Твердження (в тому числі і в матеріалах «Свобода – наша релігія» та «З мечем Архістратига Михаїла…» в «Галичині» відповідно за 25 лютого й 4 березня), що термін «Революція Гідності» належить «свободівцю» Юрієві Сиротюку, котрий як тодішній нардеп брав активну участь у Євромайдані 2013–2014 рр., викликала дискусію в соцмережах. Знайшлося чимало опонентів, які спростовують таку думку і висловлюють свої версії того авторства. Отож пропонуємо виклад наразі всіх поглядів і переконань із цієї теми. А почнемо, звісно, з аргументів винуватця торжества.
«2 грудня 2013 р. після нічного чергування на Майдані я прийшов відігрітися до однопартійців у готель «Україна», – розповідає Ю. Сиротюк. – І в нас відбулася дискусія про те, як має називатися ця революція. Звичайно, ми хотіли, щоб вона називалася Національна. Але розуміли, що на Майдані є різні люди. Сам же термін «Євромайдан» нам не подобався, тому що ми вийшли на акцію не просто за Європу, а мали реалізувати свій національний проєкт. Як казав Кобзар: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»...
Тоді Сиротюк, за його словами, й запропонував поняття, яке, на його думку, об’єднувало всіх, хто вийшов на Майдан, – «Революція гідності». Як пригадує пан Юрій, десь 4 грудня 2013-го в студії телеканалу «ТВі» він запропонував у прямому ефірі саме так називати події в центрі Києва. І це був справді не лише новий, а й вельми вдалий вираз. Бо коли на вічі 8 грудня в Києві це формулювання прозвучало зі сцени з уст лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока, воно стало стрімко поширюватися в українських і західних ЗМІ.
Однак першим опонетом Сиротюка виступив політолог і соціолог із Києва Віктор Скорик. «Слова «Революція гідності» я вперше я почув дійсно від О. Тягнибока на Майдані. Тільки не 8-го, а 1 грудня! То було перше віче після розгону студентів. Але вперше ця назва прозвучала в моєму інтерв’ю, яке я давав кореспонденці «5 Каналу» Марині Євтушок 22 листопада 2013 року на Контрактовій площі, біля пам’ятника Сковороді… Той вислів був моїм експромтом: так буває, коли раптом приходить осяяння, наче дароване Небом, коли раптом знаходиш потрібні слова, не слави ради, а гідності та справедливості. Отже, автором терміну є я, а не Сиротюк, котрий, приписавши собі цю назву, м’яко кажучи, злукавив…».
Втім, «ставить на місце» В. Скорика дописувач Микола Косенко: «Документально доведено, що вперше так написала у своїй статті в газеті «Дзеркало тижня» за 7 грудня 2013 р. студентка КДУ ім. Т. Шевченко Юлія Лучик. Цитую уривок із публікації: «Відомий американський історик Тімоті Снайдер назвав нинішні події в Україні «однією з найбільших революцій здорового глузду в історії». До недавнього часу здавалося, що поки зарано кидатися таким сильним словом, як революція, хай навіть за ситуацією в Україні прискіпливо споглядає ціла планета. Тепер же, завдяки непохитній позиції українців, зрозуміло точно, що сьогодні ми всі є творцями мирної революції гідності та самоповаги...».
Але й це ще не остаточний варіант того авторства. Справедливо би згадати в цій імпровізованій полеміці, що саме «Революцією гідності» назвав ще… «помаранчеві» події у столиці України 2004 року тодішній президент Польщі Александр Кваснєвський – в інтерв’ю тому самому «Дзеркалу тижня» з нагоди річниці того Майдану. Газета винесла тоді ці слова у великий заголовок до тієї публікації. Втім, може, й він у когось запозичив той термін.
