У Мюнхені завершилася 59-та конференція з питань безпеки, на якій збиралися очільники держав та урядів, топові дипломати та лідери думок світового рівня, а Україну представляла потужна делегація, щоб максимально донести наші пріоритети та першорядні завдання. Як відомо, у центрі уваги головного західного безпекового форуму була війна росії проти України. Президент Володимир Зеленський виступив після його відкриття першим. Російську ж делегацію на форум не запрошували. Відомий політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир ФЕСЕНКО, який взяв участь в українських заходах Мюнхенської безпекової конференції-2023, ексклюзивно для «Галичини» розповів про її основні підсумки та значення для України, а також прокоментував візит Президента США Джозефа Байдена до Києва 20 лютого.

Консолідація щодо підтримки України

– Я брав участь в українських заходах на полях Мюнхенської конференції, які були організовані Фондом Віктора Пінчука. Це традиційний Український ланч та інші неформальні зустрічі, зокрема вечеря з друзями України, в якій взяли участь відомі західні політики та дипломати, що вже відійшли від високих посад, проте активно допомагали й допомагають нашій державі. Наприклад, експрезидент Польщі Александр Квасневський, колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт та ін. Також були неформальні зустрічі офрекордс, тобто не для запису, з відомими політиками й державними діячами. Наприклад, я належав до групи представників української громадськості, з якою зустрівся новий міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, а також ми мали зустріч з групою французьких і німецьких депутатів…

Про важливість самої конференції. Під час цього заходу було обговорено міжнародну ситуацію і пропозиції щодо того, як гарантувати міжнародну безпеку. Фактично це головний форум року з питань міжнародних відносин і міжнародної безпеки. Свого часу саме в Мюнхені путін виголосив свою історичну промову, де сформулював програму руйнування світового порядку. На це не звернули тоді увагу.

Торік Президент Володимир Зеленський виступив на Мюнхенській конференції з резонансною промовою, де жорстко поставив питання про гарантії безпеки для України, наголосив, що їх не виконують, і це загрожує війною. Цього року увагу було сконцентровано на війні росії проти України, оскільки нині це головний виклик для міжнародної безпеки. І питання як зупинити агресію, як припинити цю війну було найважливішим. Дискусія розгорнулася довкола питання, чи готуватися до тривалої війни, а чи все ж таки можна прискорити її завершення? Якщо так, то як це зробити? Варіанти відповідей на це дуже різні.

Наприклад, на Українському ланчі виступив новообраний президент Чехії генерал Петер Павел. Він переміг на виборах, бо посідав проєвропейську, проукраїнську позицію, але, виступаючи на конференції, був дуже стриманим і сказав, що треба розглядати різні варіанти завершення війни. Все ж у кулуарах він наголосив, що підтримуватиме Україну в нинішній війні, зокрема щодо постачання зброї, членства в НАТО та ЄС.

У кулуарних зустрічах, особливо з німецького боку, лунали слова підтримки нашій державі, але наголошували, що чим далі триватиме війна, тим буде більше жертв в Україні, тому треба розглядати різні варіанти завершення бойових дій. Але не йшлося про поступки росії. Це все треба мати на увазі і не плекати ілюзій, що всі одностайно підтримують завершення війни з виходом на кордони 1991 року. На жаль, це не зовсім так. Західний світ сконсолідований щодо підтримки України, але його непокоїть питання затягування війни, оскільки воно в інтересах путіна. А для нас це нові жертви, продовження руйнування України, економічні проблеми…

Втім, у цьому разі й Захід програватиме. Наприклад, для Байдена затягування війни до президентських виборів – це послаблення його політичних позицій і загострення дискусії всередині США щодо підтримки України. Тому потрібно сконцентруватися на тому, щоб прискорити активні дії, аби максимально послабити путіна і підготувати всі передумови, щоб Україна перемогла в цій війні. Один український військовий, який брав участь у цих неформальних дискусіях, у виступі наголосив, що важливо підтримувати Україну не стільки, скільки потрібно, а так, щоб вона перемогла. Це була ключова теза.

Сприйняття України і ставлення до неї змінилося. Показова деталь: на неформальних зустрічах майже всі західні учасники завершували свої виступи словами: «Слава Україні!». Західний світ розуміє потребу підтримки України, і рівень цієї підтримки дуже високий. Але потрібно постійно це підживлювати, треба активно взаємодіяти з нашими західними друзями, нагадувати, як ця війна впливає на Україну та які загрози створює для цілого світу. І що треба не просто підтримувати Україну, а спільно працювати задля перемоги над путіним!

Психологічний нокдаун для путіна

Щодо візиту Джо Байдена у Київ – це екстраординарне явище. Загалом Америка завинила нам із цим. Востаннє президент США – Джордж Буш-молодший – відвідував Україну 15 років тому. Ми запрошували Барака Обаму, але він не приїхав навіть після 2014 року, коли цей візит був би дуже важливим для України. Дональда Трампа теж запрошували, але там була своя історія. Коли до влади прийшов Джо Байден, питання про приїзд в Україну відразу стало актуальним. Тим більше, що він і доти не раз бував у Києві і добре знає Україну.

У цьому контексті розповім одну дуже цікаву історію. Торік на полях Мюнхенської конференції була зустріч у форматі офрекордс групи наших парламентарів, декількох представників громадськості з колишнім директором ЦРУ. Ми його запитали, чому не приїжджає президент США до Києва. Він відповів, що не все вирішує президент сам, що це питання його особистої безпеки, тому вирішують спецслужби. Це було сказано ще до війни. Тепер війна, і формальна небезпека набагато більша, проте Джо Байден приїхав в Україну.

Це безпрецедентна подія, бо Президент США приїхав у столицю країни, де йде війна. Це вагомий жест підтримки України. Але це також сигнал росії, що Сполучені Штати й особисто Президент Байден не бояться путінської росії і підтримуватимуть Україну надалі. Це психологічна перемога американців над путіним. Американці демонструють силу й рішучість, на відміну від росіян. Фактично цей візит свідчить, що росіяни бояться американців. Це умовно такий відчутний психологічний нокдаун для путіна. Як на мене, саме в цьому найбільший сенс цього візиту. Та, звісно, велике значення мають і конкретні домовленості та переговори.