Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області, ветеран російсько-української війни Віталій Вербовий поєднує досвід військової служби зі щоденною боротьбою за права громадян. У фокусі його роботи – захист ветеранів, учасників бойових дій, родин полеглих оборонців, осіб з інвалідністю внаслідок війни, родин зниклих безвісти. Він переконаний: гідність, справедливість і стійкість мають бути не тільки гаслами, а й підґрунтям державної політики. В інтерв’ю для газети «Галичина» Віталій ВЕРБОВИЙ акцентує на тому, що ветеран у громаді – не прохач, а носій досвіду й честі, і саме так його має сприймати суспільство.

– Пане Віталію, як виглядає Ваш типовий день як Представника Уповноваженого з прав людини? З якими викликами стикаєтеся найчастіше?

– Звичайний день Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області розпочинається зі сніданку з родиною та прогулянки із собакою. І водночас подумки планую роботу на день: прийом громадян, аналіз інформації про порушення прав людини, що надходять з різних джерел, підготовка актів реагування, рекомендацій, моніторингові візити, зустрічі, робочі наради…

– Які категорії прав громадян найчастіше порушують на Прикарпатті? І чому, на Вашу думку, саме їх?

– За період з 1 січня й до 31 грудня 2024 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від мешканців Івано-Франківської області надійшло 3 566 звернень і 3 910 повідомлень про порушення прав людини і громадянина. Найчастіше було порушено соціальні, економічні, інформаційні права, а також права дітей та внутрішньо переміщених осіб.

Частина звернень стосувалася ймовірних порушень прав громадян під час мобілізаційних процесів. Причини порушення прав різні, але всі вони мають глибоке системне та регіональне підґрунтя.

– Як повномасштабна війна вплинула на ситуацію з правами людини у нашій області?

– Повномасштабна війна суттєво змінила ситуацію з правами людини в області, попри те, що регіон географічно віддалений від лінії фронту.

Передусім війна змінила структуру вразливих категорій, і сьогодні маємо найбільше порушень прав серед кілька категорій громадян. Насамперед це ветерани війни, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, родини полеглих захисників і захисниць України та родини зниклих безвісти осіб. Це люди, які пройшли через надзвичайні випробування і мають право на гідне життя. Однак на практиці ми фіксуємо низку системних проблем: труднощі з доступом до медичних і психологічних послуг, особливо в сільських громадах, затримки з оформленням статусу та отриманням пільг, бюрократичні перешкоди при отриманні земельних ділянок, житла, грантів на розвиток бізнесу.

Окрім цього, повномасштабне вторгнення змусило сотні тисяч людей покинути свої домівки. Івано-Франківщина стала одним із основних прихистків для ВПО. Це категорія, яка з початку війни стикається зі щоденними викликами. За результатами проведених моніторингів та звернень ми бачимо порушення їхніх найголовніших прав – на житло, на працю, на соціальний захист.

– Чи зросла кількість звернень від внутрішньо переміщених осіб? З якими проблемами вони звертаються найчастіше?

– Станом на 30 грудня 2024-го в Івано Франківській області зареєстровано 81 072 сімей переселенців або 111 932 внутрішньо переміщених осіб. ВПО залишаються однією з найуразливіших категорій осіб з числа постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, які впродовж 2024 року зверталися за захистом порушених прав.

Війна спричинила безпрецедентний рівень переміщення населення всередині країни, при цьому значна частина українців втратила житло та основні засоби для існування. Це створило надзвичайне навантаження на державну інфраструктуру й органи місцевого самоврядування, які повинні були забезпечити ВПО житлом, не маючи для цього достатніх ресурсів чи належної законодавчої підтримки. З плином часу проблема із забезпечення житлом ВПО не втрачає своєї актуальності.

На сьогодні велика кількість ВПО й далі проживає в місцях тимчасового перебування (МТП). Для вивчення умов їх проживання в МТП протягом 2024 року Представництво Уповноваженого Верховної Ради України в Івано-Франківській області проводило моніторингові візити. Проблеми, з якими постійно стикаються ВПО в МТП: незадовільні санітарно-гігієнічні умови, недостатня кількість санвузлів та душових; непристосованість приміщень для представників маломобільних груп населення; недостатнє меблювання; відсутність облаштованого укриття й особистого простору для ВПО.

За результатами моніторингу МТП місцевим органам влади надано 235 рекомендацій, найпоширеніші з яких – забезпечення безбар’єрного середовища в МТП, належного облаштування укриття, здійснення у приміщеннях ремонтних робіт і доукомплектування кімнат меблями, забезпечення побутовою технікою та облаштування кімнат для навчання дітей.

Звернення ВПО свідчать не лише про окремі порушення, а й про системні проблеми в їх інтеграції у місцеві громади. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України велика кількість її громадян перемістилися до гірських населених пунктів. І згодом такі люди почали звертатися до органів місцевого самоврядування із заявами про отримання посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту. Однак органи місцевого самоврядування відмовляють ВПО в оформленні такого посвідчення, аргументуючи свою відмову тим, що вони тимчасово проживають на цих територіях, а відповідно не мають права на отримання такого статусу.

З огляду на це регіональне Представництво Уповноваженого взяло безпосередню участь у вирішенні питання надання ВПО статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту. Було відкрито провадження Уповноваженого, в межах якого Секретаріат Уповноваженого направив відповідну пропозицію щодо законодавчого врегулювання питання надання ВПО статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту. Наразі зареєстровано законопроєкт про внесення змін до статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» щодо захисту прав ВПО (реєстр. № 12 300 від 11.12.2024).

– А чи є випадки дискримінації переселенців, і як Ваш офіс реагує на такі сигнали?

– Кількість звернень щодо дискримінації ВПО в області є незначною, проте проблема існує. Хоча здебільшого вона проявляється на побутовому рівні (житлова дискримінація, дискримінація при працевлаштуванні, у сфері послуг, стигматизація у суспільстві), однак може мати серйозні наслідки – від ізоляції, соціальної напруги до зневіри. Завдання Представника Уповноваженого – будувати культуру «недискримінації» у громадах, яка не ділить людей на «своїх» та «чужих». Тому реагуємо на кожен такий випадок і системно працюємо над тим, щоб територіальні громади ставали безпечним і справедливим простором для ВПО.

– Пане Віталію, Ви – ветеран російсько-української війни. Чи допомагає Вам військовий досвід краще розуміти проблеми, з якими стикаються ветерани та військовослужбовці?

– Безумовно, військовий досвід допомагає глибше розуміти проблеми ветеранів та військовослужбовців, із якими вони стикаються після повернення до своїх родин або під час служби. Такий досвід формує не лише емпатію, а й розуміння складнощів, які не завжди видимі ззовні. Так, людина, яка пройшла війну, розуміє суть стресових ситуацій. Це розуміння дозволяє точніше оцінювати скарги чи заяви, в яких інші посадовці могли б не побачити проблеми (наприклад: бюрократичну відмову ветеран може сприймати як приниження чи стигматизацію).

Ветерани частіше довіряють тим, хто був в окопі. Це відкриває можливість для чесного діалогу, коли інші посадові особи стикаються із закритістю або ж агресією. Представник із військовим бекграундом – не чиновник з кабінету, а свій, якого поважають за особистий досвід.

Складнощі з медоглядом, отриманням статусу УБД, відсутність реабілітації, бюрократія при оформленні виплат – це мені особисто знайомі ситуації. Я, як Представник Уповноваженого з бойовим минулим, розумію, що відмова може «ламати» ветерана, військовослужбовця більше, ніж поранення.

І, звичайно, Представник Уповноваженого із військовим досвідом має вищу легітимність у вимогах до органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, медичних, соціальних установ тощо. Його голос – не лише офіційна позиція, а й публічне свідчення того, що проблеми ветеранів, військовослужбовців не вигадані, а справжні й системні.

– Чи часто звертаються до Вас ветерани або родини полеглих із проблемами юридичного чи соціального характеру?

– Так, доволі часто. Це і відмова у наданні статусу УБД або особи із інвалідністю внаслідок війни, затримка із виплатами членам родин зниклих безвісти військовослужбовців, родинам полеглих, відсутність належної інформаційної підтримки, відмова у виділенні земельної ділянки, відсутність черги на житло…

– Чи є на Прикарпатті ефективні ініціативи або програми для підтримки ветеранів, які можна поширити на інші регіони?

– На Прикарпатті вже реалізують низку ефективних ініціатив на підтримку захисників та захисниць, які можуть стати прикладом для інших регіонів. Як Представник Уповноваженого, а також ветеран війни, я добре розумію, наскільки важливо, щоб ветеран відчував не лише повагу, а й реальну підтримку – з боку держави, громади, інституцій.

Одним із таких проєктів є ветеранський простір «Ветеран PRO». Мені особисто випала честь брати участь у його створенні під час роботи в управлінні з питань ветеранської політики обласної державної адміністрації. Ідея такого простору належить голові ОДА Світлані Онищук. Його концепцію побудовано за принципом «єдиного вікна», що надає повний спектр послуг: психологічну допомогу, юридичні консультації, супровід у працевлаштуванні, перекваліфікацію, допомогу в оформленні пільг чи відкритті власної справи.

Ветеранський простір – це не просто установа, а місце, де людина в камуфляжі не мусить доводити, що вона чогось варта. Там її розуміють, чують і підтримують. І таку модель має бути впроваджено у всій країні.

– Що особисто для Вас означає служба, і які цінності Ви винесли з війни у свою щоденну роботу у сфері прав людини?

– Для мене, як Представника Уповноваженого, який пройшов війну, моя діяльність – це продовження служби, тільки вже не зі зброєю в руках, а з Законом. З війни виніс основні цінності: гідність – захищати кожного, незалежно від статусу, віку чи походження; справедливість – не миритися з байдужістю; відповідальність – не стояти осторонь, коли порушують права людини; честь – не зрадити довіру тих, хто до мене звертається; стійкість – витримувати опір бюрократичної системи.

– Наскільки, на Вашу думку, люди на Прикарпатті обізнані щодо своїх прав? Чи достатній рівень правової культури в суспільстві?

– Жителі Івано-Франківщини загалом добре орієнтуються в базових правах людини – право на життя, освіту, охорону здоров’я, соціальний захист. Водночас, коли мова заходить про механізми захисту прав або способи реагування на їх порушення, спостерігаються певні проблеми у рівні правової обізнаності.

Однією з ключових проблем залишається недостатнє розуміння того, як реалізувати свої права на практиці: куди звертатися в разі порушення права, як правильно написати звернення, який орган відповідає за захист певного права.

Варто зазначити, що рівень правової культури в суспільстві активно зростає, однак цей процес потребує системної підтримки через освіту, інформування, діалог з владою та громадськістю. Важливо, щоб права людини не сприймалися як щось абстрактне, а були невід’ємною частиною повсякденного життя – у відносинах із державою, роботодавцем, у сфері освіти, медицини, соціального захисту.

У своїй щоденній роботі я бачу позитивну динаміку: жителі області дедалі частіше звертаються до регіонального Представництва Уповноваженого в Івано-Франківській області з приводу захисту своїх прав. Це означає, зокрема, й те, що правова культура в суспільстві поступово зміцнюється.

– Чи працюєте з молоддю, школами, вишами задля просвітництва в сфері прав людини?

– Так, просвітницька робота з молоддю – це один із важливих напрямів нашої роботи. Я переконаний, що формування правової культури має починатися зі шкільної парти. Тому активно співпрацюємо із навчальними закладами та проводимо просвітницькі заходи. Ми зустрічаємося зі студентами, читаємо лекції, беремо участь у дискусіях, круглих столах, залучаємо молодь до спільних ініціатив. У вищих навчальних закладах розпочали проєкт «Амбасадор Омбудсмана», а у шкільних закладах всієї області з нового навчального року запроваджуємо проєкт «Шкільний Омбудсман». Така ініціатива вже отримала підтримку голів громад і ОДА.

Молодь має потужний потенціал – вона відкрита до нового, небайдужа до свого майбутнього та здатна змінювати суспільство. Наше завдання – підтримати її у цьому, дати знання та інструменти, аби права людини стали для неї цінністю.

– Як реагують органи місцевого самоврядування на Ваші рекомендації? Чи є підтримка з їхнього боку?

– Загалом переважна більшість органів місцевого самоврядування демонструють конструктивний підхід до співпраці із регіональним Представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області. Наші звернення, подання, рекомендації, здебільшого, сприймають як реальну допомогу у виявленні прогалин у роботі та вдосконаленні рішень з позиції дотримання прав людини.

Підтримка з боку органів місцевого самоврядування особливо помітна в громадах, де є посадові особи, які бачать у правах людини не лише юридичне зобов’язання, а й основу довіри громади до влади.

Наша мета – не карати, а сприяти. Ми завжди відкриті до співпраці і розглядаємо органи місцевого самоврядування як союзників у спільній справі – захисті прав кожного громадянина.

– Що б Ви порадили людям, які відчувають, що їхні права порушено, але не знають, куди звертатися?

– Передовсім хочу сказати таким людям: не мовчіть. Якщо Ви вважаєте, що з Вами повелися несправедливо, що Ваше право порушено, не залишайтеся наодинці з цією проблемою. У кожного з вас є право на захист. Тому кожен, хто вважає, що його права порушено, може звернутися за допомогою до регіонального представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини в Івано-Франківській області.

Основне – не залишатись із проблемою наодинці. Захист прав людини починається із дій її самої. І я, як Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, завжди готовий стати на захист прав людини, громадянина.