зеновія Жеребецького. Подружжя Михайла та Олі Зіньків презентували раритетне видання - журнал «La Mode Illustree» 1896 року, який також задіяли у постановці. І той журнал про моду та кухню художник Володимир Плазинський оцифрував і виготовив осучаснений примірник для вистави, як і тогочасну газету «Кур’єр Станіславівський».

Отож прем’єра «Фелікс Австрія» запрошує у поетизовану епоху Австро-Угорщини – своєрідного прототипу Євросоюзу, а якщо глянути зблизька - переказує непросту історію двох дівчат, волею фатуму переплетених, як два дерева, що не можуть рости. Українка Стефа та німкеня-панночка Аделя втратили матерів під час Мармулядової пожежі. Росли удвох, і навіть коли Аделя вийшла заміж, Стефа покинула її ліжко, але не дім. Так і триває їхнє життя – без батьків, тепер утрьох і сам на сам зі своїми дитячими спогадами. Поки в їхнє життя не приходить маленький хлопчик, котрого в честь дня народження цісаря Австро-Угорщини назвуть Феліксом (щасливий), бо всі тогочасні газети рясніють заголовками про «щасливу Австрію…». Поки не згорить зведений Петром, майстром надмогильних пам’ятників, дім із скляною стелею, поки не прийде моторошний Торн-ілюзіоніст, поки не зникне маленький Фелікс, таємницю якого ще не відкрито, і поки Стефа, не впоравшись зі своїми спогадами-примарами, не наробить біди, щоб потім звільнитися самій від їхнього ж тягаря. «Я не самотня. У мене є я», - скаже Стефанія Чорненько в фіналі. І це лише одне із її одкровень…

Дуже цікавим є сценографічне рішення – публіку теж запрошено у маєток Анґерів, бо сидять вони ближче, ніж на відстані витягнутої руки, і чують аромат линів, котрі готує Стефа, бачать її сльози, павутиння в крихітній хатинці-будці за склом, в котрій дружина священика Іванка мріє про пудру Bourjois і шовокові панчохи пані Аделі, до них долітають звуки з Петрової майстерні та запах його цигарок. Паралельні рівні вистави вибудовано також у безпосередній близькості: поки розлючені Стефа та Аделя розкидають стільці у вітальні, на довгому містку позаду дві маленькі дівчинки – Стефа та Аделя - грають у піжмурки, а в напівтемряві за книжкою сидить доктор Анґер.

Письмениця Софія Андрухович прийшла на прем’єру з дочкою, батьками і братом. Перед показом вона зазначила: «Мене від самого початку надихнула перспектива театральної постановки в Івано-Франківську, здійснена французьким режисером. Крім того, що це несподівано й приємно, відкривається так багато можливостей і багатообіцяючих моментів. По-перше, я дуже зацікавлена тим, що постановку реалізовуватимуть саме франківські актори. Сюжет роману «Фелікс Австрія» розвивається в місті, в якому вони живуть і працюють, яке вони добре знають і відчувають, — і тому вже йдеться не про розповідь письменниці про це місто, а про їхню власну розповідь, їхню власну інтерпретацію. Роман стає всього лише приводом до того, щоб кожен із акторів показав глядачам власний Станіславів. Розмовляючи з паном Одрі, я не мала особливих побажань. Для мене найцінніше — його зацікавлення матеріалом, його любов до власної роботи, його імпульси, ідеї й погляди, його експерименти. Мене захопили візії пана Одрі, його розмірковування на теми ілюзії, його ідеї, пов'язані з двійництвом, з віддзеркаленням, його фантазії про сценографію, яка мусить стати частиною ідеї, допомагати відкривати сенси. Ось чому такою інтригуючою є участь Жуля Одрі: театрального режисера з життєвим і культурним досвідом, відмінним від нашого. Пан Одрі має все необхідне для того, щоб його експеримент, пов'язаний зі співпрацею з Івано-Франківським національним академічним драматичним театром, виявився цікавим і свіжим: він має необхідну дистанцію, оскільки походить з іншого контексту, але водночас — здався мені дуже емпатійним і зацікавленим як Україною загалом, так і Івано-Франківськом зокрема».

Режисер Жюль Одрі запропонував для журналістів та колег-акторів ексклюзивний допрем’єрний показ, бо усі квитки на виставу до кінця грудня розкупили. Колеги, глядачі та авторка роману Софія Андрухович залишилися задоволеними пошуками акторської групи та їхнього режисера. Вистава без сумніву матиме в місті та за його межами свого особливого глядача. Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка народний артист України Ростислав Держипільський пожартував на пресконференції, що француз Жюль Одрі прийшов і вчить нас любити свою малу батьківщину, а про другу роботу Жюля Одрі сказав:

«Я вважаю, що ця прем’єра - черговий крок до успішного розвитку нашого театру, бо в ній поєдналися кілька складових успіху: бестселер нашої землячки Софії Андрухович, режисура Жюля Одрі, котрий - з іншої цивілізації і дивиться на все під іншим кутом зору, пробує збагнути нашу сутність і запропонувати інший наратив, і естетика, яку пропонує Жюль - сучасна і дуже захоплює. А третя складова успіху – чудовий акторський ансамбль, де грають наймолодші, ті, котрі міцно вже про себе заявили і наші найстарші майстри сцени. Мені подобається ця естетика, в якій працює Жюль, як він вибудовує простір, організовує роботу акторів. І я від цього дуже щасливий».

«Фелікс Австрія» має зробити Станіславів трохи щасливішим, - каже Жюль Одрі, котрий після двох прем’єр поїхав до своєї сім’ї в Париж. - Сімя – найважливіше для мене. Тут моя сім’я – це трупа театру. Для мене Франківськ – дуже європейське за стилем місто. У моїй роботі Станиславів – це метафора. Головна героїня Стефа хоче звільнитися. І ця країна теж має звільнитися».