Наступ на українську мову триває. Як обухом луснули по голові: Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) скасував постанову Кабінету Міністрів, якою було схвалено нову редакцію «Українського правопису». Зокрема пресслужба ОАСК повідомила з цього приводу таке: «Окружний адміністративний суд міста Києва завершив розгляд адміністративної справи щодо оскарження постанови Уряду, якою було затверджено український правопис у новій редакції.

Провадження у справі було відкрито у червні 2019 року, позивачами у справі виступили ГО «Правова держава» та жителька міста Херсона, яка діяла в інтересах своєї неповнолітньої доньки. Відповідач – Кабінет міністрів, третя особа – Міністерство освіти і науки. Справу розглядали за правилами загального позовного провадження, було проведено загалом вісім судових засідань.

Під час розгляду справи суд встановив, що Кабінет міністрів при ухваленні вказаної постанови діяв поза межами своєї компетенції та із порушенням законодавства, що регулює порядок прийняття нормативно-правових актів. З огляду на це, суд визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 437 від 22 травня 2019 року «Питання українського правопису».

Своєю чергою у Кабміні пообіцяли оскаржити рішення ОАСК, який скасував постанову про нову редакцію «Українського правопису». Про це повідомила заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць. «28 січня Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконною та скасував постанову Кабміну про запровадження нового українського правопису. У зв’язку з цим хочу повідомити, що ми вважаємо незаконним відповідне рішення ОАСК та оскаржуватимемо його в апеляційній інстанції. На те, аби подати апеляцію, уряд має 30 днів», – розповіла вона.

Як відомо, нову редакцію «Українського правопису» було опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук 3 червня 2019 року – відтоді її рекомендовано застосовувати в усній мові та письмі.

Ми поцікавилися, що думають з приводу скасування постанови про нову редакцію «Українського правопису» відомі прикарпатські мовознавці.

Микола ЛЕСЮК, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри слов’янських мов Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, заслужений працівник освіти України, лавреат премій Марійки Підгірянки, Івана Франка, Василя Стефаника, Воляників-Швабінських (США), Фонду Тараса Шевченка (Київ):

– 28 січня 2021 року, як грім із ясного неба, з’явилося повідомлення, що Київський окружний адміністративний суд скасував рішення Кабміну № 437 від 22 травня 2019 року «Питання українського правопису», яким було схвалено нову редакцію «Українського правопису». Що це у нас за система, що якісь напівграмотні судові клерки можуть утручатись у святая святих – нашу українську мову, вирішувати, що для неї добре, а що зле. Бачив інформацію, що якась семикласниця з Херсона, яка, може, ще й писати взагалі не вміє, подала позов, а її адвокат розгорнув справу і заніс цей позов до суду. Я не дуже тішуся цим новим правописом, бо в багатьох випадках питання залишилися невирішеними або тільки наполовину вирішені. Але вже якщо прийняли (а приймали ж фахівці!), затвердили, то, будь ласка, виконуйте! Невже якийсь там суддя міг узяти на себе таку відповідальність і пхати свого носа до сфери, в якій некомпетентний?! Так само й та учениця, так само й той адвокат. А може, та учениця захоче, наприклад, табличку множення чи інші якісь життєві закони скасувати?!..

Коли ж у нас буде нормальна судова система, коли вже будуть судді й інші чиновники, які б переживали за рідну українську мову, підтримували її, виконували вимоги закону про державну мову. Це добре, коли в державі панує демократія, але погано, коли в ній панує анархія, коли якийсь дрібний чиновник, навіть у статусі судді, може втручатися в загальнонаціональні справи. Думаю, що Кабмін зуміє відстояти своє рішення, не піде на поводу якоїсь підставної «восьмикласниці» чи її адвокатів. Геть руки від української мови!

– Звичайно, ми можемо посміятися над абсурдністю цього рішення, дотепно пожартувати, що за втручання так званого «вовчого» суду в не свою компетенцію таких юристів слід би розпустити у світ з «вовчими білетами». Бо за логікою суддів, які своїм рішенням заперечили не тільки постанову Кабміну про запровадження нового Українського правопису, а й звели нанівець тривалу роботу Української національної комісії з питань правопису, висновки Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України, ОАСК за своїми компетенціями стоїть понад усіма цими поважними інституціями й «успішно» виконує їхні функції. Однак насправді це дуже сумно. Бо це рішення – цілком логічна й послідовна ланка у ланцюзі реваншистських заходів, спрямованих на демонтаж української державності.

Складається враження, що ОАСК у цьому контексті бере приклад із КСУ і керується написаними за межами України директивами, а не законом, логікою, здоровим глуздом чи, тим більше, такою «дрібницею», як українські національні інтереси... І вже зайве, мабуть, і згадувати, що рішення «найгуманнішого у світі» суду не має нічого спільного із захистом інтересів семикласниці, неспроможної засвоїти кілька правил, спрямованих, як не парадоксально, на спрощення, а не на ускладнення правопису, що діяв раніше. Як і з захистом прав її мами, якій не потрібно хвилюватися щодо успішного складання ЗНО донею: правописні нововведення ще кілька років існуватимуть паралельно із нормами старого правопису. Просто правопис, несміливо, дуже обережно і надто, як на мене, толерантно, намагається нормативно підтвердити природний факт: українська мова розвивається своїм власним поступом, зумовленим іманентними законами і закономірностями, а не кремлівськими директивами. Але що тут скажеш, коли логічні аргументи і здоровий глузд безсилі... Лише емоційне: «Ганьбіссімо»!

Причому не лише Окружному адміністративному суду Києва, а й усім державним інституціям, які покликані захищати національні інтереси України загалом та кожного її громадянина (і україномовних теж) зокрема, але які, озброївшись ідеологічною доктриною «какая разніца», «мали на увазі» і державу, і мову, і україномовних громадян. Схоже, нам, українці, доведеться вкотре їм нагадати: «Разом нас багато! Нас не подолати!»