Не очікувала, що на четвертому році повномасштабної війни росії проти України доведеться пояснювати, чому не варто дивитися російські мультфільми, навіть якщо вони адаптовані та озвучені українською мовою. Проте статистика свідчить про протилежне. Найбільшу популярність в Україні має україномовний YouTube-канал «Маша і ведмідь», на який підписано 18 мільйонів користувачів, а загальна кількість переглядів перевищує 800 мільйонів за рік! За оцінками експертів, лише впродовж цього часу творці шоу отримали понад 2,4 мільйони доларів! Отже, українці свідомо чи несвідомо підтримують російську агресію, фінансуючи російську армію, яка продовжує окупацію і бомбардування українських міст. Крім того, цей контент є ефективним інструментом тонкої, але потужної пропаганди, що цілеспрямовано впливає на формування дитячої свідомості, причому вже не перший рік.
Перегляди б’ють рекорди
В Україні будь-які фільми та серіали російського виробництва, зокрема анімаційні, створені після 1 січня 2014 року, заборонено законом для трансляції на телебаченні. Проте їхні творці знайшли спосіб пролазити зі своєю продукцією до життя українських дітей через інтернет. Вони дуже швидко зметикували, створивши україномовні YouTube-канали свого контенту. Впевнена, що доволі часто батьки навіть не підозрюють, яку прописку має цей контент. Серед «улюблених» російських мультиків в українських дітей – «Маша і ведмідь», «Смішарики» та «Фіксики». Це, звичайно, не весь перелік ворожого контенту, який споживають наші діти, а лише вершина айсберга. Його, на жаль, значно більше. І те, що цей контент досі присутній у житті наших дітей, є серйозною проблемою, адже це справжня війна за їхню свідомість, а мультфільми є дуже дієвим інструментом маніпуляції та промивання дитячих мізків.
Мені стало цікаво дізнатися, скільки сьогодні мають переглядів ці мультфільми, і, м’яко кажучи, я була вражена. Серії «Фіксиків», завантажені протягом місяця, отримують від 10 000 до 70 000 переглядів, «Смішариків» – від 6 000 до 26 000. Однак усі рекорди беззаперечно б’є «Маша і ведмідь». Серія, завантажена лише 22 години тому, вже зібрала понад 14 000 переглядів! Загалом дуже яскраво видно, що цей серіал і далі популярний серед українських дітей: найновіші серії, завантажені за останні два місяці, набрали від 100 000 до 400 000 переглядів, а серія «Віднесений вітром», опублікована 11 місяців тому, зібрала понад мільйон переглядів! І це попри те, що продукт буквально кишить російською символікою та наративами. І найсумніше, що можна впевнено стверджувати: цей витвір дивляться саме маленькі українці, адже всі ролики на цих каналах озвучено українською.
Шкідливі меседжі ворожого контенту
За 33 роки педагогічного досвіду вихователька закладу дошкільної освіти (ЗДО) №11 «Пізнайко» Олена Карпінець, бачила чимало мультиків, в тому числі і російських. Вона зауважує, що вищезгадані мультфільми на перший погляд здаються нешкідливими, проте вони насичені ідеологією «руського міра» і передають хибні моделі поведінки. Зокрема, на її думку, вони побудовані на конфліктах, замість конструктивної праці, формують у дитини модель агресивної поведінки та транслюють меседж, що бути хуліганом весело. Впевнена, це не те, що батьки б хотіли прищепити своїм дітлахам.
– «Маша і ведмідь» – це демонстрація зневаги до правил, грубість, некеровану поведінку. Діти схильні наслідувати «неслухняність», бо її подають як смішну і привабливу, – коментує педагогиня. – У «Фіксиках» ніби є освітній елемент, тут розповідається про техніку та науку, але багато сюжетів побудовано на обманах, хитрощах, а дорослі персонажі часто видаються безпорадними. Це закріплює у дітей образ «дорослий – слабкий, дитина – завжди права», що не відповідає педагогічній моделі. Також не впевнена, що теми смерті, депресії та сенсу життя, які порушено в деяких серіях «Смішариків», саме для дошкільнят…
Пані Олена додає, що згадані мультфільми небажані для перегляду українськими дітьми не лише через своє походження, хоч і цього аргументу більш ніж достатньо, а й через поведінкові та ціннісні моделі, які вони транслюють.
«Вони точно не відображають наші цінності, – наголошує співрозмовниця. – Наприклад, у мультфільмі «Маша і ведмідь» Маша не поважає чужі кордони, не визнає право власності, не знає слова «стоп», ігнорує інших і керує всіма навколо. І, взагалі, вона робить усе, що хоче, демонструючи неслухняність, крики, порушення правил без будь-яких наслідків. Для дитини дошкільного віку приклад є ознакою норми. Тож, якщо у мультфільмі бешкетнику завжди все пробачають, дитина сприймає це як взірець поведінки. Крім того, мультфільм створює значне емоційне навантаження та збуджує нервову систему, через що після перегляду дитині важко зосередитись і вона може ставати імпульсивнішою. Варто також відзначити відсутність розвитку персонажів тих творів: вони не навчаються на своїх помилках і не роблять висновків, що не стимулює емпатію, креативність або критичне мислення. Ці мультфільми швидше розважають, ніж виховують чи розвивають. Українським дітям краще обирати якісний контент, який навчає, надихає, підкріплює правильні моделі поведінки та формує традиційні українські цінності».
Альтернатива пропагандистському сміттю
Викорінити російський контент з медійного простору дітлахів виявилося не так просто. На це впливає кілька чинників, серед яких найвагомішою є принципова позиція батьків. Щодо контенту, я не вірю, що не існує достатньо якісних альтернатив «машам і ведмедям» чи «фіксикам». Насправді, сьогодні значно більше доступного вітчизняного продукту високої якості, а про світову мультиплікаційну індустрію й казати поготів.
«Багато батьків досі показують дітям російські мультики, можливо тому, що українських якісних альтернатив довший час було менше, – наголошує Олена Карпінець. – На мою думку, також впливає відсутність усвідомлення культурного та політичного контексту мультфільмів. Багато хто думає: «Це ж просто мультики, яка різниця?». Навіть якщо сюжет видається нейтральним, він формує прихильність до російського продукту, а отже, – до культури й наративів рф. Візьмемо для прикладу ту ж «Машу…». Ця героїня – терористка, яка захоплює чужі речі, ігнорує особисті кордони, не здатна дружити. Батьки, які самі виросли на цих мультфільмах, машинально пропонують переглянути їх своїм дітям, не задумуючись, що з часом в їхній родині з’явиться власна «Маша». Якщо ви не хочете, щоб ваша дитина перейняла таку модель поведінки, бережіть її від цього мультсеріалу!».
Сьогодні в українському медіапросторі вже поступово з’являється чимало якісного вітчизняного контенту для дітей. Звичайно, цього поки що недостатньо, і потрібно докладати більше зусиль, щоб українські діти мали змогу дивитися мультфільми на різні теми. Це справа не одного року, і важливо, щоб це розуміли на державному рівні. Пані Олена також зазначає, що останніми роками українських мультфільмів стає більше, тож існує альтернатива російському анімаційному сміттю. Зокрема, це YouTube-канал «Бробакс», платформа НУМО, яка пропонує мультфільми та анімаційні ролики, що допомагають розвивати ключові навички, а також канал «ПлюсПлюс», який знайомить дітей з Україною, тваринами, людьми, екологією та багато іншим.
Мультсеріал «Пес Патрон» одночасно навчає і розважає, а такі проєкти, як «Вередулька» та «Казки українською», не лише розвивають, а й формують українську ідентичність. Також, за її словами, недавно на телеканалі «ПлюсПлюс» відбулась прем’єра анімаційного серіалу «Корисні підказки», який стане у пригоді як дітям, так і дорослим. Це 12 серій по 5 хвилин про емпатію, злість, страх помилок, булінг, безпечний Інтернет, нудьгу, тощо. Все подано в ігровій, зрозумілій дітям формі та з практичними вправами.
Від себе додам, якщо ваша дитина любить дивитися мультики про науку, то замість «Фіксиків» кращим варіантом буде американський мультсеріал «Дослідниця Ада Твіст». Це історія про дівчинку-генія, яка прагне вирішувати найскладніші наукові завдання. Цей мультик побудовано за іншим принципом, аніж «Фіксики», більш правильним та педагогічним, адже діти бачать, що не все вдається з першого разу, головне спробувати ще раз і все обов’язково вийде. Загалом, він цікавий, яскравий та смішний, і головне – не російський!
Вихователька радить батькам ретельно обирати мультфільми перед тим, як показувати їх дітям, зокрема звертати увагу на їхнє походження та зміст. Навіть, якщо анімація не має ознак ворожого походження, можуть бути питання до смислів та меседжів, які вона несе.
«Проведу аналогію з приготуванням їжі: обираємо якісні продукти, дотримуємося технології, перевіряємо на смак і подаємо на стіл, щоб усе було смачно, красиво та корисно. З мультфільмами те саме: потрібно підбирати якісний український продукт, – коментує педагогиня. – Варто подивитися кілька серій, проаналізувати їх, щоб контент був не лише розважальним, а й повчальним. У сюжеті має вирішуватися певна проблема, при цьому мають бути порушені актуальні для дітей переживання: ревнощі, страх і його подолання, дружба, досягнення – бажано через зусилля. Крім того, мультфільм має допомагати розвивати хороші звички: дякувати, ділитися, допомагати, класти речі на місце, а також такі позитивні властивості, як сміливість, чесність, взаємоповага».
У мене немає чарівної пігулки чи єдиного рецепту, як позбутися російського продукту в українському медіапросторі для дітей. Втім, я впевнена, що розв’язання проблеми потребує комплексного підходу. І якщо хтось каже, що дітям немає чим замінити «Машу і ведмедя» чи «Фіксиків», то не варто цьому вірити, бо то вже давно не так. Звичайно, нині важливо системно збільшувати кількість і якість українського контенту для різних вікових категорій глядачів. Проте відмовитися від споживання російського кінопродукту доволі легко – достатньо просто не дивитися його!
