На Прикарпатті відбулися заходи, приурочені до 70-річчя поета унікального голосу та мелосу, перекладача, драматурга, скульптора Олега Лишеги, який народився 30 жовтня 1949 року в Тисмениці. На жаль, наш відомий друг і товариш не дожив до цієї дати – 17 грудня 2014 року відійшов у засвіти, але вшанування цих уродин яскраво і шляхетно засвідчило, що найбільшою вдячністю за його багатогранний і яскравий талант може бути наша пам’ять. Презентація книжки спогадів про Олега Лишегу «Полум’я відігріє пам’ять», яка вийшла у львівському видавництві «Піраміда» відбулися в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника та в обласній науковій бібліотеці ім. І Франка за участі письменника Василя Габора, літературознавця Тараса Пастуха, художника-дизайнера Андрія Кіся, художнього подружжя Тетяни та Валерія Шаленків.
Люди, які добре знали Олега ділилися своїми спогадами про нього, починаючи ще зі студентських часів, розгортали перед присутніми сувій минулого, з якого поставали найяскравіші і найтрагічніші віхи життя Олега Лишеги. Зокрема знайомство з таким культовими постатями, як Григорій Чубай та Віктор Морозов, участь у самвидавчому часописі «Скриня», за яку, власне, він і був виключений з Львівського університету, де вчився на англійській філології… Потім служба в армії та вчителювання в Бурятії, повернення до Львова, переїзд до Києва. І хоча приватне та особисте життя налагодилося, але офіційна заборона на публікації протривала до 1988 року. У 1989 році виходить перша книжка Олега Лишеги «Великий міст». Потім були інші книжки, стипендія Фулбрайта, переклади на українську Томаса Стернза Еліота, Езри Паунда, Девіда Герберта Лоуренса, Марка Твена, Генрі Девіда Торо, Сильвії Плат, та інших, премія ПЕН-клубу – міжнародної неурядової організації, яка об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів…
Книжка есеїв «Полум’я відігріє пам’ять» зібрала під однією обкладинкою спогади рідних, близьких, друзів та колег Олега Лишеги, його листи до друзів та друзів до нього. За словами Василя Габора, книжка є справжньою скарбничкою високої літератури і розрахована на вишуканого читача, який зможе гідно поцінувати надзвичайно широку палітру текстів, сенсів та нюансів і зазначив, що ми ще так мало знаємо про цю видатну особистість, так мало нам відкрилося з його особливого трибу життя та унікальної творчості.Упорядники Тарас Пастух та Андрій Кісь розповіли, як збиралися матеріали, як готувалася книжка, як довго і ретельно підбиралося художнє оформлення. Як згадує Тарас Пастух, за початковим задумом, книжка мала бути вдвічі меншою, але навіть отака, однак не вмістила спогадів всіх, хто мав що і хотів сказати про Олега. Книжка переповнена любов’ю до поета, кожний з авторів вклав у свої спогади і частку своєї душі, частку життя, прожиту з ним, і тому «Полум’я відігріє пам’ять» дуже особлива і унікальна книжка.
З прикарпатських авторів свої есеї про Олега написали Ярослав Довган «Вохристий спогад», Тарас Прохасько «Концентричні кола наближення», Степан Процюк «Князівство незримої краси», Володимир Єшкілєв «Письменник ховається за деревами, текст літає над Вороною», Василь Карп’юк « Я пливу, я весь час пливу…».
Поділився своїми спогадами про Олега Лишегу та співпрацею з ним івано-франківський видавець «Лілеї НВ» Василь Іваночко. Саме в цьому видавництві вийшла найпрекрасніша книжка віршів поета «Снігові і вогню», а також розмови з Олегом Лишегою Тараса Прохаська у серії «Інший формат». До ювілею поета «Лілея НВ» теж видала книжку есеїв «Олег Лишега. Відлуння». Присутні також ділилися своїми спогадами про Олега Лишегу, розповідали теплі і щирі історії про його життя, презентацію чудово модерувала письменниця Марія Ткачівська.
До особливих книжок належить і монографія про Олега Лишегу авторства Тараса Пастуха «Мости Олега Лишеги», в якій досліджує його поетичну творчість,зазначаючи, що «Олег Лишега – поет виняткової щирості, що зачаровує простотою слів та образів, за якими незвіданий широчезний світ. Вочевидь, для цього і слугує поезія, щоб кожного разу, перечитуючи один і той самий текст, знаходити у ньому те, чого не помічав раніше...». «Мости Олега Лишеги» теж побачили світ у видавництві «Піраміда».
Урочистості з нагоди ювілею відбулися і в рідному місті Олега Лишеги – Тисмениці. Мала батьківщина пам’ятає свого видатного земляка, адже саме цей рік в Тисменицькому районі оголошений «Роком Олега Лишеги», саме в його рамках і відбулися Перші Лишегівські читання. Вони розпочалися Божественною літургією та панахидою у церкві святого Миколая УГКЦ, яку звершив отець-капелан Володимир Гринишин. Після чого відбулося урочисте відкриття анотаційної дошки Олегові Лишезі на приміщенні Народного дому на центральній площі. Дошку разом з організаторами та гостями відкрила і дружина поета Наталія Лишега.
У роботі круглого столу, присвяченого життю і творчості великого поета, взяли участь перші керівники району та міста, представники громадськості та гості, письменники – голова та члени обласної організації СПУ – Світлана Бреславська, Євген Баран та Василь Бабій, викладачі та аспіранти ПНУ – Ірина Малишівська, Олег Гуцуляк, Ірина Фотуйма, Женя Палійчук.. Спікерами круглого столу виступили голова оргкомітету – заступник голови районної ради Ігор Федоришин, викладач ПНУ Михайло Бігусяк, критик Євген Баран, керівник дитячої інформаційної ліги «Сузір’я» Богдан Нагорняк.
На початку був продемонстрований фільм про Олега Лишегу, створений ТРО «Тисмениця», також учасники конференції оглянули виставку книг авторства Олега Лишеги «Свічка його соборної душі», підготовленою тисменицькою центральною районною бібліотекою. Привітання до учасників круглого столу на відкритті виголосили голова районної ради Тетяна Градюк та мер Тисмениці Степан Сворак, у яких зазначили, що Тисмениччина пишається своїм великим земляком, усвідомлює його роль в українській та світовій літературі та важливе значення для окреслення та становлення культурної мапи краю.
Учасники круглого столу у свої виступах, кожний по-своєму, висвітлювали багатогранну творчу постать поета, торкаючись всіх сфер його таланту – поетичного, перекладацького, драматургічного, художнього, унікальному вмінні писати про прості звичні речі, підносячи їх до світового загальнолюдського звучання, про хистку і делікатну, але водночас таку надійну і прекрасну рівновагу його внутрішнього світу, про вміння бути собою, бути рівним і гідним «друга Лі Бо і брата ДуФу» і самому стати другом і братом кожній рибі, кожному очерету, кожній пташині, оспівати їх і стати великим поетом.Учасники Читань відвідали і могилу Олега Лишеги, помолилися за упокій його душі та запалили свічки.
