Завідувачка кафедри філології та перекладу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, докторка філологічних наук, професорка, депутатка Івано-Франківської обласної ради восьмого демократичного скликання, активна громадська діячка Оксана КОГУТ в інтерв’ю газеті «Галичина» наголосила на тому, що потрібно твердо і наполегливо відстоювати на всіх рівнях національні інтереси, не допускати паплюження української мови та історії, змін зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на інтеграцію в ЄС і вступ до НАТО.

– Пані Оксано, недавно Ви стали депутатом обласної ради. Що це значить для Вас?

– Це свідчення успіху нашої партії – Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», це перемога цілої команди людей, небайдужих до історії та долі нашої Галичини та України. Попри те, що наша держава є однією з найбагатших щодо природних та трудових ресурсів у Європі, її статус – країна з сировинною економікою та дешевою робочою силою і низьким рівнем життя громадян. У таких складних соціально-економічних умовах, а також у ситуації відкритої тривалої збройної агресії Російської Федерації життєво важливою є реалізація ефективної державницької стратегії. Для розв’язання цих актуальних проблем, що сягнули рівня питань національної безпеки України, потрібні концептуально інші підходи до будівництва політичного і промислового життя краю, які базуються на стратегічному державницькому мисленні та реалізації Нового економічного курсу партії «Батьківщина».

– Яке Ваше бачення розвитку України загалом і Прикарпаття зокрема?

– Україна цілком спроможна запропонувати та втілити у життя своє «економічне» й «політичне диво». Єдиний стратегічний ресурс нашої країни – український народ, наше вміння вчитися і працювати та адаптовуватися до нових політичних змін і викликів у сучасному міжнародному просторі.

На Івано-Франківщині прагнемо зреалізувати комплексну програму в сфері освіти та культури – «Арт-Карпати». Її мета – створення інформаційного простору Прикарпаття (лінгвокраїнознавства) в аспекті ціннісних парадигм освіти, культури, туризму і мистецтва та умов для вивчення іноземних мов й активної інтеграції в аналогічні європейські структури, поглиблення співпраці між Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу та навчальними закладами регіону.

Головне нині – створення нових робочих місць. Актуальними залишаються проблеми екології, й не лише Калуської ТГ, нагального вирішення потребує питання безпечної для довкілля й людей роботи Бурштинської ТЕС, є глобальними також проблема неконтрольованого вирубування Карпат, забруднення водойм. Особливу увагу треба звернути на загрозу паводків, підтоплення господарських та житлових об’єктів та на будівництво якісних доріг.

Наш край має величезні запаси нафти і газу (тисяча законсервованих свердловин), калійних солей, сірчаної руди, карпатських сланців, будівельних матеріалів (каменю, піску, вапняку, гіпсу), озокериту, відкрито урано-поліметалічний басейн із вмістом золота, срібла, цинку, що тягнеться територією області на сотню кілометрів, і т. ін. І в правильному використанні цих природних багатств – також перспектива для належного економічно-соціального поступу…

– Розкажіть про себе…

– Корінна калушанка з питомо галицьким вихованням. Дякую своїм батькам за колосальні терпіння та віру, закладені життєві цінності та орієнтири. Пройшла професійний вишкіл від учителя середньої школи до професора університету.

– Ваше життєве кредо?

– Правило трьох єдностей: «зроблено/прочитано/написано». Головне в житті – не здрібніти в думках і вчинках.

– Чи залучаєте до своєї роботи як завідувачка кафедри філології та перекладу ІФНТУНГ колег і студентів?

– Так. Наші студенти – основа діяльності в різноманітних проєктах і заходах. Ще в грудні 2018 р. ми презентували відкриття інтелектуального клубу «Інтертекст» Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, який створила наша кафедра філології та перекладу. За цей час відбулися десятки різноманітних зустрічей і заходів, незважаючи на різні перешкоди, пов’язані з пандемією. А викладачі кафедри не пасуть задніх, а ініціюють та впроваджують у життя проєкти «Художня культура рідного краю. Івано-Франківщина», «Калуська міська рада першого демократичного скликання: історія в документах», «Калуські історичні студії» (том 1–5) і багато інших. Систематично співпрацюємо зі студентами та викладачами з Польщі, Словаччини, Німеччини, Іспанії.

– З огляду на Ваш великий досвід, як би нині відповіли на запитання, що насамперед важливо для успішного керівника?

– Він мусить бути добре обізнаним у професійній діяльності та мати риси дипломата, бути доволі харизматичним. Керівник бере на себе відповідальність за колектив, тому головне – людина, її фаховість, бажання працювати, потреби та вміння, однак засадничими пріоритетом є власне ціннісна зорієнтованість. Є чимало добрих спеціалістів, проте вони неспроможні працювати в команді, їхні морально-етичні цілі та особисті амбіції закривають обрій.

Управлінець часто змушений діяти нестандартно, на випередження. Тим паче, що, як, скажімо, в нашому випадку, бюрократія від освіти й науки ледь чи не щохвилини «обдаровує» новими наказами/постановами/рішеннями. За день буває сотня різноманітних телефонних дзвінків і стільки ж електронних листів та сповіщень у соціальних мережах. А ще ж одному зі співробітників подобається одне, другому – друге, хтось сприймає нововведення, а хтось – ні. І ти вимушений ці всі емоції та інтереси врівноважити й погамувати, організувати системну творчу роботу, а не лише контролювати процес.

– Що мотивує Вас займатися громадською діяльністю? Які плани на майбутнє?

– Я хочу жити в країні, де не почуватимусь іноземкою. У нас тисячолітня історія державності, упродовж якої ми постійно відстоюємо власне право на землю, мову та культуру. Але мало гордитися тим, хто ти є, треба і працювати! Сьогодні парадоксальним чином зміщено акценти у виховному процесі, зникла домінанта праці як запорука успіху, хоча всі невпинно кивають на заможну Європу та США. В умовах децентралізації слід розробити та втілити в життя раціональну систему регіонального управління соціально-економічними процесами задля спільного ефективного розв’язання проблем Івано-Франківщини, поліпшення умов життя населення та процвітання держави.

– Що порадите активістам та молодим науковцям, які тільки-но розпочинають свій шлях?

– Добру пораду від Івана Франка: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить». Життя складне і бентежне та дуже коротке. Треба вміти осягати його неповторні миті та бачити красу цього світу.

– Які Ваші найяскравіші спогади з політичного, культурно-освітнього життя краю?

– Приїзд в Калуш зі США на початку 90-х років нашого родича Миколи Климишина – українського політичного діяча, члена УВО та ОУН, доктора наук з літературознавства, автора двотомника спогадів «В поході до волі». Це людина-легенда. У червні 1941 року керував Північною похідною групою ОУН(б), був ув’язнений німцями у Житомирі та запроторений у концтабір Освенцім. Пам’ятаю його постійні жарти – «недобитки». У нього було псевдо «Непоборний»… Пан Микола, а також моя покійна бабуся Ольга Володимирівна Дурбак, учителька географії із 50-літнім трудовим стажем, одна з перших членкинь Союзу українок Калуша, – уособлення правдивої галицької інтелігенції з притаманними лише їй менталітетом і шармом.

– А що скажете про сучасну українську інтелігенцію загалом? У нас нерозв’язаних проблем, які непокоять суспільство, надто багато. Яка її роль у демократизації суспільства?

– Інтелігенти – це не окремий підвид громадян, це стан свідомості, морально-етична та інтелектуальна затребуваність особистості. Ми маємо кілька усталених означень поняття «інтелігенція» як соціального прошарку суспільства, професійно зайнятого розумовою працею, розвитком та поширенням культури. Особливостями інтелігенції називають її ідеологізованість, індивідуалізм і загострену любов до свободи, потяг до незалежності, підвищене почуття особистої відповідальності. Українська інтелігенція впродовж багатьох років була носієм національної ідеї, яка завжди жила у свідомості частини населення нашої країни. Саме вона стала ініціатором формування Народного руху України за перебудову, а згодом активно виступила за створення власної держави.

У грудні 1991 року на всеукраїнському референдумі цю ідею підтримала більшість населення України. В умовах тоталітарного режиму СРСР значна частина інтелігенції була опозиційною, а тому з ентузіазмом сприйняла ідеї «перебудови», а відтак і державної незалежності республік. Економічна криза 90-х років, а згодом споживацьке суспільство, стали не менш небезпечними для інтелігенції, ніж недемократичний режим. Якщо в роки репресій поступалися принципами заради збереження життя, в часи «застою» – кар’єрного зростання, збереження місця роботи, то нині – заради грошей та добробуту, що нерідко межує з наживою. Споживацьке суспільство продукує нові символи успішності та стандарти життя. Це спонукає досягати успіху за будь-яких умов. Справжня інтелігенція не повинна залишатись осторонь того, що відбувається в політичному, духовному, економічному житті країни та регіону.

– Яку ж роль сьогодні має відігравати українська інтелігенція?

– Інтелігенція, що не має на меті використання влади для свого добробуту, не обслуговує владу за гроші, а є справжньою, має відіграти роль посередника в конфлікті різних груп політичної еліти – цементувати суспільство. На жаль, у нас ще надзвичайно низька активність інтелігенції у діяльності громадських організацій та політичних сил.

– Якими справами (проєктами) найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування?

– Упродовж останніх п’яти років проводимо історико-краєзнавчі дослідження на базі краєзнавчого музею Калущини – комунального закладу «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради». За цей час видали зокрема чотири томи «Калуських історичних студій», а п’ятий готуємо до друку у 2021 р. Також побачили світ такі видання, як «Калуш на давній поштівці та фотографії» (2017 р.), «Історія музейництва на Калущині: локальний вимір» (2017, 2019), «Калуська міська рада першого демократичного скликання: історія в документах» (2020) та ін.

Як бачите, головна тематика збірників, як і напрям наших наукових досліджень, – калушезнавство, ознайомлення широкого загалу з неповторним колоритом історико-культурної спадщини міста, його відомими постатями та пам’ятками природи. Це популяризація духовних скарбів і туристичного потенціалу краю в нерозривному зв’язку з минулим України та Європи.

Редакційну колегію цих видань очолює доктор історичних наук, член Національної спілки краєзнавців України, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олег Малярчук. Книги видавали за фінансової підтримки Калуської міської ради.