Вирватись із «запропонованих обставин», або Рецепт жіночого щастя письменниці

На нову розмову зі знаною письменницею Марією ВАЙНО шанувальники її таланту йшли зі сподіванням і на цікаве, як щоразу, спілкування з цією неординарною, позначеною певною харизмою особистістю, і задля уявної зустрічі з героїнею презентованого її роману Святославою – натурою теж творчою і нелегкої долі. Бо заінтригувала вже сама назва книжки, яка побачила світ в івано-франківському видавництві «Місто НВ», – «Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах». І присутні на презентації дізналися від авторки, як у неї народилася ідея такого творчого задуму і визріла в роман у новелах, про події, що лягли в основу його фабули, почули міркування про твір тих, хто вже встиг його прочитати. Хоча сам цей процес особливо для жінок, як зізнавалися вони під час діалогу з письменницею, був недовгим – «проковтнули» книжку буквально за одну-дві ночі. І справді, новий роман М. Вайно захоплює з перших же сторінок, написаний від першої особи героїні твору, він читається на одному подиху.

Як розповіла Марія Вайно, над «Нотатками її життя…» вона працювала близько пів року, але деякі з коротких прозових текстів, які поєднала в одну художню цілість, вийшли раніше:

– Тема роману – становлення жінки як творчої особистості. Його героїня Святослава проходить шлях від наївної ідеалістки до зрілої жінки. На початку твору, в дитячому й підлітковому віці, вона, ясна річ, ще не здогадується про майбутні лихі перипетії своєї долі, але після того, як пізнала любов, віру, кохання, судилося їй пережити неабиякі випробування – різні маніпуляції щодо неї, тілесну й духовну зраду чоловіка, смерть дитини, неспромогу реалізувати себе в улюбленій праці… Зрештою, ставши жертвою незримого насилля і знайшовши у своєму жіночому єстві воістину мужність відмовитися від «кохання в запропонованих обставинах», героїня роману знову відчула внутрішню свободу і повертається до себе, до омріяної творчості…

Утім, цей життєвий шлях Святослави сприймається тими, хто перегорнув останню сторінку роману, і невіддільно від пошуку нею особистого щастя, такого важкодосяжного особливо для жінки творчої. Адже вона потребує від чоловіка розуміння передовсім на рівні свого інтелекту, духовності, моральності… Зрештою, самим читачам належить відкрити для себе зміст і настроєву тональність нового роману М. Вайно, які вона передає через деталі сюжету, окремі епізоди життя Святослави, виписані у притаманному цій авторці стилі новели – експресивно-напруженому, психологічному, наснаженому емоційно. Ті акцентовані деталі часом просто кардинально змінюють життя героїні: через мале для неї, а отже, і для читача, розкривається велике. Така деталізація – і в цьому особливість художнього письма М. Вайно – несе в собі сенси і смисли життєвої філософії героїні роману. Філософії з болісними роздумами над мінливістю людської долі, з пронизливою жіночою чуттєвістю, характерною загалом для прози пані Марії. Через глибокі душевні переживання, асоціативність сприйняття довколишнього світу ця творча натура поступово осмислює себе в «запропонованих обставинах», аби вирватися з їхніх лабет. «Нотатки її життя…» для знавців творчості М. Вайно, зокрема для літературного критика Євгена Барана, бачаться романом, який багато в чому означив новий етап у ній, хоча сама письменниця на презентації твору сприйняла таку оцінку радше як аванс для успішного продовження творчого пошуку свого «я» в літературі. Пан Євген обґрунтував власну думку ось чим:

– Так історично складається в українській літературі, що маємо дуже багато жіночої прози, проте мало доброї серед цих творів. Романом «Нотатки її життя…», щирим і навіть, на мій погляд, сповідальним, Марія Вайно заявила про себе як одну з тих письменниць, котрі вирвалися за межі суто жіночого і говорять про людське – про радощі, болі і втрати, бажання самореалізації особистості і перешкоди, що постають перед ними на цьому шляху. Героїня твору – це той тип жінки, яка наполегливо шукає особисте щастя і хотіла б, щоб чоловік не тільки завжди розумів її, а й відчував у душі те, що відчуває вона...

А літературознавець Марта Хороб у післяслові до книжки, промовисто названому «Творча особистість у глибинах жіночого єства», висловлює побажання, щоб читачі нового роману Марії Вайно відкрили для себе «ще один компактний художній простір, в якому не можуть не заімпонувати реалії з їхніми вічними проблемами вибору, людського щастя, творчості, багатовимірності жіночої (і не тільки) душі».

Оскільки в романі, дія якого відбувається наприкінці минулого століття, згадуються Калуш, Івано-Франківськ, Чернівці, де в молоді літа здобувала філологічну освіту М. Вайно, то дехто, знаючи життєпис письменниці, поцікавився на презентації про паралелі між нею і героїнею твору.

– Такі моменти справді є (особливо у перших новелах, де розповідається про дитинство і юність Святослави), проте це лише, сказати б, пунктирні штрихи, які я у творі розвиваю, щедро доповнюючи їх художнім домислом і вимислом, – відповіла авторка. – Отож «Нотатки її життя…» я не вважаю автобіографічним романом…

Високо оцінювали новий прозовий твір Марії Вайно, захоплювались тим, що її героїня на вельми не простій життєвій дорозі «знайшла в собі сили випрямити спину і йти далі», бажали авторці підкорення нових творчих еверестів модераторка презентації Олена Дутка, директор Івано-Франківської міської централізованої бібліотечної системи Ганна Медвідь, директор Навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття (саме тут відбувалася зустріч із письменницею) Світлана Панько та немало інших шанувальників прозової, поетичної, кінодраматичної творчості пані Марії. Долучилася до спілкування з нею через скайп із Києва Тетяна Скирда, головний бібліотекар відділу обслуговування користувачів Національної бібліотеки ім. Ярослава Мудрого, де недавно також з успіхом пройшла презентація роману «Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах».

Заслужений журналіст України, спеціальний кореспондент газети "Галичина"