Вся суть Росії та її народу – в цитатах відомих людей

Про русскій народ, про його "моральні" життєві принципи та поступову деградацію впродовж усієї історії Росії у всі часи неодноразово говорили українські й іноземні культурні та політичні діячі. Ба навіть російські письменники-класики, філософи, політологи, державні діячі не надто добре відгукувалися про своїх соплемінників. Ось невелика підбірка цитат:

• “Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами”, – укр. поет, письменник Тарас Шевченко.

• “Москва, узявши з вас присягу, як захоче, так з вами і з Вітчизною нашою вчинить. Тоді присяга ваша й душу вашу занапастить, і Вітчизну в безодню кине, і вольності позбавить”, – укр. гетьман Пилип Орлик.

• "Ви байстрюки катів осатанілих, не забувайте виродки ніде: народ мій є, в його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде", - укр. поет, журналіст, шістдесятник Василь Симоненко.

• “Росіянин чи, простіше кажучи, – москаль або руський, все одно, чи він “цареві-батюшці” служить, чи соціялістом-революціонером себе називає, чи нарешті в большевики-комуністи пошився – він однаковий: без брехні жити не може. Обманювати – для нього перше діло. Обманом, брехнею, підбурюванням та крутійством він цілі віки жив. Обман для нього другою натурою стався. Обманом він інші народи поневолював”, – укр. воєнний і політичний діяч Симон Петлюра.

• “З москалями нема спільної мови”, – укр. політичний діяч Степан Бандера.

• “У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна”, – укр. письменниця, поетеса Ліна Костенко.

• "Росія безумовно є нацією завойовників... Росія – це величезна кількість награбованого добра", — нім. філософ Карл Маркс.

• "Я повернувся з Росії. Який жах! який нікудишній блеф! Яка брудна і безглузда історія! Як усе це гротескно і злочинно! Все це огидно, страшно, немислимо бридко... Брудно, бідно, огидно. Тюрма. Всюди поліція, бюрократія і страшенний хаос. Все блеф і тиранія", — франц. письменник Луї-Фердінан Селін.

• "Ніколи нічого не замишляйте проти Росії, тому що на кожну вашу хитрість вона відповість своєю непередбачуваною дурістю", — нім. державний і політичний діяч Отто фон Бісмарк.

• Убивство — засіб скидання з престолу, який завжди застосовувався в Росії", — франц. політик-дипломат Шарль Талейран.

• "Тяжелый русский дух, нечем дышать и нельзя лететь", — рос. поет Олександр Блок.

• "Московия — русь тайги, монгольская, дикая, звериная", — рос. письменник Олексій Толстой.

• "Не народ, а скотина, хам, дикая орда душегубов и злодеев", «Дикий мы, темний, нещасный народ», — рос. письменник Михайло Булгаков.

• "Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ. И вы, мундиры голубые, и ты, им преданный народ", - рос. поет Михаїл Лермонтов.

• "Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете", — рос. письменник Іван Тургенєв.

• "Дайте россиянину карту звездного неба, и утром он вернёт её вам исправленной", - рос. письменник Федір Достоєвський.

• "Самолюбие и самомнение у нас европейские, а развитие и поступки азиатские", — рос. письменник Антон Чехов.

• "Народ (російський), который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения", — рос. письменник Федір Достоєвський.

• "…Рассея-дура. Ни Европа, ни Азия, ни быль, ни фантазия", - рос. поет Дем'ян Бідний.

• "Русские — народ, который ненавидит волю, обожествляет рабство, любит оковы на своих руках и ногах, любит своих кровавых деспотов, не чувствует никакой красоты. Грязный физически и морально, столетиями живёт в темноте, мракобесии, и пальцем не пошевелил к чему-то человеческому, но готовый всегда неволить, угнетать всех и вся, весь мир. Это не народ, а историческое проклятие человечества", — рос. письменник-публіцист Іван Шмельов.

• "Ах, как тяжело, как невыносимо тяжело порою жить в России, в этой вонючей среде грязи, пошлости, лжи, обманов, злоупотреблений, добрых малых мерзавцев, хлебосолов-взяточников, гостеприимных плутов — отцов и благодетелей взяточников!" — рос. поет-публіцист Іван Аксаков.

• "Мені здається, що найяскравішою рисою московської національної вдачі є саме садистська жорстокість, як гумор — для англійської. Найцікавішою рисою московської жорстокості є її диявольська вигадливість, її, я б сказав, естетична вишуканість. Кажу тут не про жорстокість, яка виявляється інколи як вибух хворої або зіпсованої душі... Я тут говорю про масову психологію, про народну душу, про масову жорстокість", - рос. письменник Максим Горький.

• "У Росії дві напасті. Внизу — влада пітьми, вгорі — пітьма влади", - рос. письменник журналіст Володимир Гіляровський.

• "Росія — це одна шоста частина світла і п’ять шостих пітьми", - рос. письменник, журналіст Володимир Колечицький.

• "Російський народ — глибоко нещасний народ, але й глибоко нечистий, грубий і, головне, — брехливий дикун", - рос. письменник, перекладач Іван Бунін.

• "В усім світі є тільки дві країни для порівняння – це Японія, у якої нічого немає й усе є, і Росія, у якої все є і нічого немає", — рос. політолог, державний діяч Павло Бородін.

• "Росія — найбільш найнаціоналістичніша країна у світі, країна небачених ексцесів націоналізму, пригноблення підвладних національностей, русифікації, країна національного бахвальства. Країна, в якій усе націоналізовано, аж до вселенської церкви Христової. Країна, яка вважає себе єдино обраною і яка відкидає всю Європу як гниль і породження диявола, що приречене на загибель. Зворотним боком російського смирення є надзвичайна російська зарозумілість", - рос. філософ Микола Бердяєв.

• "Росія — найбільша паскудна, до блювоти бридка країна у всій світовій історії. Методом селекції там вивели жахливих моральних виродків, у яких саме поняття Добра і Зла вивернуте навиворіт. Всю свою історію ця нація борсається в лайні і при цьому бажає потопити в ньому весь світ", — рос. філософ, письменник, публіцист Іван Ільїн.

• Дуже влучно про Росію та її ставлення до власного народу сказав і російський поет-народоволець і каторжанин Петро Якубович у вірші "К Родине":

За что любить тебя? Какая ты нам мать?

Когда и мачеха бесчеловечно злая

Не станет пасынка так беспощадно гнать,

Как ты детей своих казнишь, не уставая?

Любя, дала ль ты нам один хоть красный день

На наш весенний путь, раскинутый широко?

Ты навела с утра зловещей тучи тень,

По капле кровь из нас всю выпила до срока!

Как враг губила нас, как яростный тиран!

Во мраке без зари живыми погребала,

Гнала на край земли, в снега безлюдных стран,

Во цвете силы убивала...

Мечты великие без жалости губя,

Ты, как преступников, позором нас клеймила,

Ты злобой душу нам, как ядом напоила...

Какая ж мать ты нам? За что любить тебя?..

З інтернетвидань.